Химерний союз: Як Макрон з Орбаном розвалюють ЄС і НАТО для путіна і Сі

Не наша війна. Навіщо Макрон затіяв антиамериканську кампанію

Президент Франції Еммануель Макрон відомий "човниковою дипломатією". Після візиту до росії напередодні російського масштабного вторгнення в Україну він став об’єктом різних мемів та карикатур, – тоді путін посадив гостя за довжелезним столом. А коли війна вже йшла повним ходом, французький президент продовжував дзвонити кремлівському диктатору. Зараз вектор зовнішньополітичних зусиль Макрона змістився у бік Китаю. Президент Франції відвідав Пекін, чим викликав неабияке роздратування з боку партнерів по НАТО, особливо американців. Ще більше роздратування спричинили його подальші заяви. Макрон вважає, що Європі не слід втягуватися в американо-китайську конфронтацію через Тайвань, для європейців вирішальне значення має "стратегічна автономія для запобігання перетворенню європейських держав на васалів".

У бік Макрона полетіли гнівні звинувачення, іноді на грані фолу. Як от від Дональда Трампа, який вважає, що французький президент цілував Сі у дупу. З потоку заяв хотілося б виділити висловлювання американського сенатора-републіканця Марко Рубіо: "Ми повинні з'ясувати, чи говорить Еммануель Макрон від імені Європи". Це ключовий момент, адже думка глави однієї з держав ЄС, навіть такої потужної, як Франція, не означає, що так само думають в Берліні, Римі чи у Варшаві. Загальновідомо, що французькі лідери і до Макрона сповідували політику стратегічної автономії Європи. Вони були провідниками ідеї європейської армії, що так і не втілилася. А за часів Шарля Де Голля, у 1966 році, французи виходили з НАТО та зближувалися з Радянським Союзом.

Прибічники того, що Макрон висловив власну думку, акцентують на тому, що до Китаю він їздив у компанії з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, і вона нічого схожого до заяв французького керівника собі не дозволяла. Сам же візит європейських політиків до Пекіну мав іншу мету – вплинути на Сі у питанні його оцінок російської агресії проти України. Змінити ці оцінки, на жаль, візитерам не вдалося.

Навіщо ж Макрон вдався до антиамериканських висловлювань? Спробуємо припустити, що французький президент застосував відому практику переведення уваги суспільства з внутрішніх на зовнішні проблеми. Останні соцопитування демонструють суттєве падіння рейтингу Макрона на тлі підвищення пенсійного віку для французів, через що країною прокочуються масові акції протесту. Навряд чи спробу Макрона перевести стрілки з себе на Вашингтон і Пекін можна назвати вдалою. Скоріше, навпаки. Які небезпеки слова Макрона несуть для України? У короткочасній перспективі – ніяких, оскільки на його бік не став жоден із керманичів країн Євросоюзу. Проте якщо глава Франції свідомо обрав для себе конфронтаційний шлях із партнерами по НАТО, тоді варто очікувати нових ліній розколу. Що становить значні ризики для міцності коаліції на підтримку нашої боротьби проти окупантів.

А от те, що зараз має нас непокоїти – позиція, яку зайняв Париж щодо військової допомоги Україні. З одного боку, французька влада наголошує: поставки зброї в Україну триватимуть попри спроби рф їх зірвати. З іншого – у ЗМІ раз-по-раз повідомляють про блокування Францією рішення Європейського Союзу щодо фінансування постачань боєприпасів для України. Це рішення ухвалене у березні, згідно з ним 2 млрд євро мають надійти з Європейського фонду миру. А французи нібито хочуть, щоб ці кошти виплачувалися тільки європейським виробникам боєприпасів, що ускладнить їх постачання з третіх країн. Днями ж польське агентство РАР повідомило: Париж хоче отримувати відшкодування й за ті боєприпаси, яких Україна не просить. Чи не є це складником порятунку обличчя путіна? Згадайте фразу Макрона: він не хоче краху росії і не підтримує зміну режиму там, бо "всі варіанти, крім путіна, в межах нинішньої системи здаються гіршими". Ми та більшість союзників розуміємо: голод із боєприпасами та повільність у постачанні техніки гальмують початок контрнаступу ЗСУ і дають час окупантам підготуватися до оборони захоплених територій. Найбільший ризик у тому, що Україні через вище означені перепони не вдасться відвоювати всі загарбані росіянами території протягом великого контрнаступу. Після чого ззовні почнеться тиск "голубів миру", щоб укласти перемир’я і фактично узаконити статус-кво на той момент. Простіше кажучи, залишити путіна хоч з якимись територіальними набутками. От у такій перспективі дружба Макрона з Сі Цзиньпінем не може не викликати занепокоєння і в Києві, і в інших столицях. Як бачимо, навіть така дрібна і маловпливова країна Європи, як Угорщина, здатна завдати значної шкоди інтересам Заходу та України, а якщо в компанії Будапешта опиниться ще й Париж, тиск на Київ суттєво зросте.  

