Заморожені $300 мільярдів: Коли російські гроші конфіскують на користь України

Чому тема конфіскації заморожених російських грошей знову в тренді

Країна-агресорка має заплатити за війну велику ціну. Фраза ні в кого, окрім агресорів та їх агентів впливу, не викликає заперечень. Бо це – справедливо. Та, як виявилося, знайти механізм для конфіскації російських активів, заморожених після початку великої війни рф проти України, непросто. Навіть складається враження, що наші партнери не хочуть конфіскувати заморожені $300 млрд з подальшою передачею їх Україні. Неодноразово лунали заяви з українського боку: вперше президент Володимир Зеленський публічно закликав партнерів домовитися про конфіскацію російських активів ще у травні 2022-го, а цього року він близько 10 разів казав про необхідність репарацій, але віз рухається дуже помалу і зі скрипом. Хоча після новорічних свят процес трохи пришвидшився.

Це пов’язано з кількома моментами. Перший: Білий дім підтримав законопроект конгресменів Джима Раша та Шелдона Вайтхауса, який дасть можливість конфіскувати російські державні активи, що знаходяться в західних фінансових інституціях. Але якщо сенатори цей законопроект схвалили одностайно, то республіканців в Конгресі виступають проти кількох позицій. Зокрема, вони не хочуть, щоб США одноосібно конфіскували активи рф, а діяли разом з іншими державами, де також лежать ці активи. Насамперед ідеться про європейські країни, в них із $300 млрд знаходиться близько 200. В адміністрації президента Джо Байдена запевняють: узгодять складнощі з союзниками по G7. Але республіканці все одно ставляться до законопроекту прохолодно. Причина очевидна – нагода під час передвиборчої кампанії використовувати непрості для Білого дому теми як зброю проти нього ж. Це як з $61 млрд допомоги Україні – схвалення Конгресом запиту адміністрації Байдена з кожним днем стає більш примарливим.

Другий момент: прецедент, створений Бельгією у жовтні 2023 року. Бельгійці створили спеціальний фонд на підтримку України обсягом 1,7 млрд євро, який наповнюється за рахунок оподаткування заморожених російських активів. Тоді ж лідери країн ЄС підтримали пропозицію Єврокомісії використати для допомоги Україні доходи, отримані від заморожених активів росії. Але цього замало, потрібне спільне правове рішення Євросоюзу. Досягти консенсусу там зараз майже неможливо, і не тільки через підривну роботу троянських коней путіна Віктора Орбана та Роберта Фіцо, а й через вибори до Європарламенту, які мають відбутися на початку червня, та низку виборів в європейських державах. Ці події зміщують фокус із проблем України та зовнішньої політики загалом на проблеми внутрішні.

Третій момент: нагода використати економічний саміт у Давосі для просування теми конфіскації країнами Заходу суверенних активів росії. Цим майданчиком гріх не скористатися. Інша справа – чи готові наші партнери до швидкого рішення. Як пояснила у Давосі спецпредставниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер, якщо його й приймуть, це буде колективне рішення всіх країн, де такі активи знаходяться. При цьому Пріцкер додала важливе уточнення: "На мою думку, вважати, що це стане панацеєю або відбудеться дуже швидко, неправильно".

Отже, існує ризик, що після активних розмов про конфіскацію очікується спад інтересу до цієї теми. Принаймні до лютого, коли країни "Великої сімки" обговорять правові можливості для конфіскації російських активів. Доти стане більш-менш зрозумілим, як республіканці в Конгресі вчинять зі згаданим законопроектом, і чи вдасться дійти до спільного знаменника з усіма державами, де знаходяться заморожені мільярди кремля.

Чим викликаний страх перед конфіскацією російських активів

Відповідь на питання у підзаголовку лежить у кількох площинах. Перша площина: бюрократична. Ми добре пам’ятаємо, як тяжко розкручувався маховик із військовою допомогою Україні, скільки правових перепон створювалося на рівні окремих країн та на рівні ЄС. Та й досі частина обіцяної допомоги до нас не доїхала. Але все ж цей маховик запрацював. Потім знов забуксував, бо Орбан заблокував 50 млрд для України. Тепер в Європі обіцяють знайти протиотруту від угорських вибриків. А це – втрата дорогоцінного часу.

