Чи встигне Республіканська партія перевиховати Трампа до виборів

Шанси Дональда Трампа на висунення кандидатом в президенти США від республіканської партії підскочили майже до ста відсотків після того як його основний суперник, техаський сенатор Тед Круз, добровільно вибув з гонки.

Круз озвучив своє рішення після програшу праймеріз в штаті Індіана. Хоча він міг би ще поборотися: якщо не за перемогу, то хоча б за те, щоб ускладнити Трампу номінацію на майбутньому партійному з'їзді. Мабуть, мотивів для такого сценарію ні у кого в американському істеблішменті не знайшлося.

Завоювавши Індіану, Трамп придбав вже 1047 з необхідних для висунення 1237 голосів партійних делегатів. У декылькох  штатах . що залишилися праймеріз або кокуси ще не відбулися, цих штатів не так вже й багато. У самих населених з них - Каліфорнії і Нью-Джерсі - Трамп лідирує з великим відривом.

Слід гадати, що після зняття Круза відрив ще більш збільшиться. Згідно з останніми опитуваннями і статистикою, нью-йоркський шоумен-мільярдер всі необхідні йому голоси набере.

Поки американське суспільство звикається з новою незвичайною реальністю, преса поступово змінює риторику і епітети по відношенню до Трампа. Логіка при цьому така ж, що і в історичному анекдоті про втечу Наполеона з Ельби. Тоді газети про імператора французів спочатку писали "Корсиканське чудовисько вирвалося на свободу", потім трохи менш різке "Узурпатор втік з острова Ельба", у міру наближення його до столиці - і до влади - заголовки ставали все більш і більш поступливими, і еволюціонували наостанок в "Париж вітає його величність імператора". Що ж, така людська природа.

Трамп поки що далеко не президент, шансів стати імператором він не має тим більше, але американські респектабельні видання вже розглядають його як майже гарантованого номінанта від республіканців і знаходять в ньому більше позитивних рис, ніж знаходили раніше.
Зустріч з республіканськими босами, чутки про яку кілька тижнів тому просочилися в пресу, і на якій Трамп нібито зобов'язався змінити свій імідж в бік більшої респектабельності і системності, очевидно, теж якось відбилися на поведінці цієї яскравої людини і на подачі його персони в мас -медіа.

Але яким б кумедним або навіть захоплюючим не було піднесення екстравагантного мільярдера, його зліт - тільки один з фрагментів американського політичного пазла. Широка картинка - це майбутні вибори, а ключове питання майбутніх виборів, - якщо можна так сказати, - не в тому, "чи стане президентом Трамп". Якщо перейти від рівня шоу до рівня суті політики, акцент трохи інший: "чи стане президентом Хілларі Клінтон".

Саме вона, позначивши раніше всіх свою заявку на Овальний кабінет, і розглядаючись вже довгий час в якості найбільш ймовірного переможця, стала тією смислової точкою, навколо якої і структуруються в чомусь американські політичні процеси.

У такому контексті інші важливі частини пазла - це несподівано чіпка боротьба проти Клінтон сенатора Берні Сандерса, який переміг в тій же Індіані на праймеріз у демократів. І ще в наявному зображенні привертає увагу неоднозначна позиція президента Барака Обами. З одного боку, він, звичайно ж, натякає, що наступним президентом стане "вона".

З іншого боку, як президент-демократ він міг би зробити більше для перемоги кандидата від однопартійців. У всякому разі, Обама міг би утриматися від недавнього твердження, нібито вважає найбільшою своєю помилкою недооцінку наслідків втручання в Лівії - це камінь в город саме Клінтон, тодішнього держсекретаря, що відповідала, в тому числі, і за політику підтримки "Арабської весни".

Схоже на те, що, стартувавши дуже рано, Хілларі Клінтон дала час своїм різнорідним противникам ситуативно об'єднатися і якось синхронізувати дії.

Ще один шматочок пазла, який слід врахувати, - це розслідування, що триває проти неї, пов'язане з використанням особистої пошти в цілях секретної службової переписки.

Оскільки Хілларі Клінтон з самого початку президентської виборчої кампанії пропонувала Америці і світу досить чітке бачення активної зовнішньої політики - в руслі того, що вона просувала на посаді держсекретаря - і оскільки з її баченням світової політики в США багато були не згодні, виник запит на проект, умовно кажучи, "антіклінтон".

І ось тепер, після праймеріз в Індіані, цим антіклінтоном, схоже, і стане Дональд Трамп. В кінці квітня він виступив з програмною промовою в аналітичному центрі "Центрі національних інтересів", колишньому "Ніксонівському центрі".

Ще раз підтвердилося: те, що пропонує він, і те, що пропонує пані Клінтон, - це два дуже різних бачення майбутнього.

Згідно Трампа, чільним в його стратегії буде принцип: "спочатку Америка". Тобто скорочення втручання в світові справи і економія на зовнішній політиці. За двома словами цього гасла стоять вельми чутливі для всього світу зміни. Більш того, епатажний Трамп не посоромився заявити про те, що запропонує поліпшення відносин з Росією (з позиції сили, за його словами), а також і з Китаєм, і реформу НАТО.

На даний момент Хілларі Клінтон, згідно з більшістю соціологічних опитувань, перемагає Трампа. Однак слід врахувати, по-перше, що електоральні настрої в американському суспільстві динамічніші, ніж у відносно інертному (в електоральному плані) українському. Судити "по собі" було б неправильно.

По-друге, може виникнути елемент непередбачуваності, якщо Сандерс зважиться піти незалежним кандидатом і відтягне від Хілларі чималу частину голосів. Аналітики такий варіант серйозно розглядають.

Для України ризики неминучі і в разі перемоги Клінтон, і в разі перемоги Трампа - в кожному свої, зрозуміло. Навряд чи варто панікувати через позначені шанси останнього на президентство. Тим більше, що на тлі його епатажних висловлювань щодо Росії і Путіна, звучать, в тому числі, і обнадійливі для українців слова. І потім, ким би не були до того люди, які йдуть в президенти, на новій посаді вони, як правило, замінюють епатаж і позерство на більш прагматичні речі.

Більш прагматичними необхідно ставати і українцям. Адже це дуже ризиковано - будувати плани на майбутнє, сподіваючись в основному на зовнішню підтримку, - нехай навіть це і підтримка від найсильнішої країни.