Законопроект про "цензуру" в Інтернеті: Чому активісти проти посилення кібербезпеки

Цього тижня Комітет з питань національної безпеки і оборони, який очолює Сергій Пашинський, рекомендував народним депутатам ухвалити в першому читанні законопроект №6688 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері" авторства нардепів-"фронтовиків" Дмитра Тимчука та Тетяни Чорновол, а також представника БПП Івана Вінника. Він дозволяє тимчасово блокувати інформаційні ресурси і був внесений у Верховну Раду до порядку денного ще 21-го червня.

Документ вже викликав вереск серед так званого експертного середовища, а також деяких представників політикуму. Щоправда, заради справедливості варто зазначити, що документ і справді "сирий". Та має низку неузгоджених моментів. Але сама концепція цілком має право на життя…

Що ж не подобається представникам громадянського суспільства у даному законопроекті? Головним каменем спотикання стала запропонована норма досудового блокування сайтів і сервісів в Інтернеті. Нардеп від Блоку Петра Порошенко Ольга Червакова заявила, що позасудове блокування сайтів означає не багато не мало, а повернення до часів Йосипа Сталіна. "Службі безпеки України надається право без рішення суду за допомогою провайдера блокувати доступ до будь-якого інформаційного ресурсу. Підставою для цього може бути вже не тільки рішення суду, а й рішення прокурора, слідчого, погоджене з прокурором, або рішення РНБО", - розповіла колишня журналістка телеканалу "Інтер".

Ще одним поборником за свободу слова виступив голова Національного союзу журналістів України Сергій Томіленко. "Без суду, без адвокатів, без слідчих дій в редакціях українців можна буде позбавляти доступу до "не таких" сайтів", - зазначає він. Авжеж, завдання голови НСЖУ як раз і полягає у тому, щоб у разі чого трубити тривогу. Але виглядає дана позиція штучною. У контексті побоювань Томіленка, було б цікаво зрозуміти, які саме "не такі" сайти він має на увазі. Справа в тому, що Національна спілка журналістів на чолі з Томіленком неодноразово була помічена в заграваннях з росіянами. Претензій у журналістської спільноти до голови НСЖУ назбиралося чимало: політичні маніпуляції, викривлення реальної ситуації зі свободою слова в Україні, гра під дудку медіа-олігархів. І врешті-решт, захист проросійських ЗМІ. У березні низка українських медійних організацій висловила недовіру керівництву Національної спілки журналістів, але замість того, щоб тихенько піти Томіленко продукує чергові гучні та провокативні заяви.

Для того, щоб зрозуміти специфіку даного законопроекту, варто більш детально його проаналізувати. Так, згідно зі статтею №213-1, блокування відбувається лише "у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину". При чому застосовуватися воно може на строк не більше 48 годин. Для того, щоб почати блокування без суду необхідна постанова прокурора або постанова слідчого, погоджена прокурором. Після чого Служба безпеки починає діяти. Тим часом прокурор чи слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний "невідкладно після початку здійснення таких дій звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді чи суду".

Хтось скаже: нащо така шалена оперативність, яка призводить до обмеження прав і свобод людини? Справа в тому, що ми живемо в медійному світі, де одна-єдина новина, якщо її закинути заради провокації, може наробити великих бід. Умовно кажучи, якщо якийсь сайт несподівано почне закликати підірвати атомну станцію, або заявить про знищення якогось іншого стратегічного об'єкта, це автоматично спричинить паніку серед населення. І поки СБУ звернеться до суду, поки буде оголошене засідання та винесено рішення, може бути вже пізно. Водночас блокування за рішенням прокурора видається значно більш ефективним рішенням. І може ефективно працювати у випадку інформаційних провокацій з боку Росії. Зрозуміло, що це не стосуватиметься всіх сайтів в країні, як про це вже розповідають деякі панікери.

Інша історія – "ляпи" та неточності, які руйнують стрункість логіки документу. Зокрема, йдеться про використання в цьому законопроекті терміну "технологічний тероризм", а точніше розширення його поняття. У нього звели все до купи - злочини, скоєні і в "реалі", і в Інтернеті. Зокрема, не дуже зрозуміло, до чого тут "дії, спрямовані на порушення громадської безпеки". Дана норма дійсно віддає "диктаторськими законами" 16 січня 2014 року…

Власне, за подібні нестиковки вже вчепилися деякі "грантоїди", які бояться, що силові органи цензуруватимуть їх антикорупційні розслідування. Тим паче, що в нормі про "технологічний тероризм" вказується, що один з таких злочинів стосується "здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування". Враховуючи регулярні заклики журналістів-розслідувачів до влади відкривати кримінальні провадження проти чиновників-корупціонерів – ця норма теоретично може бути використана для тиску на тих чи інших представників ЗМІ. У будь-якому разі, аби уникнути страхів раціонально було б підчистити законопроект, перед тим як виводити його на голосування в цілому.

І наостанок. Безумовно, після появи заяв з боку наших борців за свободу слова скоро підключаться західні "правозахисники". Але варто говорити відверто: нам до більшості європейських країн у плані жорсткості роботи в Інтернеті ще дуже далеко. Причому там ця тема обговорюється на вищому рівні. У Німеччині уряд і канцлер Ангела Меркель схвалили законопроект про регулювання соцмереж, яким передбачається, що інформація, розміщення якої очевидно містить ознаки кримінально караного діяння, повинна бути видалена або заблокована протягом 24 годин з моменту надходження скарги на неї. Водночас недостатньо оперативна реакція на скарги загрожує штрафами для власників інтернет-сервісів в розмірі до 50 мільйонів євро.

На минулорічній зустрічі президента США Дональда Трампа та його французького колеги Емануеля Макрона було домовлено про початок боротьби з пропагандою і тероризмом в Інтернеті. Аналогічні домовленості були досягнуті між Францією і Великою Британією. Україні такі підходи і не снилися, але нам є куди прагнути. Головне вирішувати питання нацбезпеки з холодною головою, не влаштовуючи на рівному місці війни "зрадофілів"…