Чому США так зацікавлені в успішній Україні
Або в якому кутку глобальної шахівниці США хочуть бачити Україну
- Головна
-
5 лютого 2016 20:00
Скандал з відставкою Абромавичуса – і гострою реакцією на неї з боку США (і не тільки США) зайвий раз продемонстрував і без того очевидну річ. Яка полягає у тому, що в Заходу є своє бачення місця України в сучасній геополітичній системі Європи – і, до певної міри, світу. При тому повернення до "розвиненого кучмізму" в це бачення явно не вписується.
Прописано немало рядків більш чи менш вдалих роздумів стосовно того, навіщо ми Росії, а от питання, задля чого Захід допомагає нам, отримує інтуїтивну відповідь кожного індивіда, яка залежить від його політичних переконань. В результаті ці відповіді сильно варіюються - від "безкорисної допомоги друзям, що проливали кров за демократію" з одного боку, до "наміру знищити населення України і заселити територію генетично модифікованими і ворожими до всього російського марсіанами з секретних лабораторій ЦРУ" – з іншого.
При тому якогось чіткого і зв’язного компендіуму побажань Заходу – окрім закликів до очищення від корупції і слідування демократичним ідеалам, ясна річ, теж не існує. Рівно як і не існує, звичайно, і консолідованої відповіді Заходу на це питання.
Отже, для чого Заходу демократична і суверенна (чи залежна) Україна?
Геостратегічні аспекти
Класичним (щоб не сказати – догматичним) визначенням цілей Заходу стосовно України є створення буферної зони між найсхіднішими членами НАТО та ЄС і недружньо налаштованою Росією.
При тому власне класичне військове поняття буферної зони тут не має особливого значення. Хоча б тому, що традиційний військовий наступ з боку Росії на ЄС чи когось із його членів – з танками, мотопіхотою і гарматами на тягачах є цілковито неможливим. А для авіації чи балістичних ракет, загалом, цілком байдуже, як налаштовані до їхнього польоту мешканці територій, над якими вони пролітають, якщо на те пішло.
Єдиними західними країнами, реально зацікавленими в підтримці "буферної зони", є ті члени НАТО та ЄС, які не впевнені, чи альянс реально і жорстко буде їх захищати в разі початку гібридної агресії проти них. Мова йде, звичайно, про Польщу і Прибалтику.
При тому саме питання створення нейтрально (або негативно) налаштованої до Росії "буферної країни" на Заході можуть вважати розв'язаним – така країна реально постала впродовж останніх двох років, і нікуди вона ближчим часом не подінеться.
Натомість у вестернізації України і її подальшому зближенні з ЄС США все-таки зацікавлені. Але не задля "буферної зони" – а задля підтримки позиції самих США у їх конкуренції з європейськими континентальними центрами влади та впливу. Угруповання проамериканськи налаштованих східноєвропейських держав явно потребує підкріплення.
Звичайно, у теперішньому вигляді – з недопідписаною асоціацією і недооформленим для безвізового режиму законодавством, Україна не видається реальним агентом впливу. Але географічна близькість, розмір і демографічні показники, чисто гіпотетично, роблять з України потенційного східноєвропейського регіонального лідера, як смішно це б не звучало сьогодні. А цей стратегічний інтерес США в Україні явно має довготерміновий характер. Врешті, ще двадцять років тому Польща так само не виглядала потенційним чинником впливу на політику ЄС. Пройшов час, і все стало інакше.
Економічні аспекти
Втім, інтереси Заходу стосовно України геостратегією не обмежується. Оскільки Україна, окрім виключно географічних аспектів, має – чи може отримати в осяжному майбутньому – можливість впливати і на світові ринки. В першу чергу – продовольства та зброї.
І тут США діють набагато прямолінійніше, ніж у геостратегічних питаннях. Наприклад, перехід китайського ринку кукурудзи від США до України був здійснений явно не без усвідомленої участі перших (а не внаслідок наших міжнародно-маркетингових перемог, як можна було б запідозрити).
