Ердоган на шпагаті: До чого призведе атака Росії на протурецьких бійців у Ідлібі

Учора на північному заході Сирії російські ВКС завдали масштабні удари по військових таборах протурецького ополчення з угруповання "Файлака аш-Шам". В результаті удару по провінції Ідліб, в безпосередній близькості від кордону з Туреччиною, загинули щонайменше 78 бійців союзної до Туреччини організації. Як повідомив вчора "Сирійський наглядовий центр з прав людини", ще більше сотні було поранено, багато з них – в критичному стані. Пошук жертв триває, в небі періодично з'являються російські бойові літаки.

При тому удар було завдано у зоні, де діє режим припинення вогню, узгоджений між Москвою та Анкарою.

Не складно здогадатися, що цей удар не був випадковим. Як не випадковим був і вибір цілі – оскільки, за чутками, бійці "Файлака аш-Шам" були залучені Туреччиною до війни в Нагірному Карабаху. Хоча й незначною мірою – кістяк сирійських учасників того конфлікту набирається, знову-таки, за чутками, з бійців угрупувань "Султан Мурад" та "Дивізія Хамзи". Табори яких зовсім близько до турецького кордону – тому й бомбардувати їх, напевно,  не відважилися. Втім, це подробиці.

Оскільки спонукальний мотив цієї російської атаки загалом зрозумілий. Москва хоче натякнути Ердогану, що взявши курс на активізацію протистояння з російськими – або підтримуваними Росією силами в Лівії та Карабаху, поглиблюючи співпрацю з Україною та почасти – з Грузією, відмовляючись від російського газу, який так і не заповнив навіть наполовину дорогий газогін, збудований з російські гроші Анкара викликає у Росії закономірне роздратування. І ризикує отримати колосальну проблему на своєму кордоні. Тому що у випадку, коли Башар Асад за підтримки російських "друзів" почне новий наступ на Ідліб, де зараз тимчасово мешкає значна частина сирійських опозиціонерів, що втекли від башарівського "нового порядку", то в Туреччини буде тільки два виходи. Або приймати всіх цих людей у якості біженців – або вступати у нову війну. Яка, зважаючи на масштаб і розміри сирійських проблем, буде не дуже схожа на запеклу, але відносно "малоформатну" операцію в Карабаху, головний тягар якої на себе бере все-таки Азербайджан.

З одного боку, це добра новина – для всіх, крім мешканців Ідліба, звичайно. Оскільки такий хід Росії означає, що показувати силу, наприклад, у Лівії Москва, скоріше за все, вже не може. А в Карабаху – не хоче.

Але є в цій історії і прикрий момент. Він полягає в тому, що російські "контрзаходи"застали президента Туреччини у доволі незручній позиції. В акурат тоді, коли він розпочав дивну, недоречну і відверто непристойну словесну війну з президентом Франції Макроном – а разом із ним, і з рештою ЄС. Якщо ця гра у "захисника всіх мусульман" завершиться в найближчі дні, Анкара зможе зосередитися на просуванні своїх геополітичних інтересів у протистоянні з Росією. В іншому випадку на додачу до кількох "гарячих" конфліктів у різних точках регіону Туреччина, яка першою закликала до бойкоту французьких товарів, ризикує отримати ще й економічну війну з ЄС. І без того зіпсувавши стосунки з Європою, і зіткнувшись із забороною експорту озброєнь з більшості європейських країн, Анкара отримає ще й повноцінну економічну кризу. Яка, на жаль, майже неминуче підштовхне нашого сьогоднішнього союзника до відновлення стосунків з Росією.