Піар, "смотрящі" і темні плями: Коли в новому Кабміні спалахне перший скандал

Верховна Рада на своєму першому засіданні проголосувала за склад нового Кабінету міністрів на чолі з Олексієм Гончаруком. Інформація про них, яку публікувало видання Depo.ua, дає підстави для загального висновку: переважна більшість цих перспективних молодих людей із західною освітою не мають досвіду практичної управлінської діяльності у себе на Батьківщині. Це, з одного боку, й добре, бо таким чином нові міністри оминули нагоду бути задіяними у різноманітних "схемах". Навіть нелояльні до нової влади медіа поки не оприлюднили суттєвий компромат на більшість членів нового уряду. Тож урядники починатимуть з чистого листа, а далі стане видно, чи цей лист так і залишиться незабрудненим.

Молоді ефективні… піарники?

Частина новоспечених міністрів працювали у грантових організаціях і вели проекти, одні з яких виявилися успішними і допомогли проводити реформи в Україні, що їх почала попередня влада. А в інших випадках пара вийшла у свисток, бо там ішлося лише про піар і красиві діаграми, які демонструвалися на круглих столах і пресконференціях. Побачимо, чи не намагатимуться нові обличчя за інерцією переносити цю практику на свою діяльність у нових кріслах.

Риса, яка об’єднує всіх нових міністрів, – це їхня виразна амбітність. А вона може сублімуватися як в активну працю для досягнення конкретних результатів, так і у змагання за приз "головного реформатора країни".

Ще на етапі обговорення кандидатур прем’єра і його підлеглих щодо них звучали визначення "уряд технократів". Йшлося про команду, здатну віддати перевагу злагодженій і, головне, тихій роботі на результат, а не ходінню по телеефірах з розповідями, хто заважає проводити реформи у ввіреній галузі. А після останніх призначень можемо отримати в будинку на Грушевського протилежну ситуацію: ситуативне об’єднання яскравих молодих і амбіційних особистостей із західною освітою, кожна з яких тягнутиме плуга згідно з особистим баченням і уподобаннями та прагнутиме записати новий престижний рядок у своє резюме. Йдеться, звісно, не про всіх скопом міністрів, але сумніви існують.

Держсекретарі "з’їдять" міністрів?

В оцінках перспектив уряду Гончарука не можна оминути ще й факту наявності, послуговуючись російською лексикою кримінальних кіл, "смотрящих", що сформувалися довкола міністерств та інших ресурсних центральних органів виконавчої влади. За попередніх президентів почасти ці функції виконували державні секретарі, що створювало в окремих міністерствах ситуацію двовладдя.

Нагадаємо, інститут держсекретарів уперше запровадив 2001 року своїм указом президент Леонід Кучма. Але 2003-го після критики появи "государева ока" у міністерствах, які часто ставали альтернативою міністрам, він зазначений указ скасував. До ідеї повернувся Віктор Янукович, коли очолив державу 2010 року. Він "творчо розвинув" її: при ньому "смотрящі" контролювали грошові потоки довкола міністерств, відомств і цікавих державних підприємств. 2015 року, вже після Революції Гідності, було ухвалено закон "Про державну службу", який формалізував державних секретарів міністерств, які, за задумкою авторів документу, мали виконувати роль "носіїв інституційної пам’яті професійного бюрократичного апарату" на противагу міністру і його заступникам як політичним фігурам. Але якісно розділити адміністративні і політичні функції не вдалося. Як і за Кучми, ініціатива провалилася. Проте держсекретарі працюють у міністерствах і досі.

І тут виникає питання: яку тактику дій щодо своїх фактичних конкурентів оберуть нові міністри. А таких візаві у них вистачатиме: мова і про формальних "контролерів" у статусі державних секретарів, і про "тіньових", які, за даними експертів, паразитують за інерцією довкола органів влади як спадок від попередніх владних команд і "дивляться" за корупційними потоками. А подекуди й у цій сфері на заміну старим обличчям вже прийшли нові…

Цих напівкулуарних, але важливих постатей нові прогресивні міністри можуть або ігнорувати, що навряд чи вийде, або спробувати посунути, або поступитися їм і погодитися на запропоновані правила гри. Останній варіант, звичайно, ніяк не сприятиме скороченню масштабів корупції в державному апараті, про яке публічно говорить Зеленський.

А якщо очільники міністерств почнуть зачистку своїх структур, то потраплять під сплановані й проплачені інформаційні атаки. Формуючи через куплені ЗМІ громадську думку про "неефективність" нових керівників, "смотрящі" тим самим хитатимуть і уряд загалом, бо підриватимуть суспільну довіру до нього. Молоді керівники можуть не витримати тиску й кинутися у інформаційну атаку у відповідь. І тут повертаємося до описаної вище загрози погрузнути у безплідних і неефективних піар-війнах, які можуть підмінити реальну і насправді мало цікаву пересічному загалу буденну роботу.

