Зеленського не бояться, як Портнова: Чому КСУ скасував судову реформу Богдана

Судова реформа, яка обмежувала у повноваженнях і привілеях Верховний Суд, днями була скасована Конституційним судом як така, що не відповідає Основному закону. Реформа, якою опікувався колишній голова президентського Офісу, демонічний Андрій Богдан, вилетіла в трубу.

Depo.ua розбирається у причинах і наслідках.

Богдан Всесильний

Ще у жовтні минулого року, коли головний офісмейкер Зеленського Андрій Богдан перебував у всій повноті своєї влади, він зміг протягнути через Верховну Раду доволі суперечливий закон, який мав перевернути суддівську владу догори дригом і зробити її слухняною до ініціатив президентського Офісу. Йшлося про закон з хитромдрою назвою "про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування".

В тому законі йшлося про різке зниження ролі Верховного у вчиненні правосуддя. Відбулося це, передусім, шляхом зниження удвічі членів ВСУ зі створенням такої системи добору до цієї найвищої судової інстанції, яка дозволяла тоді дуже перспективному Богдану впливати на кожне призначення. А значить - і на якість судових рішень найвищої інстанції.

Тоді, у жовтні 2019 року, це було категоричною заявкою Андрія Богдана не лише на роль головного тримача акцій суддівської корпорації, але й на фігуру, що може стати "директором парламенту", адже голосування за цю очевидно неконституційну і суперечливу з точки зору правової адекватності реформу, було таким собі проявом "нагинання" Верховної Ради. 

Слід віддати належне Андрію Богдану - тоді він цілком впорався. Адже Рада руками монобільшості без зайвих запитань і в режимі "турбо" проголосувала. А Зеленський - без найменшого трепету підписав цей закон.

Верховний Суд - проти

Ухвалений та підписаний Закон скорочує склад Верховного суду з 200 до 100 суддів, запроваджує новий порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, створює при Вищій раді правосуддя комісію доброчесності та етики.

Окрім того, Законом було зменшено оклад членів Верховного суду з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (до 105,7 тис. грн). А склад Вищої кваліфкомісії - скорочено з 16 до 12 членів. При цьому до ВККС заборонили обирати колишніх членів Вищої ради правосуддя. Крім того кандидати до ВККС мають подавати "заяву про проведення перевірки, визначеної законом "Про очищення влади". Всі ці зміни вкупі на практиці давали в руки президентського канцлера важелі управління найвищою ланкою судової системи. А значить - і можливість впливати на практично кожне судове рішення в цій країні.

Але Верховний суд, який в результаті богданівської реформи опинився у лещатах скорочення кадрів і зменшення грошового забезпечення (не говорячи вже про втрату судових повноважень), вчинив опір. І звернувся до Конституційного суду, що має перевіряти ухвалені закони на відповідність Основному закону, зі скаргою на "реформу Богдана".

Судді, які опинилися під загрозою звільнення чи пониження, апелювали до свої колег-конституціоналістів з аргументами, що реформа має на меті підірвати незалежність Верховного суду. А голова Верховного суду Валентина Данішевська навіть пробувала прозоро натякати, що знекровлення ВСУ має політичне забарвлення, адже саме цій інстанції незабаром доведеться ухвалювати остаточні рішення у справах "Приватбанку" та інших глибоко політизованих питанннях.

Апелювали навіть до Венеційської комісії, яка очікувано висловила критику стосовно реформи. Найбільше невдоволення європейських правників викликало скорочення кількості суддів Верховного суду.

Потуги суддівців протистояти реформі Богдана-Зеленського виглядали, направду, як спроба регенерувати і відбити ту загрозу, яку поставила перед нею влада нового президента.  Тому й затримка з погодженням реформи з боку Конституційного суду може бути розцінена як цехова солідарність.

Неквапливий КСУ

Конституційний суд, направду, може собі дозволити не поспішати. І чим з більшою "всратістю" державні чиновники намагаються добитись від нього шонайшвидших рішень, тим більше поважні мужі-конституалісти зачиняються у мушлю своїх специфічних внутрішніх процедур - аби лише відтермінувати ухвалення рішення.

Так вони "петляють" вже багато років з оцінкою конституційності люстраційного закону. Так, напевне, намагалися вчинити й з осінньою судовою реформою. Але відставка Андрія Богдана і вакуум, що утворився у зв'язку з цим між КСУ та ОП, означив для конституційних вершителів певне поле для маневру. І вони цією можливістю скористалися аби здійснити плювок у спину наглядача-душогуба, що втратив свою владу.

Тим самим суддівська коорпорація дала зрозуміти новій владі, що політикам не варто своїми брудними руками торкатись таких чутливих питань як недоторканість судової гілки влади. Що система здатна захищатись і протидіяти спробам притискати її до нігтя.

І це - очевидний меседж президенту Зеленському, що судова влада не сприймає його як авторитетного управителя. І не збирається підкорятись так, як вона це робила в орудних руках колишнього ефективного судового менеджера Андрія Портнова у передмайданівські часи.