Прем'єр для Зеленського: За кого Болтон воюватиме з Коломойським у Києві

Щось перестало витанцьовуватись у Зеленського з обранням кандидатури прем'єра і формуванням нового уряду - дедалі більше сигналів надходить з президентського Офісу, що бачення майбутнього Кабміну мало не щодня перевертається з ніг на голову, констатує Depo.ua.

Верховна Рада вже майже готова ухвалювати доленосні рішення: формувати Кабмін, міняти Генпрокурора, перезавантажувати антикорупційні органи та навіть створювати особисту спецслужбу Зеленського Службу фінансових розслідувань. Але інтриги навколо ключових кадрових питань нової влади не дають визначеності.

На президента тисне Коломойський, чиї навколоекономічні та навколополітичні амбіції простягаються і на управління парламенською більшістю, і на розподіл ключових потоків, що контролюються через уряд.

Не залишається осторонь і американське лоббі, яке також претендує на те, аби впливати в своїх інтересах на ключові кадрові призначення. 

Гра Коломойського

З боку Коломойського ми бачимо тонку гру, коли олігарх витягує з колоди тих чи інших кандидатів, ніби граючись з ними та Зеленським у "кішки-мишки". Довго Ігор Валерійович жонглював прізвищами Андрія Коболєва та Юрія Вітренка з "Нафтогазу", але, здається, так і не зміг переконати Зеленського. Востаннє він згадував одного зі своїх протеже - Вітренка - пару тижнів тому в інтерв'ю російському РБК, де назвав ім'я нафтогазівція поруч з президентською креатурою Гончаруком найімовірнішим кандидатом на прем'єрську посаду. І було зрозуміло, що Коломойському не стільки потрібний Вітренко, як непотрібний Гончарук.

Тим не менш, до ключового моменту голосування саме Олексій Гончарук залишається тією кандидатурою, яку Зеленський ставить на вершину списку претендентів. Поряд також фігурує і прізвище Олега Устенка з Фонду Блейзера. 

Обидва ці прізвища, які не є прийнятними для Коломойського, в той же час влаштовують заокеанських партнерів, оскільки є прогнозованими і спрямованими на реалізацію потрібної Штатам політики (скасування мораторію, приватизація, співпраця з МВФ і т.і.). За великим рахунком, американцям байдуже конкретне прізвище прєм'єра - лише б це не було прізвище Андрія Богдана чи ще когось, хто буде додержуватись інтересів непередбачуваного олігарха.

Аналогічною є позиція американців і стосовно інших ключових посад в українському уряді. Серед них: мінфін, мінекономіки, мінюст, міненерго.Там американці хочуть бачити лояльних керівників, які узгоджуватимуть свою політику з політикою Держдепу. В списку забаганок адміністрації США також побажання зберегти спадковість політики правоохоронних, зокрема й антикорупційних, органів. Лобіюють на посаду голови в Мінекономіки Тимофія Мілованова, який є доцентом у Піттсбургському університеті. У Мінфіні американці бачать нинішню очільницю Оксану Маркарову, яка зрозуміла для МВФ і ЄБРР. Також важливою як для американців так і для Зеленського є посада голови Нацагентства України з питань держслужби. Бо саме ця людина є відповідальною за конкурси на державні посади, а також без її підпису неможливі догани високопосадовцям. Її очолює зараз Костянтин Ващенко. 

Між іншим, з Гончаруком є цікавий момент. В команду Зеленського його привів у травні Андрій Богдан. І саме Гончарук може стати компромісною фігурою для всіх - як західних партнерів з президентом, так і для олігархів, котрі працюватимуть через Богдана. Таким чином Богдан матиме прямий вплив на уряд. 

"Кейс" для Трампа

Значно важливішим мотивом візиту в Україну радника Трампа з питань національної безпеки Джона Болтона, який прилетів у Києв буквально через кілька годин після анонсу візиту, є завершення перемовин по передачі в руки команди президента США так званого "українського кейсу" - набору матеріалів, які в тій чи іншій мірі компрометують як ймовірного противника Трампа на майбутніх виборах Джо Байдена, так і попередню американську адміністрацію, яка через свого посла Марі Йованович дала багато приводів для докорів у бік демократів в контексті корупції та дотримання демократії.

Раптовий візит Болтона, швидше за все, пов'язаний з двома речами. По-перше, продовжити тиск на українського президента, який вже довгий час здійснюють емісари Трампа аби здобути компромат на Байдена. А друга причина є похідною від першої: переконатись, що нова українська влада, а головно її економічний та правоохоронний блоки матимуть проамериканську орієнтацію і таки забезпечать реалізацію "українського кейсу". А цей кейс, ймовірно, цікавить команду Трампа тим більше, чим ближчими стають вибори президента США, заплановані на 2020 рік.

Кейс для Зеленського

Не виключено, що Болтон везе Зеленському пакет пропозицій, від який молодий український президент просто не зможе відмовитись - навіть якщо Коломойський особисто кидатиметься на кортеж американського посланника аби не допустити змови без урахування його інтересів. Йдеться, передусім, про конкретну домовленість щодо повноцінної офіційної зустрічі Зеленського і Трампа, що нарешті переведе нашого голову держави у статус учасника діалогу на вищому рівні без участі різного роду посередників. Плюс до того, в обмін на підтримку прагнень DT зберегти свою посаду, Трамп здатний пообіцяти українському лідеру такий інвестиційний і геополітичний кейс, якому позаздрять інші реципієнти американської демократії - на багатьох континентах Землі. 

Про градус цієї пропозиції говорить хоча б факт, що у таборі американських демократів реверанси Трампа в бік України сприймають з великою пересторогою. А з меседжу директора Аналітичного центру Байдена, екс-заступника міністра оборони США Майкла Карпентера з порадами про запрошення України на наступний саміт "Великої сімки" можна зрозуміти, що ставки "на Україну" у внутрішньоамериканській політичній грі зростають швидше, аніж зростав долар відносно гривні у часи керівництва Нацбанком Валерії Гонтаревої.

Тож позиція, в якій Володимир Зеленський зустрічає сьогоднішнього гостя, є як вигідною, так і небезпечною. Адже необережне падіння в солодкі обійми Дональда може принести значні вигоди, але й поставить Зеленського перед ризиками. По-перше, це може посварити його з частиною прихильників - в тому числі й з Коломойським. А по-друге, зробить його уразливим у випадку перемоги в 2020-му році не Трампа, а його конкурента.

Тож від вміння Зеленського пройти між крапельками сьогодні і вціліти у цій великій грі залежить, за великим рахунком, не тільки склад майбутнього уряду, а й загальний вектор розвитку чи зворотнього руху країни.