"Головний захисник палестинців": Чи оголосить Ердоган війну Ізраїлю

Що сказав Ердоган на мітингу у Стамбулі

Лідер Туреччини у суботу взяв участь у багатолюдному пропалестинському мітингу у Стамбулі і виступив перед юрбою з радикальними заявами. Виділимо зі сказаного Ердоганом три ключових моменти. Перший: у промові він вдався до антизахідної риторики та пригрозив релігійною війною між хрестом і півмісяцем, тобто християнами та мусульманами. Але зробив це з чіткою орієнтацією на турків. Цитата: "Ми однаково рішучі в Лівії та Карабасі, на Близькому Сході. Ми будемо продовжувати рухатися вперед з девізом про те, що ми можемо прийти раптово вночі. Ми любимо свій народ. Ми готові пожертвувати життям за нього. Бо так само, як ми писали епоси в історії, цей народ готовий писати нові епоси". Який саме народ він має на увазі, хто такі "ми" і відколи це турки стали джихадистами? Другий момент: Ердоган пообіцяв оголосити Ізраїль військовим злочинцем. Дії Ізраїлю у відповідь – поки це відкликання послів, але далі сварка поглибиться – були для Ердогана очевидними, коли він виголошував погрози.

Третій момент, він нас зачепив найбільше: лідер турків порівняв загиблих у Газі із жертвами агресії рф проти України. Але аж ніяк не співчуваючи українцям, палестинцям чи загиблим від рук ХАМАС ізраїльтянам, а атакуючи західний світ. "Ті, хто проливає крокодилячі сльози за мирними жителями, загиблими в українсько-російській війні, мовчки спостерігають за смертями тисяч невинних дітей в Газі… Ми сумуємо за кожним мирним жителем, але Ізраїлю на це начхати. Ми проливали сльози за жителями багатьох регіонів: від Криму до Карабаху, від Боснії до Кіркука, від Палестини до Туркестану, від Афганістану до Чечні", – заявив Ердоган. І збрехав відразу кілька разів. Але виступав він перед натовпом, емоційно зарядженим антизахідними наративами, тому йог спіч цьому натовпу точно сподобався. Питання: що тепер робитиме офіційна турецька влада, яка за кілька хвилин промови Ердогана розсварилася зі своїми союзниками по НАТО, Ізраїлем, але безумовно отримала схвалення в країнах "осі зла"?

Навіщо Ердогану захищати палестинців?

Бо мусульмани – нелогічна відповідь. Буквально днями він дав згоду на вступ Швеції до НАТО, хоча блокував його з причини невдоволення політикою шведської влади не тільки щодо прихистку курдів, а й ставлення до радикальних проявів ісламу в цій країні. У випадку з президентом Туреччини маємо розуміти: йдеться про дуже прагматичного політика, для якого питання підтримки одновірців не на першому місці. Як і підтримка тюрків, хоча Ердоган і є відомим прихильником пантюркізму.

Він згадав про Карабах, де, як писав Depo.ua, на один заморожений конфлікт стало менше. Принаймні, поки. Про Боснію, де після врегулювання військового конфлікту саме силами колективного Заходу спільно з ООН, не виникла окрема мусульманська країна. Проте найцікавіші згадки про Чечню, Крим та Туркестан. Відразу пояснимо, чому. Ердоган продовжує підтримувати дружні стосунки з путіним, за президенства якого Чечня була поневолена і там поставлено прокремлівського наглядача Кадирова. Що жодним чином не заважає турецькому лідеру допомагати Москві оминати західні санкції. Далі – Крим. Попри офіційне засудження анексії українського півострова росією, Туреччина продовжує підтримувати з нею економічні відносини. Чечня та Крим – це виключно відповідальність росії, Захід не має стосунку до того, що там відбувається.

Зрештою, Туркестан. Чи не про уйгурів – тюрків-мусульман – говорить лідер Туреччини? Він не нападає на Китай, який багато десятиліть веде антиуйгурську етнічну політику, він винуватить Захід. Натомість Анкара планує замовити у Пекіна спорудження атомної електростанції, а Китай обіцяє підтримати заявку Туреччини на членство у БРІКС.

То ж про яку релігійну війну каже Ердоган? Очевидно, що ці погрози радше для красного слівця. Так само очевидно, що глава Туреччини підняв ставки, скориставшись нагодою у вигляді чергового витка ізраїльсько-палестинського конфлікту. Кривавішого за минулі, але все ж не нового, якщо занурюватися глибше в проблему. Тоді на що розраховує "Султан", як прозвали нинішнього главу Туреччини?  

За період президентства Ердогана, який проводить політику особливого турецького шляху, у його державі зросли економічні проблеми. Головною з них залишається високий рівень інфляції, що перевищує 60%. Власне, ці проблеми, помножені на наслідки потужного землетрусу, стали викликом для Ердогана під час цьогорічних президентських виборів. Він отримав серйозну конкуренцію від Кемаля Киличдароглу. Ердоган здобув перемогу, проте за законами його країни втретє балотуватися він не зможе. А змінити правила і перетворити свою країну на диктатуру за прикладом путіна йому не дозволить суспільство. То ж перед Ердоганом постала серйозна проблема: як створити відповідне підґрунтя для наступника з його кола, адже у супротивному випадку шанси на перемогу матиме опозиціонер. Який "доганятиме" самого Ердогана. Але економічні негаразди зараз працюють на опозицію, а не на владу. Звідси, ймовірно, й її ісламістська радикалізація.

