Ревізори Байдена: Чи на краще американці оживлять політичне життя в Україні

Що і навіщо створюють американці

18 січня на сайті офісу генерального інспектора Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) з’явився документ "Стратегічний план нагляду за допомогою Україні". У тексті документу зазначається, що Сполучені Штати прагнуть "визначити сфери найвищого ризику шахрайства, марнотратства або зловживань". Вираховуватиме шахраїв Міжвідомча робоча група з нагляду в Україні, яка складається з офісів "Могутньої трійки" – трьох генеральних інспекторів від Міноборони, Держдепартаменту та USAID, й інших генеральних інспекторів наглядових організацій в уряді США. Від минулого тижня в Україні перебувають американські аудитори, про що першою повідомила заступниця глави Держдепу Вікторія Нуланд.

Ретельна перевірка використання наданих коштів була справою часу. Отож поява інспекторів не стала несподіванкою. Чому саме зараз? Відповідь на це питання нескладна. З одного боку, Білий дім стикається з усе жорсткішими вимогами республіканців, які наполягають на посиленні контролю за наданою Україні допомогою. Згадайте хоча б Вікторію Спартс, котра влітку минулого року розгорнула інформаційну кампанію проти окремих представників української влади. Джо Байден от-от офіційно оголосить про намір балотуватися на другий президентський термін, українська сторінка в його президентській каденції одна з титульних, то ж і зрозуміло, що політичні опоненти вишуковуватимуть недоліки, помилки або плями саме на цій сторінці. Тому початок великого аудиту в Україні – резонний крок Білого дому у відповідь на закиди республіканців. Які після листопадових виборів 2022 року отримали більшість у Палаті представників Конгресу.

З іншого боку – оголошення про великий аудит співпало з кількома гучними скандалами в Україні. Насамперед тут варто згадати про скандал із закупівлями продуктів для армії по лінії Міноборони. То ж рішення американців у нас сприйняли як стимул для нашої влади боротися з корупцією і впроваджувати реформи. Адже ревізори відтепер, як дамоклів меч, висітимуть над головами українських чиновників.  

З якими проблеми ризикують зіткнутися американські аудитори

На перший погляд може здатися, що анонсовані масштабні перевірки використання американської допомоги – виключно позитивна новина. Якби не кілька нюансів, які в комплексі здатні створити серйозні ризики. І для результатів перевірки, і для нашої влади.

На сайті USAID є цікавий документ у якому міститься заклик своєчасно та прозоро повідомляти про неправомірні дії, що впливають на підтримку України та її народу з боку Сполучених Штатів. У ньому – перелік можливих зловживань з їхньою. допомогою. Очевидно, ті ж критерії застосовуватимуться й щодо допомоги від інших організацій. Повідомити про шахрайські схеми можна за вказаними посиланнями і на гарячу лінію. Американці виходять з добрих намірів, але важко навіть уявити, з якою кількістю повідомлень вони зіткнуться. Адже антикорупційні викриття, навіть якщо вони фейкові, – чудова нагода для активістів, політиків і російських агентів впливу зіграти у свою гру.

Про підозри у зловживанні гуманітркою повідомляється у ЗМІ і соцмережах досить часто. З якої країни походить саме ця гуманітарна допомога, чи вона державна, чи благодійних фондів, чи взагалі приватна, можна з’ясувати тільки під час розслідування. А для пересічних громадян є просто факт, який їм здається підозрілим. Або вони вважають, що певні особи зловживають із західною допомогою. Простіше кажучи, оприлюднена гаряча лінія ризикує стати "телефоном довіри", куди телефонуватимуть українці з оголеним нервом справедливості. І куди далі передаватимуться їхні скарги, хто розслідуватиме викладені підозри? А вони можуть і не підтвердитися. Що вже бувало із закидами на адресу окремих волонтерів.

Як тут не згадати історії з недалекого минулого, коли завалювання НАБУ скаргами на політиків і чиновників було непоганим бізнесом. Співробітники Антикорупційного бюро за вимогою закону мусили здійснювати перевірку кожного такого сигналу. Якщо підтверджень не знаходили, бізнесмени від "антикорупції" робили з відмови дати хід справі піар, звинувачували набушників у політичній ангажованості і часто-густо добивалися через суд, щоб справу таки порушили. Хоча та від самого початку була порожньою. У такий спосіб окремі діячі зуміли сколотити собі непоганий політичний (і не тільки) капітал. Де гарантія, що подібного роду скаржники не перетворять на бізнес повідомлення про зловживання з американською допомогою?

