Купа варіантів, і всі невдалі: Як Зеленський може поховати закон про олігархів

Ще до появи у Верховній Раді президентського законопроекту про олігархів і політики, і юристи вказували, що він порушуватиме цілу низку статтей Конституції. Серед них статті із розділу ІІ, в якому йдеться про гарантії прав і свобод людини і громадянина. Зокрема, у ст. 22 зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. А в ст. 24 – що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Закон про олігархів звужує обсяг існуючих прав кількох десятків громадян, нехай і найбагатших, адже їх збираються вносити до реєстру та обмежувати в окремих сферах діяльності. А обмеження за ознакою майнового стану – забороняється. Омбудсмен Людмила Денісова вказала ще на кілька положень, які порушують Основний Закон.

Та попри застереження, ініціатива притиснути олігархів утілилася в законопроекті №5599 "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)". Згідно з документом, визначати, хто є олігархом, буде РНБО, головою якої згідно з Конституцією є президент. 1 липня Рада прийняла законопроект за основу, однак відразу було зрозуміло, що поправок до законодавчого ноу-хау буде багато. І не тільки тому, що їх могли щедро фінансувати олігархи.

На сьогодні народними депутатами до проекту закону №5599 подано 1257 поправок. Нардеп "Голосу" Ярослав Железняк стисло описав суть зауважень своїх колег. Переважна їх більшість стосується того, який орган має визначати, хто є олігархом. Варіанти:

• Кабмін за зверненням РНБО, членів Кабміну або президента України;
• ВАКС за заявою Кабміну, РНБО, НБУ, СБУ або АМКУ;
• НАЗК за зверненням АМКУ або іншого державного органу;
• спеціально створена комісією при НАЗК;
• комісія із сімох осіб, де більшість – представники міжнародних організацій.

Утім, з огляду на те, що цей закон в принципі суперечить низці положень Конституції, питання, який саме орган складатиме реєстр олігархів, не головне. Головне – якими будуть наслідки прийняття цього закону. З поправками чи без.

Доля закону про олігархів - можливі варіанти розвитку подій

Спробуємо змоделювати кілька варіантів.

Президентський Офіс протискає законопроект

Після цього РНБО оголошує перелік олігархів. У ньому опиняється десять чи двадцять осіб, прізвища яких загальновідомі. Їх починають обмежувати на радість тій частині виборців, яка мріє про "забрати і розділити". Зауважте - після цього тарифи та ціни аж ніяк не зменшуються. Крок у відповідь – прийнятий закон оскаржується в Конституційному суді групою депутатів, омбудсменом чи ще кимось. Нинішня ситуація в КСУ така, що це звернення може розглядатися досить тривалий час. Очевидно, на це і розраховано. Поки рішення про антиконституційність закону нема, можна вершити "правосуддя".

Приймають кілька поправок до закону, що забирають в РНБО право складати реєстр олігархів та дещо змінюють критерії стосовно визначення цих осіб

У такому випадку президент може закон не підписати і зі своїми пропозиціями повернути назад до парламенту. Пересічний виборець так собі помислить, що президент пообіцяв деолігархізацію, але провести її не може. Казати, що заважає парламент, смішно, адже де-юре монобільшість - за "слугами".

Законопроект №5599 відправляють до Венеційської комісії

Майже гарантовано, вона його забракує. Проте не стовідсотково. Європейські правники обов’язково знайдуть і позитиви, і негативи. І після їхнього висновку спробувати прийняти цей закон остаточно. Це також крок назад для Банкової з точки зору піару і часу, але краще так, аніж отримати купу позовів до європейських судів від олігархів. Громадян, права яких порушені. 

Законопроект про олігархів поховають руками нардепів

Так, це буде удар по іміджу президента, бо він не зміг протягнути такий потрібний йому закон. Проте це той випадок, коли точно є світло у тунелі: у владі скажуть, що для обмеження впливу олігархічних груп слід прийняти низку змін до законодавства, які посилять контроль держави над монополістами. І ці законодавчі речі точно схвалять західні правники, адже подібні закони давно працюють в Європі.

Протягнути закон про олігархів і скласти перелік, в якому виборці не побачать тих, кого вважають олігархами

Точніше, не всіх із цих осіб. Майже всі вітчизняні мільярдери мають бізнес не лише у нас, а й за кордоном. Більш того, у значної частини з них є гарні зв’язки із західними політичними та бізнес-елітами. Подейкують, що під час візиту української делегації на чолі із Зеленським до Америки, у Білому домі скептично поставилися до популістського закон про олігархів. Бо, по-перше, це негативний сигнал інвесторам – їх в Україні також колись можуть назвати олігархами і обмежити їхні права, не ця, так наступна влада; по-друге, у США проти того, щоб тавро олігарха з усіма подальшими обмеженнями ставилося на політичних опонентах нинішньої української влади; по-третє, кажуть, питання виникли й до можливого включення в реєстр окремих фігур. Простіше кажучи, в офіційного Києва та у наших партнерів виявилися розбіжності у питанні, хто має бути в реєстрі олігархів, а хто – ні. До окремих наших багатіїв у США є багато запитань, при цьому саме цих осіб категоріями для визначення олігархів пробують вивести з-під удару.

Який із цих варіантів кращий? Жоден. Коли Зеленському радили почати деолігархізацію з популістського закону, очевидно, ставка робилася на те, щоб сподобатися певній частині виборців. На хайп. Можливо, десь перед виборами подібний закон міг бути виправданий, але зараз як до його змісту, так і до наслідків його прийняття занадто багато запитань.