За кілька днів до промови головного турка еталонний індекс Borsa Istanbul 100 впав на 7,1%, що стало найбільшою втратою після руйнівних лютневих землетрусів, і мав курс на найгірше місячне падіння за більш ніж три роки. Тобто турецькі акції почали падати. Ключова причина: ситуація на Близькому Сході. Проте Ердоган замість продемонструвати зовнішнім та внутрішнім інвесторам, що він займає позицію над конфліктом, чомусь вирішив конфлікт підігріти. Що, на думку експертів, точно не покращить інвестиційну привабливість Туреччини. Разом із тим Ердоган використав найпростішу технологію – перевів увагу із внутрішніх проблем на зовнішні. Із себе – на Палестину та Ізраїль. Але от питання: чи не дав він цим маху?

Що програв і що теоретично може виграти Ердоган від підтримки Палестини

По-перше, Ердоган ризикує розгубити союзників. Прикладом може слугувати Азербайджан. Повідомлялося, що Ізраїль надавав цій державі допомогу для успішної операції в Нагірному Карабаху. Делегація Баку підтримала резолюцію авторства Йорданії із закликом про перемир’я в Секторі Газа без засудження дій ХАМАС, але за це проголосували й окремі європейські держави. Тобто це не показник. Тим більше, ніхто не змусить ізраїльську владу виконувати дану резолюцію. Важливіше інше: після атаки терористів ХАМАС на Ізраїль робоча група з міжпарламентських зв’язків між цими державами засудила напад палестинських терористів. А після виступу Ердогана в союзних з Туреччиною державах, як мінімум, виникне нерозуміння, як далі вибудовувати відносини з турецькою владою, щоб одночасно не погіршити їх із Заходом. Тому вони можуть ці відносини на певний час поставити на паузу. Поки побачать, куди крива виведе.

По-друге, ні для кого не секрет, що Туреччина та Іран, який вважають головним вигодонабувачем від нового витка конфлікту на Близькому Сході, мають давні неприязні стосунки. То ж якщо "Султан" мав на меті перетягнути на свій бік ті сили, які орієнтуються на Тегеран, він припустився помилки. Мабуть, в Газі йому подякують. Але не повірять. Там знають, що зброю їм Анкара не даватиме. А миритися з іранськими аятоллами заради антизахідної коаліції Ердоган не буде. Він може скільки завгодно розповідати про "особливий шлях" та ходити з шаликом із палестинськими кольорами, та не вступить у відкрите протистояння з Європою і НАТО. Тож зближення з Іраном тільки нашкодить його країні. Тому після гучного здригання повітря на мітингу в Стамбулі навряд чи варто очікувати наступних радикальних кроків від Ердогана.

По-третє, він умудрився на тривалий час посваритися з Ізраїлем, що економічно йому не вигідно. Для прикладу: Туреччина та Ізраїль ведуть переговори про постачання газу із родовища у Середземному морі неподалік Сектору Газа через Туреччину до Європи. Тепер, вочевидь, переговори припиняться. В постачанні ізраїльського газу є й інші зацікавлені сторони, Кіпр та Греція, які можуть скористатися нагодою обійти турків. Отже, не виключено, Ердоган після операції Єрусалима у Секторі Гази заявить, що хоче бути миротворцем. Щоб не втратити економічні вигоди від співробітництва з Ізраїлем.

По-четверте, порівняння жертв російського вторгнення в Україну та жертв у Палестині некоректне як за чисельністю, так і за тим фактом, що не Ізраїль вторгся на палестинські території, а ХАМАС обстріляв ізраїльські. Себто в цьому випадку агресор ХАМАС, як у нашому – росія. Ердоган це розуміє, але маніпулює. Не виключено, його слова спрямовані на заокеанського слухача, на ту частину політикуму США, яка у 2024 році планує змінити главу Білого дому з Джо Байдена на Дональда Трампа. В Ердогана з Трампом давня "хімія". Ще у 2020-му Трамп називав турецького лідера "шахістом світового рівня", а раніше Ердоган його (і путіна) відносив до тих, ким найбільше захоплюється. Трампісти підтримують військову допомогу Ізраїлю, то в чому ж інтерес Ердогана? А в тому, що в разі повернення ізоляціоніста Трампа в Білий дім почнеться серйозна геополітична турбулентність, з якої і скористається турецький гравець. Навряд чи він знає, як саме. Але в тому, що він майстер ситуативних політичних комбінацій, як було з підтримкою зернового коридору, покликаного підвищити його рейтинг в Африці та Азії, а зараз – серед палестинців та інших мусульман, це факт.