Для чого Трамп робить зі США поле битви України з Росією

Вчора Білий дім офіційно повідомив, що Україна – розсадник демократії. Зокрема, прес-секретар резиденції президента США Сара Сандерс констатувала, що "Національний комітет Демократичної партії фактично співпрацював з посольством України в зборі інформації на політичних опонентів".

В українському диппредставництві потерли очі, щипнули себе за потилицю, переконались, що на календарі не перше квітня, і відповіли, що "Посольство України жодним чином не координувало із Демократичним національним комітетом жодних зусиль для проведення досліджень чи будь-яких дій направлених проти кандидатів на виборах президента США або членів їх команд". Додавши, що вже раз заявляли про це – півроку тому.

Крістофер Рей, який ще не став очільником ФБР, але має на це суттєву надію, повідомив, що "із задоволенням займеться цим", додавши, що "для України було б неправильно втручатися в наші вибори".

У Демократичній партії заявили, що до представників урядів іноземних країн не підходили і близько.

Коріння всієї історії криється у газетній статті піврічної свіжості. В матеріалі журналіста Кеннета Фотеля "Спроби України саботувати Трампа нашкодили їй самій", оприлюдненого у січні 2017-го року у Politico. В матеріалі приведено твердження колишнього співробітника українського посольства у США Теліженка, що посольство нібито співпрацювало з Александрою Чалупою, тісно пов'язаною із Демократичною партією США, допомагаючи їй збирати викривальні матеріали на Пола Манафорта, в той момент – члена виборчого штабу Трампа. Стаття була опублікована, після чого видання оприлюднило і позицію посла України у США Валерія Чалого, який все спростував – на тому історія і забулась, добряче припавши пилом за останні півроку.

І от на початку цього тижня в американських ЗМІ сплила інформація, що в ході передвиборної президентської кампанії старший син Дональда Трампа зустрівся з Наталією Весельницькою, представленою йому як "юрист російського уряду". На зустріч 9 червня 2016 року "путінською юристкою" Трамп-молодший прийшов з тодішнім главою виборчого штабу Трампа Полом Манафортом і зятем Трампа Джаредом Кушнером.

В інтерв'ю Fox News у вівторок син Трампа заявив, що Весельницька не надала їм ніякої корисної інформації. Але сам факт зустрічі, з точки зору американських юристів, можна розцінювати, як порушення закону. До слова, ініціатором зустрічі був азербайджано-російський бізнесмен Арас Агаларов, батько поп-співака Еміна Агаларова, в кліпі якого знявся сам Трамп.

Команді президента треба було якось на це відповісти. Подумавши і покопавшись у пам'яті, трамбівці згадали стару газетну статтю. Іще раз публічно озвучили її зміст, після чого констатували, що гріхи Трампа-молодшого, який шукав компромат на Клінтон в Росії, і користувався (чи був готовий скористатися) послугами "путінських юристів", нічим не відрізняються від гріхів демократів, які шукали компромат на Манафорта у Києві і користувались послугами українських дипломатів. Себто закони США порушували обидві сторони, тому жодна із них не зацікавлена у розгортанні публічної дискусії на цю тему.

За великим рахунком, вчорашні звинувачення команди Трампа – трохи анекдотичні.

По-перше, можна не сумніватись, що жодних реальних доказів співпраці українського посольства зі штабом демократів у команди президента США немає. Інакше вони давним-давно були б продемонстровані публіці.

По-друге, значна частина того, що демократи використали проти Манафорта, було знайдено не в сейфах СБУ, а у відкритих українських джерелах. Які Чалупа, будучи етнічною українкою, цілком могла просто прочитати в Інтернеті.

І, по-третє, справа відбувається у США, а не в Росії, і моральний релятивізм (всі спілкувались з іноземними урядами – тому всім можна) там не пройде. Навіть якщо вдасться довести якісь протиправні дії демократів (у чому існують великі сумніви) – це ніяк не вплине на перебіг історії з Трпампом-молодшим.

Тоді для чого адміністрація Трампа пішла на такі радикальні кроки? Відповідь напрошується лиш одна.

Вочевидь, новина про те, що на розгляд палати представників Конгресу США внесли питання про імпічмент президента Дональда Трампа, дещо схвилювала президентську команду.

Звичайно, ініціатива двох достатньо радикальних демократів, Бреда Шермана і Ела Гріга, ще довго блукатиме коридорами законодавчого органу. Не факт, що вона взагалі приведе до якихось наслідків. Але нервозність у команді чинного президента США явно наростає, і Україна стала однією з жертв активного "пошуку винних", на яких Білий дім сподівається переключити увагу громадськості в скрутний для себе момент. Позитивним в цій історії є лиш один факт. Українське посольство, як чинник впливу на американські вибори, всерйоз у Вашингтоні, здається, не сприймає ніхто – тому й наслідків для двосторонніх стосунків історія ця, скоріше за все, не матиме жодних.