Обмеження прав трудящих: Коли Гончарук "зліпить" для Зеленського свого Симоненка

На сайті парламенту з’явився текст законопроекту  №2708 "Про працю" та супроводжуючі документи. Експерти вказують, що цим документом та ще двома - №2681 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності професійних спілок)" і №2584 "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо додаткових підстав для звільнення" уряд має намір не лише спростити процедуру звільнення працівників, а й суттєво обмежити права профспілок. Враховуючи збіг у датах, дехто вже називає ці законопроекти "новим 16 січня" (їх, а також закон про ринок землі, можуть розглянути саме цього дня). Нагадаємо, 16 січня 2014 року Верховна Рада у вкрай сумнівний спосіб проголосувала за диктаторські закони. А в тому, що "зелена" монобільшість підтримає названі вище документи, сумнівів, мабуть немає.

Однак у нас не Франція чи Італія, де закони з обмеження прав трудящих спричинили б масштабні вуличні протести та бійки з поліцією. В Україні дуже багато людей не розуміють роль профспілок у відстоюванні права на працю та її гідну оплату. Значною мірою у цьому винні самі профспілки, окремі представники яких просто обслуговують інтереси працедавців або певних політичних сил.

На цьому роблять акцент і в уряді. Так глава МЕРТ Тимофій Милованов прямо звинуватив профспілки в політичній мотивації. За його словами, багато профспілок вже підтримали законопроекти, які були подані Юлією Тимошенко або Наталією Королевською – представниками опозиції. "Профспілки не можуть швидко змінити свої політичні вподобання та будуть виступати проти альтернативних законопроектів. Навіть якщо такі законопроекти гарні", – зазначив Милованов.

Як бачимо, Кабінет міністрів став на шлях конфронтації з профспілками, намагаючись пояснити виборцю, що профспілкові активісти – політично мотивовані. Що з цього вийде? Depo.ua передбачав, що в разі усунення профспілок, вакуум, який утвориться на їхньому місці, зможуть зайняти нові об'єднання трудящих. А ще – цей процес цілком здатний призвести до відродження в Україні лівих партій, які не перший рік переживають глибоку політичну кризу, для якої характерний не стільки спад інтересу громадян до лівої ідеології, скільки відсутність на цьому політичному фланзі адекватних лідерів.

Можна припустити, що у відродженні ліваків можуть бути зацікавлені окремі групи впливу як у владі, так і поза нею. Останніми роками у нас відбувся відчутний ідеологічний перекіс в бік правих або право-ліберальних партій. Навіть той варіант лібертаріанства, з яким ішли на вибори "Слуги", виглядає як права гілка цієї течії. Лівою на цьому тлі є хіба що "Батьківщина", лідерка якої намагається міцно застовпити за своєю партією нішу соціального популізму на темах продажу землі, тарифів, а тепер і нового закону про працю. "Відкушує" у неї підтримку "ОПЗЖ", яку аж ніяк не назвеш лівою. Проте справжніх провідників соціалістичних чи соціал-демократичних ідеологем наразі немає.

Та вони можуть знадобитися владі вже у найближчі рік-два в разі, якщо буде взято курс на вичищення країни від націонал-патріотичних сил. Їхнє місце можуть зайняти ліві. Вони критикуватимуть політику уряду, виходитимуть на протести під ліво-популістськими лозунгами, але не педалюватимуть значно складніші для влади теми – так зване "національне примирення"у варіанті Сівохо, потепління стосунків з Росією, амністія бойовиків, тощо. Простіше кажучи, необхідно буде переключити увагу виборців на теми соціальної справедливості, аби вони не дратувалися через обраний владою шлях поступок і компромісів та гуртувалися проти цього.

Не виключено також, що саме з цього середовища готуватимуть суперника Зеленському чи іншому кандидату із "зеленого" табору і на президентських виборах. Щоб повторити технологічний фінт Леонід Кучми, якому у 1999 році вивели в суперники зручного комуніста Петра Симоненка.