Правило 5 "так": Чому Зеленський питає про те, на що і так вже знає відповідь

Виходячи з пояснення, розміщеного на сайті президентської канцелярії, запитання про доцільність довічного ув’язнення за корупцію в Офісі президента приурочили до дати ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро, якому виповнилося шість років. У Зеленського зауважили, що за цей час особливих проривів на "другому фронті захисту нашої держави" не спостерігається. І що "ми все ще перебуваємо на самому початку важкої боротьби з корупційними кланами". Бо "злочинці отримували політичне прикриття. А можливості корупціонерів ставити під сумнів діяльність антикорупційних органів прописувалися просто в законах".

Тож і тут винні попередники, які закони ухвалили, а самі виконувати їх не поспішали. І тільки зі зміною влади в державі антикорупційні інститути"отримали всі можливості для системної та ефективної роботи". Зокрема, пишуть у президентському офісі, 2019 року почав роботу Вищий антикорупційний суд. Той, який було створено за часів п’ятого президента і час запуску якого було визначено саме за Петра Порошенка.

Втім, це не так суттєво, адже головного це не змінює: обіцяного кандидатом у президенти Зеленським результату – "весни посадок" – спраглий справедливості виборець так і не дочекався. Треба було щось робити, адже обвал рейтингів "Слуги народу" загрожує результату партії влади на місцевих виборах.

"Щось" і зробили: запропонували виборцю пройти опитування. Забувши про класичну східну засторогу невідповідності розмов про халву і смаку солодкого в роті. Хіба найбільш непосвячений українець забув, що за рік із лишнім президентства Зеленського і наявності у нього всіх важелів державної влади ніхто з корупціонерів рівня вищого за голову місцевої ради так і не посаджений за грати. Іншими словами, під час знімального процесу серіалу "Слуга народу" жоден "свинарчук" не постраждав. А так кричали, так кричали, зробивши саме тему боротьби з корупцією в попередній владі головною фішкою своєї виборчої кампанії... Та лише "нові обличчя" всілися в крісла – і корупційні скандали продовжили спалахувати.

"Червона лампочка" для нинішньої влади світить уже давно: ще в січні 2020 року у світовому рейтингу сприйняття корупції (розраховується організацією Transparency International) Україна опустилася до рівня 2017-го, де поруч – Азербайджан, Джибуті й Киргизстан.Відтоді у цій царині точно не стало краще: скандали з "судовою мафією", спритними "слугами" - Юрченком та іншими, плівкові одкровення про корупцію в київській міській владі від ГеоЛероса у кількох серіях, повідомлення розслідувачів про "цікаві нюанси" у схемах фінансування великого ремонтуукраїнських доріг, які можуть сплисти зі зміною влади, – усе це помітно охолоджує ставлення пересічного до свого вчорашнього кумира і його команди.

У цих умовах на місці, де давно, якщо вірити виборчій риториці зразка 2019 року,мали буяти "великі посадки", у Банкової виросло"велике опитування". Опоненти точно не втратять нагоду покритикувати Зеленського за таку підміну, хвиля кпинів уже котиться соцмережами.

Чому ж провалюється боротьба з хабарниками та любителями "відкатів"? "Кожного разу, коли Президент пропонує політичному середовищу зробити більш жорсткою реакцію держави на корупцію, у відповідь отримуємо численні варіанти спекулятивного "ні", - скаржаться в Офісі глави держави. Але контрзброю, здається, знайдено: "…тепер запитаємо безпосередньо в народу України", - з якимись сталінськими інтонаціями каже Банкова.

 А чого вона не каже? А не кажуть нам про те, що будь-яка відповідь народу на це і на інші чотири запитання не матиме жодних юридичних наслідків. Опитування – це не референдум (для проведення якого немає закону), а лише світська розмова біля виборчої дільниці про життя і про те, що турбує тих, хто погодиться відповідати. Розуміють це і в ОП та, здається, дозволяють собі легку іронію щодо своєї ініціативи, пишучи на офіційному сайті: "Щоб навіть ті корупціонери, які "врятувалися" від покарання за п’ять років попередньої влади, побачили: шансів у них вже ніколи не буде, а ризики зростають у багато разів".

Наступне: на підставі уже першого із п’яти запитань можна оцінити, куди рухатиметься технологія цього опитування. Майже напевне українцям поставлять питання, на які вони з внутрішньою радістю і спокійною совістю скажуть "Так!", ті ж популістські тези, як і в питанні №1. Чи, приміром, із референдуму 2000 року від Леоніда Кучми. Чи хочете ви скоротити кількість народних депутатів, чи потрібно зменшити витрати на чиновників, чи доцільно в умовах кризи і коронавірусу накласти мораторій на підвищення комунальних тарифів, чи варто запровадити в Україні безумовний базовий дохід,  тощо.

Не будемо виконувати роботу за технологів Банкової, але питань, які без роздумів підтримають прості люди, можна скласти на десяток опитувань. Які, коли перше пройде вдало, влада зможе проводити регулярно – були б гроші. До слова, меценати, які профінансують опитування 25 жовтня, досі не названі. А це важливо: хто платить, той і партитуру замовляє.

Легкі відповіді, за можливим задумом організаторів, повинні підвищити симпатію виборця до партії влади – адже вона пропонує такі гарні речі. Крім того, якщо організатори зуміють все організувати так, щоби опитування проводилося до голосування, ці приємні легкі питання за "принципом п’яти "так" зможуть вплинути на позицію виборця. Не виключено, що якісь з цих питань, відповіді на які особливо сподобаються владі, не будуть згодом винесені на справжній референдум.

Інший сценарій: після кількох питань, на які суспільство легко відповість ствердно, будуть поставлені питання щодо умовних "армії, мови, віри".Мета – підвести фундамент народного схвалення під основоположний для цієї влади світоглядний і управлінський принцип "какаяразніца". Скажімо, підвищити статус російської мови в Україні. Скоротити кількість армії. Зрівняти в правах ПЦУ, УПЦ Київського і Московського патріархатів.  

Сумнівно, що наступні питання стосуватимуться легалізації в країні марихуани,проституції і вільний обіг зброї – це вже надто дискусійні і непрості теми. Хоча з іншого боку – для хвилі хайпу, хейту і відволікання від реальних проблем – саме те що треба.