"Спонсори тероризму". Чому Угорщині Орбана не хочуть вказати на її місце

"Ви ж бачили відео, на якому росіяни відрізають голову українському військовому? Угорці платять за ніж". Так різко прокоментував чергові угоди Угорщини і росії радник президента України з економічних питань Олег Устенко. Різко, але дружба орбанівського уряду з московськими терористами дістала. І не тільки нас, але й цивілізований світ. Утім, далі осуду заяв і дій угорської влади він не йде. Таким собі покаранням можна вважати недавні санкції США, накладені на угорський Міжнародний інвестиційний банк (МІБ), пов’язаний з росією. Нещодавно ЗМІ повідомляли, що у Вашингтоні планують серйозно покарати Будапешт, але не за позицію по Україні, а через непоступливість щодо вступу в НАТО Швеції. Що ж до нашої держави, то Орбан багато років ставить палки в колеса українській євроатлантичній інтеграції під фейковим приводом захисту прав угорської нацменшини Закарпаття, його головний дипломат Петер Сіярто добре відомий українофобією, а загалом влада Угорщини робить все можливе, щоб або заважати введенню антиросійських санкцій, або вихолощувати з цих санкцій окремих осіб чи навіть цілі галузі російської економіки. При цьому офіційний Будапешт єдиний із членів ЄС, хто продовжує підтримувати дружні стосунки з Москвою. Буквально днями Сіярто у столиці терористичної країни підписав низку угод в енергетичній сфері. Таким чином, Орбан не лише відверто плює на єдність ЄС і НАТО в підтримці України, а й дає можливість росії виходити з-під дії санкцій. Як же бути?

Ще у вересні минулого року Depo.ua задався цим питанням, і оскільки у відношенні Угорщини політика НАТО і Євросоюзу відтоді не змінилася, не зайвим буде згадати певні моменти. Свого часу канцлер Німеччини Олаф Шольц висловлювався за реформу прийняття рішень на рівні ЄС, аби уникати проблем із такими державами, як Угорщина. А 15 вересня минулого року здалося, що Шольца почули: Європарламент більшістю голосів закликав Раду ЄС визначити "наявність реального ризику серйозного порушення Угорщиною цінностей, на яких заснований Євросоюз", згідно зі статтею 7 Договору про ЄС. Проте санкцій проти Угорщини не ввели, хоча погрожували, не захотіли також проводити реформу прийняття рішень. Що тільки підбадьорило Орбана. Той відверто знущається з ЄС і НАТО – нахвалює так звані мирні ініціативи Китаю, а Сіярто приймає у Будапешті колегу з Білорусі Сергія Алейніка та цинічно хвалить Мінськ за якусь миролюбність.

Зараз бачимо спробу трохи налякати Будапешт санкціями проти певного кола осіб, наближених до правлячої верхівки. Принаймні анонс таких санкцій у ЗМІ вже був. В Брюсселі та Вашингтоні вивчили поведінку Орбана – коли серйозно постає питання покарання за якісь дії, він дає задню. Коли небезпека минає – береться за своє. Але чи є якісь серйозніші методи впливу на головного європейського друга путіна? Рік тому його партія Fides знову отримала гору на парламентських виборах, а Орбан сформував кабінет міністрів. Щось здатне змінитися лише за результатами наступних парламентських виборів. Передумов для них всередині Угорщини поки нема. Чому в ЄС та США не вдаються до радикальніших дій щодо уряду Орбана? Бо той роками створював міф, що Угорщина в разі її ущемлення може вийти зі складу Євросоюзу і НАТО. Чим спричинить їхній розвал. І в цей міф повірили. Насправді, ні звідки Угорщина не вийде. Орбан – продукт європейської політики, він при владі доти, доки вміло паразитує на її проблемах.

Повернемося до висловлювання пана Устенка. Одні його підтримають, інші скажуть, що такими фразами відносини між Києвом і Будапештом не покращити. Нагадаємо: місяць тому активно обговорювалася можливість візиту Орбана до України. Але потім всі розмови припинилися. У Будапешті почали виставляти умови – мовляв, спочатку нехай Київ вирішить питання з мовою навчання угорської меншини Закарпаття. Нерівноцінний обмін – зміни до закону про освіту всього лише на приїзд Орбана. Вочевидь, нашій владі доведеться говорити з владою угорською по суперечливих питаннях, та чи нагально робити це зараз? Можна просто винести проблему за дужки. Нехай з Орбаном морочаться в Брюсселі і Вашингтоні. Не варто відповідати ні йому, ні його соратникам. Щось віщають з Угорщини? Тоді краще виключити звук.