Темні плями на світлих постатях

Кожен новий призначенець, обраний на "кастингу" президентом Зеленським і з готовністю підтриманий "слугами народу" в стінах Верховної Ради, – це не функція, а жива людина. Яка має за плечима власну біографію, де за бажання можна віднайти моменти, які міністр волів би не робити набутком громадськості.

Таких моментів явно поки небагато в життєписі 29-річної Ганни Новосад, відучора очільниці "міністерства майбутнього" – Міносвіти. Попередні місця її роботи пов’язані з навчанням на Заході і працею в цьому ж міністерстві в статусі спершу радниці міністра, а потім керівниці управління міжнародного співробітництва та євроінтеграції. Головна засторога тут – не зійти із започаткованого попередниками шляху змін. Нагадаємо, за міністерської каденції Лілії Гриневич Міносвіти провело важливі реформи. Було ухвалено закон "Про освіту", а закон "Про загальну середню освіту" пройшов лише перше читання і "завис" у Раді. Сумніви щодо наступниці розвіює сама Гриневич, яка у Фейсбук написала пост з компліментами на адресу Новосад. Її екс-міністр називає людиною, яка "впродовж останніх років була невід’ємною частиною команди МОН".

Більше можливостей – а відтак і більше ризиків – просто сьогодні постануть перед керівником новоствореного Міністерства енергетики і захисту довкілля України 35-річним Олексієм Оржелем. В уряд він прийшов з посади керівника сектору "Енергетика" Офісу ефективного регулювання (BRDO). Цю організацію, яка створювалася і працює за гранти і має завданням сприяння реформам, очолював Олексій Гончарук, і звідти в нинішню владу прийшла з ним ціла група управлінців. Так що керівник у Оржеля не змінився. Раніше, з 2006 по 2014-го, новий міністр трудився у Нацкомісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), але членом комісії не був. Відповідав за "зелену" енергетику. 

Подейкують, ця кандидатура виникла і була схвалена у політичних "верхах" в останній момент, коли Міненерговугілля і Мінекології вирішили об'єднати в одну структуру. Між рядками зазначимо, що вже саме по собі це рішення має нелогічний вигляд: насправді ці відомства мають протилежні задачі, які спонукають їх до природнього антагонізму. Спрощено кажучи, перші роблять внесок у забруднення довкілля, а другі покликані із забруднювачами боротися. Зокрема, до функцій Мінприроди належить надання висновків щодо оцінки впливу на довкілля. Це обов’язкова умова передує розробці нафто- і газоносних родовищ. Сфера ця регулярно вибухала корупційними скандалами. Можливо, поєднати непоєднуване стане першою задачею нового міністра.

Не бракуватиме й інших завдань, не легших. Легенди ходять про корупціогенність таких підвідомчих міністерству організацій, як "Укргеонадра" (займається наданням дозволів, контролем за родовищами тощо), про темні місця в роботі державного кадастру тощо. Ці авгієві стайні не просто нерозчищені – вони до самого даху наповнені відомою субстанцією. Головне для міністра Оржеля на новій посаді – втриматися від спокус, адже енергетика ніколи не виходила з поля зору олігархічних угруповань, що діють в Україні. Один з активних гравців у цій сфері – Ігор Коломойський, підвищення активності якого прямо пов’язують з приходом до влади Володимира Зеленського.

Поки всі "нові" перебували у затінку громадського сектору, працювали радниками, керівниками проектів, переймали від західних фахівців теоретичні знання у обраних галузях, - нікому не було діла до їхньої "брудної білизни". Але після 29 серпня усе таємне стане явним, забуте пригадають. Нові кадри ЗЕкоманди віднині опинилися під потужним мікроскопом не лише суспільства, але й осіб, які бажають нав’язати "новим обличчям" свою "опіку". І чи витримають цей тиск з різних боків молоді люди, частина яких не може спертися на власний життєвий досвід відбиття таких атак – ось питання. Так, колись треба вчитися, та експериментувати все ж бажано не на державі й людях. З іншого боку, виборці самі наділили нинішню владу правом на подібні експерименти.

Трускавець їм допоможе

То як робитиме своїх міністрів єдиною командою прем’єр Олексій Гончарук? Можливо, шукатимуть корпоративний дух у проведенні ділових ігор чи заходів з тімбілдінгу, модних у близькому новим міністрам бізнес-середовищі. Кажуть, у схожій ситуації парламентським "слугам народу" допомогла трускавецька водичка. То, може, наступне засідання уряду пройде у прямій трансляції з карпатського курорту?

Якщо ж серйозно, то маємо ситуацію, за якої волею президента і парламенту низка молодих кар’єристів (поки що – в хорошому сенсі цього слова) отримали унікальну нагоду заявити про себе як про самостійних фігур. Частина з них все ж гратиме в команді, а інші віддадуть перевагу індивідуальним діям, які нерідко йтимуть на шкоду загальнокомандному результату. Вже перші місяці роботи уряду Гончарука покажуть, хто там є "робочою конячкою", а хто – затятим індивідуалістом, якого звільнять з класичним формулюванням "за створення власного політичного іміджу".