Обстріли церков на Великдень: Чого домагається росія

У ніч на 16 квітня російські злочинці обстріляли Запорізьку область, внаслідок чого постраждала церква у Камишувасі. На щастя, служба там не велася, тому жертв вдалося уникнути. А вже на Великдень окупанти здійснили провокацію у тимчасово захопленому Донецьку. Російські терористи обстріляли церкву у центрі Донецька, де проводилась служба. Повідомлялося про щонайменше одну загиблу і багато поранених. У деяких пабліках повідомляється, що окупанти вкотре вдарили з боку окупованої Макіївки. За певний час по тому загарбники завдали артилерійського удару по Нікополю, в результаті чого в одному з храмів міста дістали поранення двоє людей. Загалом протягом Страсної п’ятниці, Великої суботи та Великодня путінські війська завдавали ударів по Степногірську, Оріхову, Гуляйполю, Залізничному та ще в 15 населених пунктах Запорізької області, на Миколаївщині з С-300 обстріляли Снігурівську громаду, де загинули двоє підлітків. Під обстрілами перебували Сумщина, Херсонщина, Чернігівщина. Внаслідок атаки росіян на Слов’янськ у минулу п’ятницю ракета втрапила у п’ятиповерхівку. 11 людей загинули, понад два десятки поранені. Навіщо ж путіну вбивати українців навіть на одне із найбільших християнських свят? Та ще й в церквах?

По-перше, потрібно зрозуміти, для чиїх очей і вух це призначено. Якби лише для зазомбованого російського населення, тоді вистачило б і власної провокації з обстрілом церкви у Донецьку. Але запутінці розширили географію атак на храми в Україні не лише для внутрішньої публіки, яка вірить, що українці обстрілюють самі себе. Розрахунок робився як на те, щоб зіпсувати свято українцям, налякати їх. Також це розраховано на реакцію частини західної аудиторії, яка може відреагувати неадекватно для нас. Країну-терористку влаштовує, щоб папа Римський або хтось із ООН чи поважних релігійних діячів закликали обидві сторони утриматися від обстрілів культових споруд. Щоб поставили агресора і жертву на один щабель. І Ватикан, і ООН робили це вже неодноразово. Зокрема, Depo.ua свого часу аналізував, чому моніторингова група з прав людини в Україні заступається за російських агресорів.

По-друге, у церковній війні обстріл пасхального богослужіння має додати аргументів московським попам. І з РПЦ, і з їхнього філіалу в Україні. Спостерігачі помітили: під час великодньої служби патріарх Кирило не тільки обізвав українців малоросами, а заявив про "міжусобний конфлікт" і звернувся до Бога дарувати мир "братнім народам". Кирил – дуже давній проект російських спецслужб, тому він ніколи не скаже чогось, що не узгоджується з кремлівськими темниками. То ж зараз треба уважно спостерігати за поведінкою московських попів в Україні. Вони можуть сіяти серед своїх вірних тезу про необхідність миру з росією тут і зараз. Скільки буде прихильників цієї тези? Не слід забувати: попри десятки тисяч жертв війни та мільйони вимушених переселенців прихожан УПЦ лишається досить багато. На них і робиться ставка.

По-третє, ми спостерігаємо, як різні спікери – від французької ультраправої Марін Ле Пен до бразильського ультралівого президента Лули та відомого "друга" України Віктора Орбана – а також багато ЗМІ в різних варіаціях проводять кілька схожих ліній. Перша лінія: якщо припинити допомагати Україні у військово-технічному напрямку, війна припиниться "сама собою". Друга: якщо й далі допомагати, то війна тягнутиметься довго. Що шкодитиме колективному Заходу. Ле Пен взагалі лякає європейських буржуа або Третьою світовою, або новою столітньою війною. Третя лінія: путін готовий воювати довго і невідомо, наскільки вистачить сил України та ресурсу у Заходу. Всі ці тези про одне і те ж – ними прагнуть переконати західне суспільство, що позбавитися чинного російського режиму буде складно, дорого або й навіть неможливо. Тому потрібні переговори. Власне, на те, щоб жителі цивілізованого світу повірили в довготривалий військовий конфлікт, і спрямовані щоденні обстріли росіянами прикордонних українських територій, атаки на цивільні об’єкти, удари по церквах. У військовому плані вони нічого не вирішують. Але, судячи з низки скептичних публікацій у зарубіжній пресі, посіяти сумніви у завершенні війни цього року кремлівцям, на жаль, вдається.

І, по-четверте: обстріли на Пасху свідчать, що росія не полишає думок про провокації з жертвами серед мирного населення. Не тільки на підконтрольній Україні території, а й на тимчасово окупованих землях, або навыть у себе вдома. Коли російські війська б’ють по церквах на Великдень, то хіба знайдуться запобіжники для якогось нового теракту – для мілітаристської мобілізації населення? Та й привід є – потрібно заткнути роти і закрутити гайки тим, хто ремствує через узаконення електронних повісток.