Європа їде до Києва: Що чекати від лютневого саміту Україна – ЄС

Про що домовилися на попередньому саміті півтора роки тому

Останній за часом саміт Україна – ЄС відбувся 12 жовтня 2021 року у Києві. Він проходив на фоні погроз з боку Москви, яка активно готувалася до вторгнення. Учасники зустрічі тоді ухвалили спільний документ, частина пунктів якого втратила актуальність: сподівалися на конструктивну позицію росії в рамках тристоронньої мінської групи, висловлювали глибоку стурбованість у зв’язку з присутністю російської військової техніки та особового складу на непідконтрольних України територіях Донбасу і в анексованому Криму, закликали рф визнати свою відповідальність за збиття літака рейсу MH17. Але деякі пункти актуальні й досі.

Зокрема, у заяві визнавався прогрес України у процесі здійснення реформ, при цьому вказувалося на важливість виконання наступних умов: послідовного впровадження судової реформи, зокрема реформи Конституційного Суду; забезпечення незалежного та ефективного функціонування антикорупційних і правоохоронних органів, у тому числі шляхом деполітизованого процесу добору на керівні посади; прийняття закону про Службу безпеки України, який позбавляє спецслужбу невластивих функцій (насамперед у сфері економічної діяльності). Він досі не прийнятий. Законопроект №3196-Д щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності СБУ ухвалили у першому читанні два роки тому, однак українська влада тоді проігнорувала наполегливі поради Міжнародної дорадчої групи та послів G7 не зволікати з остаточним ухваленням документу. 

В рамках саміту у 2021 році підписали кілька угод – про спільний авіаційний простір, про участь в інноваційних дослідженнях "Горизонт Європа" та у програмі "Креативна Європа". Тоді домовилися наступну зустріч провести у грудні 2022-го у Брюсселі. Але російське вторгнення повністю змінило європейський порядок денний для України – європейці пройшли шлях від переляканої втечі своїх дипломатів із Києва перед війною та глибокої, але мало чим наповненої стурбованості у перший місяць масштабної російської агресії, до дев’яти пакетів санкцій, цінової стелі на російську нафту, постачання зброї Україні і надання нашій державі статусу кандидата в члени ЄС. Крім того, з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Євросоюз та його держави-члени виділили нам різну допомогу на загальну суму близько 50 млрд євро. Все це – безпрецедентні рішення в історії Євросоюзу. Як, власне, і згода провести 24-й саміт у Києві у розпал війни.

З чим учасники підходять до чергового засідання

З чим учасники підходять до чергового засідання? Розпочнемо з партнерів. Європейці готують 10-й пакет санкцій. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль висловив сподівання, що у ньому будуть обмеження проти ядерної галузі країни-терористки. Насправді, санкційний удар по "Росатому" перезрів. Компанія, працівники якої безпосередньо причетні до захоплення й подальшого незаконного утримання Запорізької АЕС, її об’єктів і співробітників, має бути покарана. Також раніше глава МЗС Дмитро Кулеба висловлював побажання, щоб нарешті санкції наклали на головного московського попа Кирила (Гундяєва). Нагадаємо, впровадження заборон щодо нього блокує дружній до путінського угорський режим Віктора Орбана.

Очевидно, що європейські гості приїдуть до Києва або з вже затвердженим новим пакетом антиросійських санкцій, або з чіткою позицією, чого і кого він стосуватиметься. Те ж стосується і санкцій проти Білорусі та Ірану, двох країн, які відкрито підтримують російську агресію. Окрім доброї звістки про нові санкції варто чекати, що після підписання НАТО і ЄС спільної безпекової декларації будуть остаточно зняті наявні досі перепони щодо постачання Україні певних видів зброї і військової техніки. В першу чергу йдеться про німецькі танки Leopard.

Але теми постачання зброї чи впровадження нових санкцій не будуть головними на саміті, вони радше створюватимуть тло повної підтримки боротьби українців. У саміту інша мета – підбити підсумки виконання домашнього завдання та окреслити наступні кроки. Насамперед йдеться про вимоги Єврокомісії, відомі як "сім кроків". Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина каже: парламентарі, урядовці, Європейська комісія, Рада Європи працювали над кожною рекомендацією, розробляли зміни до урядових актів, законопроектів, що дало можливість у кінці 2022 року ухвалити закони про медіа, про захист національних меншин і процедуру відбору суддів Конституційного Суду. І тепер Україна чекає на позитивну оцінку. Однак з виконанням "семи вимог" не все так однозначно.

Для прикладу можна взяти кожен з трьох згаданих законів. Закон про медіа викликав критику в українському медіа-середовищі, закон про нацменшини розкритикували у Румунії (тут доречно нагадати, що рішення про початок переговорів щодо вступу до ЄС приймається всіма 27 членами об’єднання, нам тільки ще однієї Угорщини не вистачало), а закон про відбір суддів КСУ взагалі спричинив скандал. Цим законом впроваджується Дорадча група експертів з шести осіб – троє українців (від президента, парламенту і з’їзду суддів) і троє незалежних міжнародних експерта. Венеційська комісія рекомендувала зробити не шість, а сім членів Дорадчої групи, аби уникнути патових ситуацій при відборі суддів. Але парламент рекомендацію проігнорував. У владних кабінетах пояснюють: сигнал з Венеції прийшов з запізненням, документ уже прийняли. Але таке пояснення наші партнери можуть порахувати за спробу залишити шпарину в законі, крізь яку можна пропхати до Конституційного суду потрібну владі людину. То ж до лютневого саміту офіційному Києву потрібно визначитися, що робити з цим законом. Простіше – внести в нього зміни. Однак можна очікувати іншого варіанту – затьмарити історію з "не таким" законом ефектним кадровим кроком.  Пам'ятаєте, як тягли-тягли з призначенням очільника САП, а потім все вирішилося, як за помахом чарівної палички. І ще й з Брюсселя та Вашингтона похвалили.

Цього тижня відбудеться другий етап кастингу на посаду директора НАБУ, після якого залишиться 20 претендентів. Саме з ними і проводитимуть співбесіду на доброчесність. Можливо, під саміт конкурсна комісія встигне визначити трійцю переможців. І це стане тим самим ефектним кроком. Але надто покладатися на таке не варто. По-перше, поспіх не оцінять партнери. По-друге, можливі спроби оскаржити результати тестувань, тому до завершення процедури оскарження переможці залишатимуться "підвішеними".

З іншого боку, не слід виключати й більш сприятливого сценарію – учасники саміту не критикуватимуть українську владу у Києві і порекомендують позитивно оцінити виконання "семи кроків". Навіть попри суттєві зауваження щодо судової реформи, гальмування з реформою СБУ і так далі. Тобто європейці зроблять ще один реверанс убік українського народу. Це ніби й добре, але насправді не дуже. Адже дехто у високих київських кабінетах може подумати, що партнери й надалі закриватимуть очі на недороблене домашнє завдання.

Та, скоріше за все, європейці оберуть серединний варіант: добре відгукнуться про темпи реформ, а для підчищання "хвостів" дадуть час до жовтня. Коли й буде рішення, починати переговори з Україною про вступ до ЄС, чи відкласти на потім. Такий варіант найбільше влаштовує європейців, які навряд поспішатимуть з остаточним рішенням щодо перспектив України.