Ердоган свариться з Макроном: Чим це небезпечно для України

Дипломатичні конфлікти бувають різні. Декотрі з них – вимушені й практично неминучі. Під час таких конфліктів сторони, попри позитивну і правильну риторику, повільно йдуть до зіткнення. А інколи конфлікти, здається, виникають практично на порожньому місці. Недоречно сказана фраза, що виглядає як провокація, призводить до скандалу, який ніким не задумувався і нікому не приносить користі – але при тому розгорається дедалі потужніше. 

Саме до другого типу, здається, належить сварка між Туреччиною та Францією. Точніше, поки що це сварка між лідерами країн Реджепом Ердоганом та Емманюелем Макроном. Розпочалася вона після того, як президент Франції, реагуючи на теракт, під час якого було вбито французького вчителя, заявив, що зробить все можливе для більш якісної соціалізації французьких мусульман, і для боротьби з релігійним фундаменталізмом серед мусульманської молоді. Зокрема, він прийняв рішення заборонити "домашню" освіту для всіх, хто здатен ходити до школи. Що вийшло ударом по приватних мусульманських школах, які працюють поза державною системою освіти. Рішення має подолати "релігійний сепаратизм" – під яким мається на увазі протиставлення певних релігійних груп всій решті суспільства.

Здавалось би що всі ці речі належать цілковито до компетенції французької влади. Але президент Туреччини вирішив зіграти роль "захисника всіх мусульман". І зі східно-базарною барвистістю заявив у суботу, що його французький колега потребує "психічного лікування" через свою ворожість до ісламу. Складно сказати, що було причиною – чи то бажання переконати мусульман світу в рішучості "нового султана", чи роздратування персонально Макроном, який в турецько-грецькому конфлікті за шельфовий газ виступив на боці Афін, сказати складно. Аде Ердогана явно понесло. Після різких зауважень з боку Франції та ЄС про неприпустимість подібного тону він у неділю повторив тезу про психічне нездоров'я Макрона. Париж відкликав посла для консультацій. Ердоган закликав турків бойкотувати французькі товари через "ісламофобські висловлювання" Макрона. Францію почали підтримувати європейські держави, на боці Туреччини виступив Пакистан. В хід пішли дикі звинувачення в "дискримінації мусульман у Європі". Перепалка двох лідерів почала дедалі більше скидатися на заледве не релігійну війну. 

Керівництво ж України в цій ситуації, скоріше за все, буде намагатися зберігати "нейтралітет" – оскільки обидві сторони скандалу є нашими союзниками, від яких залежить чимало важливих моментів у протистоянні з Росією. Питання в тому, наскільки це вдасться. 

Але безвідносно до політики Києва, у випадку продовження і загострення сварки між Ердоганом та Макроном ситуація майже неминуче призведе до протистояння між Туреччиною та колективним Заходом. Стосунки між якими і зараз, на тлі війни в Карабаху, далекі від ідеальних. 

І у випадку, якщо ЄС та США перейдуть від стриманого несхвалення до енергійної протидії турецькій зовнішньополітичній лінії, ситуація з початком регіонального протистояння між Туреччиною та Росією може змінитися на цілком протилежну. 
І Анкара, яка впродовж останнього року старанно облаштовувала свій курс на "стратегічне розлучення" з Росією, вирушить у зворотному напрямку.