Примус до "жестів доброї волі": Чому цивілізований світ не поспішає добивати путіна

Останнім часом зросла кількість заяв лідерів західних держав та уповноважених спікерів з міжнародно-військових питань, які часто є взаємовиключними. І не лише заяв, але й дій. Незмінним, і це дуже добре для нас, лишається ключовий підхід Заходу: у війні, розпочатій росією, загарбник не повинен виграти, то ж військова, гуманітарна і політична підтримка України триватиме. При цьому складається враження, що дехто вже формує повоєнну архітектуру безпеки, в якій є місце для путіна та його злочинного оточення.

Як Макрон і Шольц знову дратують українців

Уявимо табличку, у першому стовпчику якої заяви західних лідерів, що нам імпонують, а в другому – ні. За останні дні в обох стовпчиках кількість заяв може виявитися однаковою. Причому слова декого зі спікерів одночасно потрапляють в обидва. Візьмемо для прикладу президента Франції Еммануеля Макрона, який полюбляє телефонні розмови з путіним. 3 грудня в ефірі французького каналу TF1 він сказав, що обговорював з президентом США Джо Байденом "архітектуру безпеки, в якій ми хочемо жити завтра", посилаючись на те, що необхідно буде дати "гарантії власної безпеки росії в той день, коли вона повернеться за стіл переговорів". "Одним з суттєвих моментів є страх рф, що НАТО прийде до її дверей, це розміщення зброї, яка може загрожувати росії", – попрацював психологом запутінців французький президент. Це його висловлювання спричинило негативну реакцію в Україні та критику з боку окремих західних лідерів.

За повідомленням Reutеrs, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Словаччина і Чехія офіційно заявили про несхвалення цієї заяви та влаштували Франції демарш. А от від офіційних осіб у Вашингтоні коментарів стосовно слів Макрона не надходило. Що дає підстави припустити – Байден і Макрон дійсно могли обговорювати якісь формати "гарантій безпеки" для росії в разі припинення нею війни в Україні. Але прямо підтверджувати це у Білому домі вважають передчасним.  

Минув тиждень, і Макрон зробив кілька заяв вже зі знаком плюс. На міжнародній конференції "Солідарність з українським народом" у Парижі він засудив терористичні удари росії по нашій енергосистемі, оголосив про суттєву фінансову допомогу Україні з боку країн ЄС, відзначив "формулу миру" Володимира Зеленського. І про жодні гарантії кремлю не казав. А вчора глава Франції повідомив про домовленість щодо виведення важкого озброєння з Запорізької атомної електростанції, окупованої російськими військами. За його словами, ведуться переговори щодо умов реалізації цього. Тобто якісь таємні перемовини з кремлем все ж ідуть. Поки мало віриться у добру волю росіян, та якщо вони приберуть важке озброєння з території ЗАЕС – це буде великою перемогою цивілізованого світу.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц – ще один любитель перекинуться слівцем з бункерним дідом. Днями він заявив: годі сподіватися на поступки путіна по Україні, але все одно спілкуватися з ним потрібно. Шольц не виключив повернення Німеччини до економічного співробітництва з росією після завершення війни. При цьому прискорити українську перемогу передачею нам систем Patriot у Берліні не поспішають. Десь з кінця літа Німеччина помітно активізувалася з постачанням зброї Україні, однак останнім часом спостерігаємо певне гальмування. Очільниця оборонного комітету Бундестагу Марі-Агнес Штрак-Ціммерман повідомила, скільки і чого її країна передасть найближчим часом Києву. Але в переліку немає сучасних танків Leopard і Marder, про передачу яких йдеться давно. За словами Штрак-Ціммерман, танки відмовляється передавати уряд Шольца.

То ж у перший стовпчик таблиці відносимо, що німці продовжують допомагати військовою технікою, а в другий, що притримують ті її зразки, які б допомогли контрнаступам ЗСУ. Останнє дратує українців не менше, аніж балачки Шольца про повернення до економічної співпраці з країною-терористом.  

Чому Захід досі вважає росію здатною до переговорів

Новий пакет допомоги анонсували і в США. Загальна сума – $275 млн. Пакет включає додаткові боєприпаси та обладнання, зокрема, системи протидії для безпілотних літальних апаратів. А от ракети великої дальності ATACMS, про які Київ давно просив, знову не називаються. Ці ракети поряд з наявними вже системами HIMARS дадуть можливість нашій армії ефективніше бити по російських складах боєприпасів, командних пунктах і районах підтримки, розташованих на значній відстані від лінії фронту. Але тут варто нагадати заяву глави Держдепу Ентоні Блінкена після "бавовни" на російських аеродромах: США не заохочували і не надавали можливості Україні вражати цілі на території росії.

Можна зробити висновок, що США і їх союзники постачатимуть системи ППО, боєприпаси, можливо, найближчим часом отримаємо і системи Patriot, проте потужні ударні дрони, танки та далекобійні ракети поки не в переліку допомоги. Чому? Відповідь на це питання неодноразово озвучувалася різними західними лідерами – вони не хочуть прямого зіткнення НАТО з росією. Кожен день війни в Україні виснажує її військово-технічний потенціал, санкції ослаблюють потенціал економічний, що у перспективі зробить кремль поступливим, коли зайде мова про реальні мирні переговори.

Щось схоже бачимо і в питанні міжнародного трибуналу. Здавалося б, цивілізований світ готовий до такого суду, обговорюються тільки процедури. У цьому контексті звертає на себе увагу і заява Макрона, який підтримав притягнення до відповідальності вищого військово-політичного командування рф, і спільна заява країн "Великої сімки". Однак складається враження, що початок суду постійно відкладають. Як припущення: після його старту про будь-які переговори з путіним мова вже не йтиме. Тобто скільки б президент України, наше військове командування не наполягали на тому, що сучасна зброя, міжнародний трибунал, енергетичні санкції прискорять нашу перемогу, колективний Захід живе в парадигмі, що повна поразка росії у перспективі може становити для нього небезпеку. Особливо якщо за поребриком почнуться внутрішні відцентрові процеси та колапс влади. Тому Захід лишає можливості для нових "жестів доброї волі" і для дипломатії. Лишає путіну варіант відступитись. Звідси небажання виганяти рф з Радбезу ООН, і санкції, які замість кількох нокаутуючих ударів перетворилися на серіал з болючих, проте не смертельних хуків.

Ми вважаємо таку парадигму хибною, адже чітко розуміємо, що навіть смерть путіна не вивітрить назавжди з мізків 140 мільйонів росіян імперський шовінізм. А вивітрить тільки нищівна поразка, ганьба і багатомільярдні репарації з кишень кожного запутінця. Втім, тут варто нагадати еволюцію поглядів наших партнерів: іще півроку тому вони шукали зачіпки, аби не постачати Україні зброю, відмовлялися вводити нафтові санкції. А окремі були не проти миру за рахунок територіальних поступок України. Зараз їхня риторика кардинально змінилася.  Можливо, не за горами й нові зміни.