Не знав чи забув: Коли Зеленський заборонить Комуністичну партію України

Серед політиків, яких хочуть бачити у себе працівники НАЗК, аби з’ясувати обставини можливих порушень фінансової звітності, засвітилося і прізвище лідера комуністичної партії України Петра Симоненка. В останні роки українські виборці знають про цього депутата українського парламенту п’яти скликань поспіль хіба за полум’яними промовами в ефірах телеканалів, де люблять русскій мір і не люблять зловісний Захід.

На одному з таких майданчиків, закритому нині за рішенням президента каналі "112 Україна", комуністичний вождь договорився до того, що підставив мовника під позапланову перевірку Нацради з телерадіомовлення. Симоненко заявляв: "Треба війну громадянську припинити, і питання про мир в Україні стоїть руба", "Я хочу, щоб громадяни України розуміли - війна триває у нас і вбиває людей, тому і вбивають людей на війні на громадянській", "Виконавці - це українські націоналісти і неофашисти, і вони розв'язали цю війну".

Полюбляє Симоненка і ТБ країни-агресора, де меню його заяв приблизно таке ж. У принципі, ніхто майже ніколи не заважав головному комуністу говорити, що йому заманеться. Востаннє українська спецслужба запрошувала його на розмову у травні 2018 року, коли Симоненка допитали в рамках кримінального провадження за двома статтями Кримінального кодексу України: ч.1 ст.109 (Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) і ч.1 ст.111 (Державна зрада). Тоді СБУ провела 24 обшуки, зокрема у Симоненка вдома, та знайшла агітки із забороненою символікою, які мали поширюватися 9 травня. У головного комуніста вилучили навіть "предмет, схожий на пістолет Стєчкіна". І на тому все: кримінальне провадження розвитку не отримало, Симоненка залишили в спокої.

Чому не заборонили Комуністичну партію України

У стані напівзабуття, однак у легальному статусі перебуває в Україні і, власне Компартія,. Під номером 109 присутня вона в актуальному Реєстрі політичних партій, який веде Міністерство юстиції. І це незважаючи на заборону КПУ ще 16 грудня 2015 року рішенням Окружного адміністративного суду Києва за позовом Мінюсту. Тоді КПУ програла й апеляцію, але не заспокоїлася і перманентно судиться за своє збереження.

Чому відсутнє остаточне рішення судової інстанції щодо долі КПУ в Україні? Спершу йшлося про те, що 2015 року за комуністів вступилися 46 народних депутатів – переважно колишніх регіоналів, представниками яких були Василь Німченко (нині – фракція ОПЗЖ в парламенті) і Дмитро Шпенов (зараз позафракційний). Вони звернулися до Конституційного Суду з проханням дати тлумачення відповідності Конституції закону про декомунізацію. Але рішення КСУ за цією справою ухвалене ще в липні 2019 року, декомунізація визнана конституційною, та віз із забороною комуністів і нині там.

Між судами і апеляціями для закріплення картини "клінічної смерті" Компартії Мін’юст 23 липня 2015 року видав наказ, яким затвердив Правовий висновок Комісії з питань дотримання Закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки". Головна теза висновку – невідповідність вимогам цього закону діяльності, найменування і символіки Комуністичної партії України.

Згаданий наказ став у пригоді на виборах 2019 року, коли Петро Симоненко раптом захотів балотуватися у президенти України, причому винятково як висуванець своєї партії – самовисуванцем іти не побажав. У тогочасних розкладах "нових" і "старих" облич було не до червоних барв, і Центрвиборчком оперативно відмовив лідеру КПУ в реєстрації кандидатом на підставі п.8 частини першої ст. 52 Закону про вибори президента України (забороняє балотуватися від партій, які "здійснюють пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів").

Уже після перемоги на тих виборах Володимира Зеленського, у серпні 2019 року, Окружний адмінсуд столиці відкрив справу за позовом Симоненка і Компартії до Міністерства юстиції щодо заборони в Україні. Комуністи хочуть скасувати все той же наказ Мінюсту. У лютому 2020 року Міністерство юстиції звернулося до суду, прохаючи поновити провадження щодо припинення діяльності КПУ. Шостий апеляційний адміністративний суд прохання задовольнив. Судова тяганина триває.

Невизначеність дає підстави комуністам утримувати партійні організації у двох десятках регіонів нашої країни. 2018 року Петро Симоненко зізнавався, що подає щоквартальні звіти до податкової, і та їх приймає, що є свідченням законності існування його партії.

Статусом партії Симоненка десь можна докорити попередникам нинішньої державної влади, які, маючи в руках такі інструменти, як порушена СБУ за серйозними статтями кримінальна справа, так і не довели питання заборони проросійської політсили до логічного фіналу. Ось приклад: в липні 2018 року кіберполіція обшукала київський офіс Компартії для закриття партійного сайту на підставі рішення суду. Сайт таки закривали, але уже давно він знов доступний, працює і оновлюється.

Чи не єдиним позитивом у цій площині став усе той же наказ Мінюсту, який запалив перед комуністами "червоне світло" на шляху балотування на будь-яких виборах в Україні на підставі положень закону про декомунізацію. Недарма КПУ судиться за скасування саме цих рішень міністерства.

А тим часом комуністи проводять заходи в регіонах, якісь "науково-практичні" конференції. Петро Симоненко їздить не лише до Москви чи Білорусі (днями він виступав на Всебілоруському народному зібранні), але й європейськими столицями. Як це було 2017 року в Брюсселі, де комуніст №1 виступив на заході щодо "поширення неофашистських настроїв в Україні".

Фото: ВВС.

Як і годиться легальній партії, комуністи здають звіти до НАЗК, свідченням чого є нинішній виклик Симоненка до Нацагенції, активно залучають кошти на свою діяльність. При цьому підозри НАЗК щодо звітування Компартії – річ не менш незмінна, ніж суди довкола заборони КПУ. Ще 2016-2017 роках ця партія була серед 16, щодо яких Агенція зверталася до поліції через "подання завідомо недостовірних відомостей у звітах".

Хтозна, можливо саме нинішня влада зважиться завершити те, на що не спромоглася попередня. Хоча поки виникає враження, що президент Зеленський про існування Компартії України чи то забув, чи то думає, що вона вже заборонена.