Інший приклад – створення міжнародного трибуналу із засудження російських злочинів. Depo.ua активно висвітлював цю тему та аналізував, чому із запуском суду над путіним і компанією все так складно. Причина нагадує історію з репараціями. Як судити, за яким правом, які суди судитимуть, чи можна судити без участі обвинувачених або їх представників, чи можна засудити заочно… Одним словом, за юридичними джунглями не видно Сонця. І головне – не видно лідерів, які б ініціативно взялися за справу. Тому тема трибуналу зараз на стадії фіксації, збору та узагальнення повідомлень про злочини росіян. Востаннє щось із Гааги було чутно восени минулого року, коли у Міжнародному суді тривали слухання у справі України до росії щодо хибного трактування нею Конвенції про запобігання геноциду. Тоді вердикт Міжнародного суду очікувався у жовтні. Проте судді після слухань досі голосу не подавали.

Цей приклад ми згадали не просто так. У росії з часу вторгнення заперечували, що міжнародне право поширюється і на неї. Проте відбиватися від українського позову у справі про геноцид відправили цілу групу юристів. Бо запахло смаженим. Днями Bloomberg повідомив, що у Москві розробляють судовий позов, щоб перешкодити спробам США та ЄС конфіскувати заморожені кремлівські мільярди. Російські юристи погрожують затягати справу по багатьох судах, аби завадити передачі конфіскованих коштів Україні. Саме цього остерігаються у високих кабінетах Вашингтону та Брюсселю. Тому уважно вивчають всі заковики, якими можуть скористатися росіяни в судах. Нам хочеться, щоб процес ішов швидше. Не виключено також, що в планах партнерів використати частину вилучених коштів на фінансування військової допомоги Україні, з чим зараз виникли серйозні проблеми. Але вони не запустять механізм конфіскації доти, доки не переконаються у його нешкідливості для них самих. 

Друга площина: зазіхання на суверенний імунітет, у даному випадку на заморожені гроші, може розвернути низку країн від Заходу у бік Китаю. Боячись каральних заходів стосовно себе, режими цих країн там ховатимуть свої резерви. Тобто, у першу чергу гроші побіжать з Європи. Щодо цього ризику є інші думки. Економісти переконливо доводять, що долару та євро конфіскація російських активів нічим не загрожує, західна економіка відкрита і цим приваблива. На відміну від Китаю. Також вони зауважують, що механізми санкцій використовувалися західними країнами й раніше. То ж, за великим рахунком, змін зазнали лише масштаби санкцій щодо окремої країни. А страшилки про зміну вектору деяких країн з Європи на Китай вигідні лише росії.

Третя площина – посилення внутрішніх чвар на Заході внаслідок небажання ризикувати з конфіскацією. Такий ризик існує, проте якщо колективне рішення приймуть США, Британія, Німеччина, Франція – держави, де зосередилося найбільше заморожених російських активів – вибрики окремо взятих орбанів, які відмовляться приєднуватися, врятують мізерну частину російських грошей.

Четверта площина – використання можливості конфіскації активів для тиску на кремль. Це також схоже на історію з трибуналом – колективний Захід не хоче спалювати всі мости з росією, а демонструє їй, що та ще має варіант відступитися від своїх агресивних планів. Тому не можна виключати того, що зараз країни G7 та інші, хто приєднається до ініціативи, обмежаться рішенням відправляти Україні кошти з доходів, отриманих від заморожених активів рф. Не конфіскувати гроші, а забирати з них проценти. У такий спосіб там сподіваються дати сигнал кремлю: наступним кроком стане конфіскація.

Цікаву версію, як вчинити із замороженими російськими активами, знаходимо в публікації Reuters. Нацбанк випускає "репараційні облігації", які куплять уряди США, країн ЄС та інші союзники України. Після цього Україна передала б позови про відшкодування збитків проти Москви західним урядам, які купили облігації – так було б створено правову основу для їх погашення. Такий варіант зняв би ризики тривалих судових позовів росіян задля недопущення передачі конфіскованих активів українцям. Інша справа, чи погодяться уряди купляти проблемні цінні папери, і з яким дисконтом це робитимуть. Але важливо тут інше: подібні публікації свідчать про пошук різних підходів до конфіскації російських грошей і передачі їх Україні. А який підхід використають зрештою – час покаже.