ОБСЄ стримує Зеленського: Чому в Європі злякались реалізації формули Штайнмаєра

Стрункий хор тих, хто радить Україні тверезо ставитись як до формального узгодження формули Штайнмаєра, так і до її практичної реалізації, сьогодні поповнився ще одним вагомим голосом.

Голова ОБСЄ, яким наразі є міністр закордонних справ Словаччини Мірослав Лайчак наголосив, що далеко не будь-які вибори в ОРДЛО можна буде вважати реалізацією отієї самої формули.

"Я думаю, що вільні вибори можуть пройти тільки у вільній обстановці і, звичайно, за українськими законами і за умови спостереження з боку міжнародних спостерігачів... Тільки коли ми досягнемо такої ситуації, ми зможемо організувати вибори і назвати їх вільними", – підкреслив дипломат. Додавши ключову, хоча й самоочевидну для більшості українців фразу: "На сьогодні я не бачу передумов для проведення вільних виборів за українським законодавством на територіях, непідконтрольних владі".

Втім, на відміну від того ж спецпредставника США Волкера, який у своєму визначенні "вільних виборів" апелює до загальнолюдських ліберальних цінностей, Лайчак стверджує, що проведення виборів стане можливим тоді, коли "українська влада, український уряд скажуть, що є атмосфера, передумови для вільних виборів". Не уточнюючи при тому нічого ані щодо присутності російських військ, ані про роззброєння місцевих бойовиків, ані про які інші подібні "деталі" -  голова ОБСЄ віддає все це "на відкуп" Києву.

І все це, помітимо, говорить очільник організації, якій в Україні звикли дорікати надмірною любов’ю до Росії. І з засідання якої українські делегати сьогодні вже гордовито виходили – вочевидь, для того, щоб за декілька годин заявити, що невдовзі повернуться назад.

Подібні заяви звучать далеко більш радикальними та проукраїнськими, ніж, приміром, мрії того ж очільника українського МЗС Пристайка щодо проведення виборів на Донбасі "разом зі всіма іншими виборами в Україні" – ну, максимум "впродовж року", без будь-яких застережень стосовно інших "супутніх умов". І, вочевидь, без розуміння того факту, що навіть за умов повного невтручання з боку Москви (на що розраховувати більш ніж наївно) перетворення сучасного ОРДЛО на "виборопридатне" місце піде далеко не один рік. А загалом, дивлячись на реакцію європейських політиків на відчайдушні спроби імплементації формули Штайнмаєра командою Зеленського, закрадається одна цілком конспірологічна гіпотеза.

Європа, пропонуючи Україні цю формулу в період президентства Порошенка, банально не вірила, що хтось візьметься її реалізовувати. Ця формула буде чимось на кшталт Мінських домовленостей – документом, який всі без винятку визнають, але при тому трактують його виконання дуже по-своєму.

І зараз, коли президент Зеленський за допомогою міністра закордонних справ Пристайка, про рівень обізнаності якого у врегулюванні конфлікту на Донбасі Depo вже писав, взялися стаханівськими темпами реалізувати цей сценарій, навіть близько не уявляючи собі його наслідків, у Європі банально злякалися.

Злякалися бойовиків з ОРДЛО, які можуть бути амністовані, отримати біометричний паспорт і за неповний рік гуляти по вулицях Берліну чи Парижу. А забирати безвіз в України виключно за те, що Київ погодився на пропозицію поважного німецького політика – теж буде якось нелогічно. Злякалися того, що безумна стратегія Володимира Путіна, повернувши йому вплив на Україну, буде застосована десь ще. Злякалися, банально, того, що наступне ОРДЛО може трапитись на польському кордоні чи десь у Балтії. І тепер не тільки націонал-патріоти вкупі з недобитими порохоботами, але навіть "проросійська" ОБСЄ з усіх сил натякає новій команді на те, що поспіх (і відсутність здорового глузду) у деяких речах може коштувати дорого. Надто дорого.