"Українські канікули" президентки Швейцарії: Питання гуманітарки чи конфедерації з "Л-ДНР"

Повідомлення про те, що Україну відвідає президентка Швейцарської Конфедерації Симонетта Зоммаруга, на перший погляд, виглядає достатньо тривіальним. Починаючи від програми візиту, яка передбачає "обговорення широкого спектру питань двосторонніх українсько-швейцарських відносин, а також взаємодії сторін на міжнародній арені". І закінчуючи тим фактом, що президент Швейцарії не є главою ані держави, ні уряду цієї країни. На цю посаду вибирають членів Федеральної ради терміном на рік. В останні роки - фактично на ротаційній основі, себто всіх по черзі.

До речі, повідомлення на сайті українського президента про те, що Зоммаруга приїде "з державним візитом" є порушенням дипломатичного етикету. Президенти Швейцарії, не будучи главою держави, не мають права здійснювати "державні візити". Тільки "робочі". Втім, це дипломатичні подробиці. Незнання яких дещо каже про теперішню політичну команду.

А от що викликає певну цікавість у всій цій історії – це як тривалість візиту, так і той факт, що Зеленський і Зоммаруга здійснять спільну робочу поїздку на Донбас. З метою "ознайомлення з безпековою та соціально-економічною ситуацією в регіоні, а також станом реалізації проектів швейцарської гуманітарної допомоги".

Стосовно гуманітарної допомоги, то тут питань немає. Оскільки Швейцарія давно і міцно підтримує Україну. Наприклад, весною 2014 року, коли все тільки починалося, Швейцарія негайно надала Україні 20 мільйонів франків допомоги – плюс розширила програму допомоги технічної. Впродовж 2016-2017 років було 720 тон гуманітарних  вантажів зі Швейцарії на Донбасі. У 2018 році був гуманітарний конвой з 65 вантажівок із реагентами для очистки води і медичним обладнанням. І все це – тільки мала частина швейцарської допомоги.

Але для того, щоби проінспектувати використання цих ресурсів на Донбасі, зовсім не потрібно поїздки президента країни. Цілком вистачило б кількох дипломатів та аудитора.

І тут спадає на думку, що українсько-швейцарські контакти обмежувалися не тільки питаннями гуманітарної допомоги. Наприклад, можна згадати візит чинного спікера парламенту Дмитра Разумкова до Швейцарії, який відбувся 9-10 березня цього року. Тоді серед напрямів, за якими Україна може залучати швейцарський досвід, Разумков назвав реформу децентралізації.

Якщо хтось забув, то Швейцарія – конфедерація. З мінімальними повноваженнями центральної влади, які були дещо посилені тільки на період пандемії коронавірусу. Україна – унітарна держава. І залучати швейцарський досвід роботи адміністративно-територіальних механізмів до української реальності – це все одно, що намагатись, наприклад, провести реформу державно-церковних стосунків за моделлю Ватикану. Якщо, звичайно, не йдеться про якусь ультра-широку автономію для ОРДЛО.

Таке припущення звичайно, надто сміливе. І до того ж, не дуже реалістичне. Оскільки проти конфедеративних стосунків за швейцарським зразком між Україною та анклавами сепаратистів виступлять як патріотично налаштовані громадяни країни, які відмову від унітарного устрою не без підстав сприйматимуть як "зраду", так і Кремль. Якому "Л-ДНР" потрібні саме в складі України, і з можливістю впливати на політику Києва. Але, цілком можливо, що гіпотетична наразі авантюра з "конфедеративним Донбасом" є спробою Банкової бодай імітувати якусь роботу, спрямовану на подолання конфлікту.

Іншим можливим приводом для довготривалих політичних переговорів між Зеленським та Зоммаругою може стати пропозиція про використання Швейцарії як питомо нейтральної країни, у якості альтернативного місця проведення переговорів з Росією. Хоч практичний сенс заміни Мінська на Берн також видається сумнівним. Втім, як би там не було, навдивовижу довготривалий візит президентки Швейцарії до України – та ще й розпал пандемії – дає привід для конспірологічних припущень. Особливо на тлі відвертих спроб Росії примусити Київ за допомогою загострення на лінії зіткнення погодитись на путінський варіант "миру на Донбасі".