Виборчий кодекс. За якими схемами партії обходитимуть гендерні квоти

У вівторок парламент ухвалив у першому читанні виборчий кодекс. Ним, нагадаємо, пропонується скасування мажоритарки та перехід до пропорційної системи. Якщо коротко, то виборці голосуватимуть за партію і кандидата з регіонального списку, якого підтримують, при цьому люди бачитимуть весь список претендентів на депутатське крісло, і зможуть впливати на їх ранжирування.

Вперше на виборах до Верховної Ради запроваджується наступний гендерний принцип - при формуванні списків кандидатів партія повинна забезпечити присутність у кожній п'ятірці (місцях з першого по п'яте, з шостого по десяте і т.д.) кожного виборчого списку як чоловіків, так і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі). Це прогресивний крок, проте...

"Гендер" на українських виборах має свою історію. Діюча Рада вже вводила відповідну квоту, ухваливши закон про місцеві вибори з поправкою: жінок у виборчому списку має бути щонайменше третина. Найбільше це відобразилося на представництві у сільських та селищних радах – там майже встановився паритет між статями, на рівні міських рад кількість жінок зменшується до 20% і нижче, в обласних радах близько 10% жінок.

Поборники статевої рівноправності ввели відповідну норму і до закону про партії. Якщо політсили за результатами виборів мають у своєму складі не більше двох третин однієї статті, їм належить додаткове фінансування у розмірі 10% щорічного обсягу державного фінансування статутної діяльності. Наприклад, "Самопоміч" торік отримала майже 20 млн гривень за те, що має у своєму складі третину жінок. На жаль, для партії Садового, чотирьох членкинь фракції - Гопко, Пташник, Веселову і Суслову - вони вже втратили. П'ята - Альона Бабак - наполягає на складанні мандату. Але це вже інша історія.

Нова модель виборів, в разі її прийняття, суттєво ускладнить завдання королям мажоритарки, адже їм доведеться вести кампанію не на окрузі, що раніше дорівнював за площею кільком районам, а в усій області. Це потребує набагато більше ресурсів – часових, медійних, фінансових. І тут на них очікує нова проблема: партійні боси змушені вводити до регіональних списків мінімум двох жінок. Коли проаналізувати результати минулих виборів у мажоритарних округах, то побачимо сумну гендерну картину: переможницями стали лише дві жінки – Ірина Подоляк й Оксана Юринець. Вони виграли в округах на Львівщині. Ще в кількох округах представниці прекрасної статі прийшли до фінішу другими. Приміром, "фронтовик" Ігор Лапін обійшов свою суперницю Ірину Костанкевич усього на 0,3%. Тобто, тепер керівникам партій доведеться або ж переманювати на свій бік реальних активісток і впливових жінок у своїх регіонах, або йти на якісь хитрощі, щоб обійти квоти.

Слід також враховувати, що кількість місць у Раді визначатиметься за дуже непростою схемою. ЦВК має вирахувати так звану виборчу квоту – кількість голосів, необхідну для отримання одного мандата. Після цього чисельність голосів партії в кожному окрузі ділять на виборчу квоту і отримують число кандидатів, які проходять до парламенту. В ідеалі партії мають бути зацікавлені в більшій кількості активних людей, незалежно від статі. Але куди дівати вождів, їх близьких соратників, кумів, родичів, вибачте, коханок? А про те, що це саме коханки, виборець, повірте, дізнається дуже швидко. Що, зрештою, робити "гречкосіям", які роками підгодовують електорат. Як бачимо, гендерний принцип виглядає значною перепоною для прийняття закону в цілому.

Та уявимо, що його таки приймуть. І тоді може бути кілька варіантів, як надурити виборця. Перший – в кожному регіоні буде три потужних кандидати чоловічої статі, дві сірі мишки або ж громадські активістки, але не розкручені. Виборець зазвичай голосує за того, кого бачив, чув, тобто, за так звані "обличчя". І квота ніби збережена, але шансів на старті більше у відомих політиків. Другий варіант – у списках опиняться співачки, акторки, відомі журналістки. Уявіть – у кожному регіоні по Златі Огневич! Але їхня роль – мобілізувати виборця віддати голоси за партію, в якій такі красуні і розумниці. У підсумку вони або ж відмовляться від депутатства ще під час підрахунку голосів, мовляв, естрадна кар'єра важливіша, або зроблять це вже в парламенті, віддавши мандат комусь із вождів у штанях, які не добрали народної любові.

У середньому за 4-відсоткового бар'єру при гарних розкладах партія може отримати 30 мандатів. Тобто, депутатками в ідеалі стануть 12 жінок від кожної партії-фаворитки. Але це лише в ідеалі, бо потужних кандидатів чоловічої статі, які здатні набрати багато залікових балів у загальну скарбницю, партії ставитимуть у своїх електоральних вотчинах, а там, де з підтримкою поганенько, в п'ятірці може бути хоч три жінки. Таким чином, у загальному списку, який за результатами голосування кардинально зміниться, зверху опиняться чоловіки.

Можуть бути й інші варіанти, тому політично активним жінкам необхідно чітко розуміти: вибори за відкритими партійними списками дають історичний шанс, яким вони можуть або скористатися, або перед виборами вже 2024 року знову думатимуть-гадатимуть, як же так зробити, щоб у нас рівноправ'я у вищих ешелонах влади таки стало реальністю.