Наступний ризик пов’язаний із попереднім. На час війни політичне життя в Україні фактично заморожене. За антикорупційну тему, як за рятівну соломинку, здатну повернути інтерес суспільства до внутрішньої політики, можуть схопитися й окремі політичні діячі. Це поганий сценарій для України, тому що, по-перше, ці діячі вестимуть мову не про майбутнє країни, а паразитуватимуть на темі, яка вносить сум’яття у громадську думку. По-друге, за всіма політичними проектами стоять певні олігархічні групи, вони у більшості своїй ображені на владу і мають ресурс для помсти. Шляхом розкручування антикорупційних розслідувань.  

Йдемо далі. На прикладі скандалу із закупками Міноборони всі побачили, як російська пропаганда ефективно використовує проти України подібні теми. І використовувала завжди. Якщо у російському суспільстві абсолютна лояльність до корупції, то у нас суспільство, навпаки, дуже гостро реагує на антикорупційні розслідування. В яких є важлива складова: людина, звинувачена в корупції, стигматизується суспільством незалежно від того, правдиву історію про неї розповіли, чи набрехали. Тому у минулі роки гарним бізнесом у нас було інформаційне кілерство. Такі кілери працювали в інтересах фінансово-промислових груп та часто в інтересах росії. З початком масштабної агресії проти України десятки так званих антикорупціонерів кудись зникли. Зараз для росії дуже важливо, щоб в Україні знову був запит на тренд "заробітків на крові". І вона використовує і використовуватиме будь-який гучний скандал з корупційним приском. Додаючи гримучу суміш із фейків і конспірології. Особливо багато брехні навколо надання військово-технічної допомоги. То ж слід бути готовими до того, що кількість інформаційних вкидань з російським слідом тепер зросте.

Втім, мова не про те, що на час війни потрібно поставити на паузу антикорупційні розслідування. Мова про інше: коли вже американці вирішили провести велику перевірку, чи не зловживають українські посадовці з виділеною допомогою, треба мати на увазі минулий негативний досвід, як псевдоантикорупційні розслідування використовувалися, щоб розколювали наше суспільство, і грали на руку ворогу. Тож краще було б робити тихий аудит, результати якого могли б передаватися детективам НАБУ і прокурорам САП, ставати основою доказової бази. За чинного ж механізму агенти впливу ворога обов'язково кричатимуть, що вони знайшли корупцію і зловживання, повідомили куди слід, але їхні повідомлення не розслідуються, тобто аудитори покривають підшефних. 

Ще один ризик: за результатами аудиту мають бути гучні кримінальні справи, бо якщо їх не буде – політичні супротивники Байдена використають цю історію проти нього. Тут потрібно розуміти, що росія зацікавлена у тому, щоб посіяти недовіру в самих Штатах до результатів аудиту. Віце-прем'єр-міністр з відновлення – міністр розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександр Кубраков повідомив, що українська сторона запропонувала створити відповідний механізм з аудиту допомоги Сполучених Штатів для проектів відновлення спільно з U.S. Government Accountability Office (U.S. GAO). Деталі поки не повідомляються, але напрямок правильний. Це дасть можливість відсіяти факти виявленої корупції, які мають стати предметом розслідування, від тієї допомоги, кошти якої використовуються прозоро. І нашому, і американському суспільству треба донести чіткий сигнал: випадки корупції окремих чиновників не означають масштабної корупції з наданими грошима.  

І останнє: Україні допомагають не тільки США, а й країни Євросоюзу, вистачає у нас партнерів і за межами Європи. Вистачає й тих, хто або працює на внутрішню аудиторію, сіючи сумніви у належному використанні Україною наданої допомоги, або є другом путінської росії, і грає на її боці. Чи не вилізуть зараз ці фігури з вимогами провести такий само аудит коштів, виділених, наприклад, країнами ЄС? Умовний Віктор Орбан, ліві й праві друзі Москви. В Києві та у Вашингтоні ні на хвилину не повинні втрачати пильності, адже росія веде проти цивілізованого світу тривалу ІПСО, в якій сподівається зібрати врожай із зерен недовіри до нинішніх політичних еліт.