Жертва "Твіттера". Що чекає на Трампа після "ж..пи світу" та друга Кіма

Після радикального погіршення стосунків США з Великою Британією, викликаного бажанням президента Трамппа постити котиків - пардон, ретвітити націоналістичні лозунги ультраправої організації "Британія - понад усе!" з відверто антимусульманським змістом, можна було все ще сподіватися, що президент Білого дому після року роботи на посаді просто все ще не в курсі того, як працює сучасна дипломатія.

Після "лай...няних дір" або "ж..па світу" (shitholes), якими президент США назвав Гаїті, Сальвадор і держави Африки, з'явилось враження, що Дональд Трамп свідомо провокує неприємності на свою голову, чи то почавши боротись за свій підупалий рейтинг серед "простих американців", чи то намагаючись відвернути суспільну увагу від якихось інших фактів, що можуть стати надбанням громадськості. Хоч і робить це занадто великою ціною - бо про те, що міцне слівце президента США у затишних стінах Овального кабінету може відгукнутись великими проблемами для американських військових чи туристів у Африці, Depo.ua, власне, вже писало.

Проте історія з Кім Чен Ином, з яким у Трампа, як виявилось "дуже хороші стосунки", переконує світ у тому, що президнт США банально не здатен контролювати тих слів, які видає у зовнішній простір. Більше того, опинившись сам-на-сам зі своїм Твіттер-акаунтом, він знаходиться поза межами контролю будь-яких "стримуючих факторів", які могли б змусити його хоч трохи думати про написане. Якщо хтось пропустив подробиці - то на початку січня президент США Дональд Трамп в інтерв'ю The Wall Street Journal заявив, що має хороші стосунки з лідером КНДР Кім Чен Ином. До цього він називав північнокорейського диктатора "маніяком" і "поганим хлопцем". "У мене, мабуть, хороші відносини з Кім Чен Ином. Я взагалі зав'язую відносини з людьми. Думаю, ви здивовані цим", - заявив журналістам президент США. А коли і справді здивовані журналісти опублікували ці слова, президент США почав переконувати світ, що ніколи ніого подібного не говорив. Його не так зрозуміли. І взагалі - свідомо пререкрутили.

Можна довго аналізувати, які саме закони, а також писані і неписані правила порушує Дональд Трамп, пишучи те, що він пише. Можна шукати (і без проблем знаходити) у його промовах сліди расизму, ксенофобії, дискримінації і розпалювання міжетнічної ворожнечі. Всього цього, врешті, було немало і в його передвиборній агітації - тому тут якраз сюрпризів небагато.

Але найбільшою проблемою, здається, є те, що останнім часом чимала частина заяв Дональда Трампа банально позбавлена здорового глузду. Ну, і турботи про національну безпеку США, звичайно, теж.

Остання історія з Кім Чен Ином навряд чи може бути списаною і на стимуляцію рейтингу. Попиту на відвертий ідіотизм немає навіть в прихильників Трампа. Вона не може бути "пасткою" для журналістів, яких президент США вже звично звинуватив у #fakenews.

Хоча б тому, що розмову з ним писали як журналісти, так і стенографістка із незалежного бюро - про що не пропустила нагоди нагадати редакція, виклавши заодно шматок аудіозапису розмови з президентом у відкритий доступ.

А загалом про причини такої "лексичної недбалості" президента США нам залишається тільки гадати. Хоча головних напрямки тут може бути всього два. Або Дональд Трамп і справді "з'їхав з катушок", і втратив контроль над тим, що говорить.

Або він намагається симулювати такий стан, створюючи собі імідж людини, яка не відповідає за власні слова. На випадок, якщо, приміром, розслідування спецпрокурора Мюллера видасть на світ якісь цікаві висловлювання Дональда Трампа з іншого приводу. Тоді імідж людини, яка не відповідає за свої слова, може допомогти американському президенту.

Втім, якою б не була справжня причина чисельних дипломатичних скандалів спровокованих господарем Білого дому, справа рухається у бік того, що чинний президент США ризикує втратити контроль над формуванням зовнішньої політики США. Оскільки на даний момент, здається, жодна інша сила у цьому світі не шкодить так зовнішньополітичному становищу США, як власний президент. При тому, вочевидь , невдовзі ми зможемо побачити певну конкуренцію за можливість реалізовувати цю політику між Конгресом США - та "силовим" блоком адміністрації Трампа. Хоча у законодавців тут є далеко більше шансів та можливостей - тому, не виключено, все зведеться до компромісних домовленостей. Цікаво хіба лише те, в який спосіб і з яким формулюванням господаря Білого дому позбавлять частини його конституційних повноважень. І чи введуть до наступних виборів примусовий екзамен із географії для всіх, хто претендуватиме на посаду президента США.