П’ять висновків з відставки Разумкова

Верховна Рада дала 284 голоси за відкликання Разумкова. Окрім 215 монобільшовиків рішення підтримали групи-сателіти "слуг" "Довіра" і "За майбутнє", шестеро нардепів із "Голосу" і шестеро позафракційних, а також доволі неочікувано - двадцятеро соратників Юлії Тимошенко. Сама вона під час голосування була відсутня.

Разумков не виглядав після шоу з його відставкою надто засмученим, навіть навпаки. Очевидно тому, що нарешті його тривалі конфлікти з президентським Офісом закінчилися і він може йти у вільне політичне плавання. Наскільки воно буде вдалим, нині можна лише фантазувати, адже, з одного боку, він виглядає перспективним політиком, хоч його і запроторили аж на парламентську гальорку, а з іншого – у нас найближчим часом не буде виборів і до 2024 року сьогоднішні перспективи Дмитра Олександровича, який залишиться без високої посади, а отже - і виступів у телевізорі, можуть розвіятися. Він сам натякнув, що не проти балотуватися в президенти. Втім про справжні шанси Разумкова варто говорити не зараз, на емоціях, а з часом, коли стане зрозумілим, чи створюватиме він власний політпроект, які сили це підтримуватимуть і кого екс-спікер візьме у попутники.

Його майбутня політсила поки складається з нього самого

З тих "слуг", які проголосували проти його відставки, утрималися або не голосували, люди, котрих відносять до різних груп впливу: когось до орбіт Рината Ахметова, когось пов’язують з іншим вигнанцем із Зе-команди Андрієм Богданом, а хтось просто тому, що ментально вже давно не зі "слугами". Тому далеко не факт, що 18 колишніх колег Разумкова по президентській політсилі, котрі не підтримали його відставку, увійдуть згодом в його політпроект. Наразі немає відомих суспільству людей, які б склали кістяк його майбутньої партії. Це перший висновок з сьогоднішнього голосування.

Перспективи Разумкова значною мірою залежать від подальших дій влади

Якщо в головному офісі країни вирішать "доганяти" колишнього колегу, на якого образилися, спробують відібрати в нього мандат, це може перетворити його на жертву. До відставки на Разумкова компромату не накопали, інакше б вже вивалили на суд громадськості. Але не можна виключати, що копатимуть. І не лише на нього, але й на тих, хто його підтримав у сесійній залі.

Держава сповзає до авторитаризму

Про це все частіше говорять різні політики та експерти. Прикладом чого вважають відсторонення буремного Разумкова і, як наслідок, спробу взяти під контроль парламент, перетворивши його на філію Банкової. Руслан Стефанчук, що попри наявність й інших кандидатів на посаду голови ВР, очевидно завтра обійме посаду спікера, під час голосування за закон про олігархів продемонстрував повну лояльність до ОП. Але якщо порушення регламенту при прийнятті законів стане нормою, самі ці закони оскаржуватимуться в Конституційному суді та інших судах. На Росії Дума - не місце для дискусій, у нас так не вийде. Колись "регіонали" голосували за помахом руки нині покійного Чечетова. Здавалося, Віктор Янукович встановив повний контроль над всіма гілками влади. Однак всі ми добре пам’ятаємо, чим це закінчилося.  

"Батьківщина" прагне тісного співробітництва з ОП

І без її 20 голосів Разумкова відправили б у відставку, однак партія Юлії Тимошенко підіграла бажанню Банкової. Тим самим посиливши чутки, що ця фракція, як рояль у кущах, чекає на свій шанс долучитися до коаліції зі "слугами" в разі, якщо там розпочнуться серйозні відцентрові процеси. З іншого боку, виникають певні сумніви, що Юлія Тимошенко так само часто з’являтиметься в ефірах телеканалів Рината Ахметова, як це було досі. Зауважимо: депутати, яких пов’язують з донецьким олігархом, відставку Разумкова не підтримали.

Фракція "Голосу" показово розкололася надвоє

Шестеро тих, хто голосували за відставку Разумкова, входять до групи "Справедливість", яка конфліктує з офіційним керівництвом партії і фракції Кірою Рудик та Ярославом Железняком. Ці ж депутати, як відомо, орієнтуються на політично активного шоумена Сергія Притулу, котрий займається створенням власного політичного проекту. Подейкують, такий проект вигідний президентському Офісу, де розглядають умовну партію Притули як торпеду проти "Євросолідарності" на Західній Україні.

Читайте також: Проект Притула: На які плани Банкової натякає підтримка "Справедливістю" закону про олігархів

І, наостанок ще кілька зауважень. Нині ситуація в державі така, що переважна маса населення перебуває в апатії і протестує проти тих чи тих дій влади хіба вдома на кухні. Населенню рокіровки в Раді, Кабміні та інші кадрові перестановки мало цікаві. Далеко не всі взагалі знають, хто такі Шмигаль чи Разумков. Та чи означає це, що влада сильна, як ніколи? Ні. Це означає, що окремими діями, які комусь вгорі можуть здаватися сильними, Зеленський множить своїх ворогів там, де цього робити не потрібно. В результаті під час виборів ми знову отримаємо не конкуренцію ідей і програм, а протестне голосування.