План Путіна: Коли Зеленський сяде за стіл переговорів з Пасічником і Пушиліним

Хвиля криків "зрада", "перемога", і "покажіть нам справжній текст", яка здійнялася від моменту вчорашнього підписання українською делегацією в Мінську "формули Штайнмаєра", як це часто буває, дещо затуманила суть і значення події. Підписаний Леонідом Даниловичем Кучмою учора документ, який тепер вимагає офіційно опублікувати парламентська опозиція, нічим не відрізняється від того, що Кучма мав підписати 18 вересня і який тоді підписувати не став. Просте порівняння текстів вчорашньої "формули" з її редакцією, оприлюдненою російськими ЗМІ 19 вересня, показує їхню повну ідентичність.

Чому так сталося, невже Леоніда Даниловича просто "дожали"? Насправді ні. Просто попереднього разу представники України не захотіли підписувати документ разом із "керівництвом Л-ДНР". І щоб вийти із ситуації, цього разу згода була висловлена окремими особистими листами від всіх зацікавлених сторін на адресу ОБСЄ — із заявою про те, що вони погоджуються із імплементацією "формули". Узгодження і підписання формули викликало жвавий ентузіазм в МЗС Німеччини, де подію назвали "довгоочікуваним прогресом". Реакція Франції наразі відсутня, але якщо зважити на той факт, що Еммануель Макрон за лічені години до підписання на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи закликав його таки здійснити, можна підозрювати, що задоволені і в Парижі.

У такий спосіб, після повідомлення про узгодження "формули Штайнмайєра", зникла частина перешкод для проведення чотиристороннього саміту в нормандському форматі на найвищому рівні. Частина, але не всі. Оскільки є ще вимога Москви розвести війська і знищити фортифікації під Петровським і Золотим. Яку, якщо вірити спецпредставнику голови ОБСЄ в ТКГ Мартіну Сайдіку, почнуть реалізовувати десь після 7 жовтня. Після чого широка дорога до омріяного Банковою саміту буде відкрита. І тут спливає перший цікавий момент. Який полягає в тому, що ніхто і ніяких гарантій стосовно результатів цього саміту нікому не давав. І зрозуміти, чому в офісі Зеленського з таким нетерпінням чекають на цю подію, наразі практично неможливо.

Другий цікавий момент полягає в тому, що формула Штайнмайєра в наявному вигляді не значить рівним рахунком нічого. Оскільки вона дає якнайзагальніше уявлення про те, яким, теоретично, міг би бути політичний шлях виходу із кризи. Але вона нічого не каже про жодні практичні речі. Коли й на яких умовах з Донбасу буде виведено російські війська, хто і на яких умовах буде забезпечувати дотримання прав на цих територіях, коли "кураторів" не стане, хто контролюватиме українсько-російський кордон, хто і як забезпечить захист прав українських партій та ЗМІ на території самопроголошених "республік", як і де голосуватимуть люди, які покинули Донбас і пересилились в інші регіони України — продовжувати можна до безконечності. І від того, які саме значення буде підставлено у ці порожні поки що рядки "формули", і чи вдасться переконати Росію і сепаратистів цих угод дотримуватися, вочевидь, і залежить те, "перемогою" чи "зрадою" стане реалізація формули Штайнмаєра. Яка має стільки само стосунку до реінтеграції Донбасу в Україну, як загальна Декларація прав людини — до виборів голови сільради в якійсь чернігівській чи гуцульській глибинці.

А третій цікавий момент полягає в тому, що "влада" "ДНР" та "ЛНР" фактично вже денонсувала свій підпис під "формулою". Зокрема, в сьогоднішній заяві Пушиліна і Пасічника є наступний пасаж: ""Закликаємо пана Зеленського не диктували нам умови. Коли він каже, що вибори в Донбасі пройдуть тільки після того, як Україна отримає контроль над кордоном, він не розуміє, що не йому вирішувати, коли у нас пройдуть вибори, а нам. Ніякого контролю над кордоном київська влада не отримає". Навіть якщо абстрагуватись від питання про кордон — вибори в регіонах України призначаються парламентом. За винятком виборів сільських старост — і то тільки у разі дострокового припинення повноважень попереднього сільського старостм. Кінець історії.

Чітко зрозуміти, чи заява ватажків сепаратистів є виконанням прийнятого в Кремлі рішення, чи "ініціативою на місцях", за допомогою якої місцеві бонзи показали свою "близькість до народу", наразі неможливо. Про це можна буде судити після реакції Кремля. Але все це знову демонструє - "формула Штайнмаєра" без супровідних документів є порожньою. У той же час в "ДНР" та "ЛНР" вимагають говорити з ними про новий законопроєкт про особливий статус Донбасу. А це вже прямий натяк на переговори між Зеленським і ватажками терористів. Що повністю відповідає плану Путіна, який давно каже, що з бойовиками Україні треба говорити. І якщо Зеленський таки сяде за стіл з Пасічником і Пушиліним, в що віриться досить слабо, то суб'єктність квазідержав вже буде питанням вирішеним.

Чи залишилась в усій цій історії якась таємниця? Насправді, так. Цією таємницею є ніби то вже наявний у природі підсумковий документ саміту в нормандському форматі, який вже був узгоджений в таємному режимі радниками президентів "четвірки". Втім, його ніхто не бачив — оскільки дипломатам з ТКГ його також не показували, і повної впевненості в його існуванні наразі також немає.

Таким чином, складається враження, що підписаний вчора документ є "формулою" у первісному, математичному значенні того слова. Набором змінних — які можуть бути дуже різними.

І від того, які саме значення буде підставлено у ці порожні поки що зміні величини "формули", і чи вдасться переконати Росію і сепаратистів дотримуватися прийнятих за "формулою" угод, вочевидь, і залежить те, "перемогою" чи "зрадою" стане реалізація вчорашніх домовленостей.

Хоча, коли зважити на результати практичної діяльності нашої влади в міжнародно-політичній сфері, все-таки стає трохи лячно.