"Болгарський" та "угорський" райони: Чим небезпечні поступки іншим державам під час поділу України на ОТГ

Публікація проектів майбутніх районів у всіх регіонах України, які Мінрегіон направив на погодження до центральних органів виконавчої влади, викликала новий сплеск інтересу до міжнародних суперечок, пов'язаних із цим процесом.

Навіть не зважаючи на той факт, що опубліковані проекти демонструють, власне, тільки нові межі районів і ніяк наразі не відображають їх ймовірного поділу на ОТГ. А саме через ОТГ, значною мірою, і розгорілися суперечки між центральною владою України, етнічними меншинами, що мешкають на території Болградського та Берегівського районів, закордонними законодавчими та виконавчими органами й індивідуальними учасниками процесу, які мають в усій цій історії свій приватний політичний чи фінансовий інтерес.

В ході цих суперечок Київ намагався поділити райони на низку фінансово і адміністративно автономних територіальних громад, в той час як місцеві олігархи, за підтримки дипломатичних відомств та законодавчих структур іноземних держав, намагалися пролобіювати збереження сьогоднішнього стану.

При тому наразі доля як майбутніх меж районів, так і ОТГ всередині них залишається невизначеною. Оскільки наявна пропозиція Мінрегіону щодо поділу на райони цілком може бути змінена. А з центральних органів влади стосовно долі ОТГ в Берегівському і Болградському районах поступають чутки протилежного змісту.

Зокрема, ще тиждень тому Кабінет міністрів України на своєму засіданні затвердив перспективний план розвитку громад Одеської області і ухвалив рішення про утворення на території Болградського району 5 ОТГ. Принаймні, таку інформацію повідомив ЗМІ народний депутат від фракції "Голос" Роман Лозинський.

Але вже на цих вихідних в анонімних телеграм-каналах з'явилася інформація про те, що в ОП вирішили зберегти Болградський та Берегівський райони у цілісному вигляді, без поділу на автономні ОТГ. Для "уникнення подальшої ескалації з сусідами".

Все це наштовхує на думку, що фінального рішення, насправді, ще не прийнято. І залежатиме воно, в першу чергу, від результатів переговорів між Києвом та Будапештом. Якщо команді Зеленського вдасться переконати Орбана та Сійярто погодитися на розблокування співпраці між Україною та НАТО в обмін на мінімальні зміни в українському мовному та освітньому законодавстві та збереження своєрідної "часткової автономії" в Берегово, то район в момент реалізації територіально-адміністративної реформи сором'язливо "прикриють пальцем".

Але якщо Банкова прийме рішення, вигідне для Орбана, і відмовиться виконувати вимогу Болгарії (парламент якої фактично піддався на провокацію українських політичних діячів, а не веде довготермінову політику стосовно своєї меншини, як Угорщина), то це може істотно погіршити стосунки між Києвом та Софією. Тому інтереси не так болгарської меншини, як проросійського Антона Кіссе, який ініціював втручання Болгарії у внутрішньополітичну проблему України, можуть піти "паровозиком" разом із виконанням побажань Будапешту.

А загалом, вся ця історія не кращим чином говорить про зовнішньополітичний вектор роботи не стільки навіть Кабміну (де мали б передбачити можливі проблеми з Софією і спробувати їх уникнути, почавши діалог до, а не після звернення болгарського парламенту стосовно Болградського району), скільки президентського офісу.

Де готові відступитись від національних інтересів задля досягнення одноразового зовнішньополітичного успіху. Бо навіть якщо Будапешт і погодится зняти "блокаду України в НАТО" в обмін на вигідні для Угорщини внутрішньополітичні рішення Києва – немає ніякої гарантії, що через декілька місяців у офісі Орбана не відчують бажання досягти якоїсь іще "геополітичної перемоги". Просто пригрозивши Києву цю блокаду відновити. Апетит, як відомо, нерідко приходить саме в процесі прийняття їжі.