Насправді у США явно відчували, що наростання політичних протиріч з Пекіном рано чи пізно призведе до розриву цієї "залежності" Китаєм. І тоді немалий – і швидко зростаючий при тому китайський ринок перейде, скоріше за все, південноамериканським виробникам – Бразилії і, в меншій мірі, Аргентині. Стосунки з якими у Вашингтону далекі від райдужних. Натомість "передавши" свою нішу відносно нейтральній у цьому протистоянні Україні, США змогли залишити латиноамериканців без контрактів, і, ймовірно, зберегти за собою певний вплив на поставки продовольства до Піднебесної.
Й історія з кукурудзою – ймовірно, далеко не єдиний ґешефт, який вдасться провернути Україні, в разі, якщо ми зуміємо вибудувати скільки-небудь конкурентний агропромисловий сектор. Зважаючи на те, що США, ЄС та Україна – у відповідному порядку – є, на даний момент, трьома найбільшими експортерами зерна у світі, довірчі стосунки і тут можуть бути вельми корисними – і не тільки для нас. Звичайно, рано чи пізно справа дійде і до конкуренції. Але при тому можлива й співпраця – зокрема, стосовно передачі Україні тих ринків і контрактів, зайти на які Захід з якихось причин не може чи не хоче. А таких – немало.
Окрім агропромислового сектору, США, очевидно, зацікавлені у розвитку українського збройного сектору. Хоча б з тієї точки зору, що в багатьох аспектах Україна конкурує на цьому ринку саме з Росією. Мова йде про випуск недорогої бронетехніки, військово-транспортних літаків, і, головне, модернізацію і підтримку в робочому стані радянських іще збройних систем, наявних в країнах третього світу. Зменшення залежності від російських поставок зброї у дуже багатьох випадках означає автоматичний вихід цих країн зі сфери зовнішньополітичного впливу Росії.
Таким є неповний, звичайно, перелік тих проблем, у вирішенні яких ми можемо допомогти Заходу загалом, і США – зокрема.
І, виходячи з цього бачення нашої ролі, нескладно спрогнозувати, якими є побажання Заходу щодо розвитку українського соціального і політичного життя. Побажання ці, по великому рахунку, зводяться до максимально простого підходу – українська влада не повинна заважати бізнесу (в ефективності якого Захід зацікавлений хоча б заради повернення виданих нам кредитів) – і не повинна виклично-корупційною поведінкою провокувати громадян на нову революцію, яка, в разі втручання Росії, загрожує зруйнувати всі геополітичні плани стосовно України.
Судячи з реакції західних дипломатів на останні кадрові перипетії в українському Кабміні, складається враження, що задовольнити це просте бажання офіційному Києву поки не вдається.
Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
Всі новини на одному каналі в Google News
- 11:52Як тривають бої на лівобережжі Херсонщини: дані Сил оборони
- 10:48 У Харкові внаслідок обстрілу є загиблі та поранені: Офіційні дані
- 10:45ДПСУ створює нову штурмову бригаду, — Клименко
- 10:13 Окупанти обстрілюють Харків із авіації
- 09:48Посол Данії розповів, коли F-16 прибудуть до України
- 08:47Удар по Одесі 29 квітня: в лікарнях залишаються 23 постраждалі
- 08:41На Харківщині внаслідок ударів росії поранено двох чоловіків – ОВА
- 23:45Жадан порадив українцям прочитати 5 книжок: список
- 23:15Троє помічників столичного нотаріуса "працювали", коли той був за кордоном ФОТО
- 22:50 В Україні створюють жіночий підрозділ БПЛА: Що треба знати
- 22:35Продукти, які не лише можна, а й треба їсти на ніч
- 22:19ДСНСівці зрештою загасили пожежу в Одесі, що виникла внаслідок обстрілу. Кількість постраждалих росте (ФОТО) ФОТО
- 22:05Уже відома дата запланованого засідання Ради Україна-НАТО
- 21:45На Львівщині горе-бізнесмени продавали неіснуючі автозапчастини (ФОТО) ФОТО
- 21:32Німеччина оголосила новий пакет воєнної допомоги Україні: Що увійшло
- 21:20У Генштабі назвали найгарячіші напрямки фронту на вечір 29 квітня
- 21:01 Кількість жертв російського удару по Одесі зросла до чотирьох (ФОТО) ФОТО
- 20:51ЗСУ дронами активно мінують дороги у тилу ворога ФОТО
- 20:40Увечері 29 квітня росіяни розбомбили школу на Сумщині ФОТО