Закриття "каналів Медведчука": На якого виборця тепер орієнтується Зеленський

Реакція провладних політиків на закриття "каналів Медведчука" - "112. Україна", NewsOne та ZiK нагадала історію, яка сталася за часів Януковича. Приблизно перші два з половиною роки свого президентства він аж ніяк не демонстрував наміри поглиблювати політичну співпрацю з Європейським Союзом, навіть навпаки – по лінії Київ-Брюссель частенько виникали тертя. Як от у жовтні 2011 року, коли ЄС скасував візит Януковича після засудження Юлії Тимошенко. У відповідь тодішній президент зустрівся з російським колегою Дмитром Медвєдєвим. А в уряді звучали заяви на кшталт: раз нас не хочуть бачити в Європі, подамося до Митного союзу з Росією.

Така поведінка Януковича та "регіоналів" цілком укладалася в їхнє світобачення розвитку України. Аж тут – крутий поворот у бік асоціації з ЄС! Він почався десь навесні 2013-го і помітно прискорився протягом літа-осені. Кажуть, серед "регіоналів", особливо східняків, спочатку був шок, тому коментувати тему євроінтеграції переважно довіряли певній групі спікерів, у головах яких від різкої зміни курсу країни не сталося запаморочення. З боку дивитися на цю мімікрію було трохи смішно, бо ці ж люди ще донедавна розповідали про дружбу з Росією. Не встигли вони увійти в роль євроінтеграторів, як Янукович зробив новий геополітичний кульбіт, відмовившись підписувати асоціацію з ЄС. І ті ж балакучі голови, які ще вчора розповідали про необхідність шляху України в Європу, почали нахвалювати Януковича, що він не погодився підписувати "економічно невигідну" угоду з європейцями, а Путіна, що позичив Україні $3 млрд. Мовляв, в Євросоюзі нам би таку позичку не дали.

Повертаючись до Зеленського - на телеканалах, заблокованих його указом, встигла перебувати значна кількість "слуг". Із тих, кого в ефірах цих мовників бачили найчастіше – Давид Арахамія, Ірина Верещук, Данило Гетманцев, Юрій Камельчук, Олександр Качура, Мар’яна Безугла, Галина Янченко, Олена Шуляк, Василь Мокан, Михайло Радуцький. Це без урахування коментарів по телефону, скайпом чи в кулуарах парламенту. Навіть знаменита репліка Євгена Брагара про оплату за комуналку коштами за проданого собаку і та була сказана в ефірі каналу "112". Зараз частина з перелічених нардепів хвалить Зеленського за його рішення, частина – по схронах, а дехто, як Верещук, вже в ефірі каналу"НАШ", каже, що канали Козака-Медведчука – не проросійські. Тепер подивимося, чи підтримають "слуги" ініціативу деяких своїх колег по парламенту позбавити підсанкційних акредитації в Раді. Маємо сумніви.

Відомо, що указ Зеленського оскаржено у Верховному Суді. Група підтримки "прикритих" мовників апелює до політичних мотивів у діях глави держави, вбачаючи в рішенні РНБО, на підставі якого видано указ, порушення закону про санкції. Згідно з ним подібні заборони не накладаються на резидентів України, які мешкають в Україні. У той же час група підтримки глави держави називає його рішення бездоганним. Тут зазначимо, що секретар Радбезу Олексій Данілов заявляв про отриману від спецслужб інформацію щодо джерел фінансування підсанкційних медіа. Тобто, у суді адвокати заблокованих каналів апелюватимуть до порушення закону про санкції та до "утисків" свободи слова, сторона захисту ж повинна мати неспростовні докази фінансування "112. Україна", NewsOne та ZiK з Росії або з терористичних анклавів на Донбасі. Одним словом, судовий процес має бути цікавим.

Додатковий інтерес до нього підігріватиметься як політиками з проросійського табору, так і скептиками, які вбачають в указі Зеленського якісь політичні ігри. Усе це відбуватиметься на тлі мітингів націонал-патріотичних сил, які вимагають від Зеленського не зупинятися і заблокувати "НАШ" та "Інтер", й ескалації бойових дій на Донбасі, яку пов’язують саме із закриттям трійки рупорів "ОПЗЖ". Тож якщо Верховний Суд прийме до розгляду позови, а не знайде підстави дати позивачам відкоша, у представників Банкової в суді буде лише один варіант – вигравати. У протилежному випадку на українців очікує повернення проросійської телепропаганди в ефір з подвоєною силою, а на Зеленського – послаблення, яке може обернутися рейтинговою катастрофою.

Очевидно, це мають розуміти і на Банковій та прораховувати наступні кроки. Ті, хто переконав президента застосувати санкції до каналів Козака-Медведчука, мали розуміти наслідки – від масованої критики такого рішення до повернення заблокованих мовників в ефір за рішенням суду. Тому зараз найкращим рішенням було би не йти в оборону, а навпаки, посилювати політику захисту національних інтересів в інформаційній сфері. Головне – не програти медійно. Адже цілком імовірно, що найближчі соцопитування покажуть суттєве падіння рейтингу Зеленського і "слуг" у тих регіонах, де у заблокованих каналів була найбільша аудиторія. Бажання ж позагравати з цим електоратом може стати спокусою пом’якшити санкції замість посилення. Тоді Зеленський ризикує втратити виборців, які палко підтримали його дії, і тих, які після заборони "ватних" телеканалів почали приглядатися до нього із симпатією.

На завершення згадаємо ще одну історію, вже часів президентства Петра Порошенка, коли заблокували Вконтакте та Однокласники. Лемент стояв не менший, аніж зараз, коли прикрили телерупори "ОПЗЖ". Хтось залишився вірним російським соцмережам, обходячи заборону, та переважна більшість українців відмовилися від них. Точно так буде і з вже заблокованими телеканалами. У держави є всі можливості, аби не програти у цій війні. Якщо, звісно, саме рішення приймалося не для того, щоб його скасувати чи переграти заради рейтингу.