Знищити профспілки: Як Уряд здійснює переворот на ринку праці

Уряд Олексія Гончарука спрямував до Верховної Ради проект Закону України "Про працю", який має замінити нині діючий, але морально застарілий Кодекс законів про працю. Кабмінівський проект, як і очікувалося, має на меті здійснити "революцію" у стосунках працівників та роботодавців. Порівняно з нинішнім станом речей права трудящих стають менш об'ємними, тоді як важелі впливу власників підприємств та організацій на своїх підлеглих стають більш переконливими, інформує Depo.ua.

Найбільш суперечливим моментом для найманих працівників стало те, що роботодавець отримує у розпорядження ефективні механізми для звільнення працівників. І зможе це робити не озираючись на актуальні нині законні обмеження. Тепер у роботавця з'являється можливість просто звільнити робітника без пояснень. Вирішивши попрощатися, роботодавець повинен просто попередити працівника у визначений законом термін. Власне, термін варіюється від 15 днів (для тих, хто працював менше півроку) до 90 днів (для тих, хто працював понад 10 років). Якщо компанія хоче позбутися працівника швидше, вона має право відбутися грошовою компенсацією за кожен скорочений день. 

Вельми цікавий аспект, який звертає на себе увагу у законопроекті - це фактичне виключення з правового поля стосунків работодавців та працівників професійних спілок. Ці структури, що об'єднують працівників у боротьбі зі свавіллям власників, за своєю ідеєю є адекватним способом захищатись від порушення своїх прав. Але порівняно з цивілізованими країнами, де профспілки у більшій мірі працюють на користь працівників, в Україні вони набули дещо спотворених форм.

Радянсько-українські профспілки

З одного боку профспілки є рудиментом радянського часу, коли вони були ширмою удаваної боротьби за права трудящих. Тоді як в реальності грали на боці держави, допомагаючи тримати працівників у покорі. При цьому сама система професійних об'єднань стала за багато років багатоступеневою білядержавною корпорацією. Така собі держава в державі, що має свій бюджет, свій уряд та багато цікавого майна. Бути профспілковим босом в радянські часи було мало не так само престижно, як і партійним функціонером - причетніть до керівних ланок давала і статус, і матеріальну стабільність. Почасти саме вихідці з профспілок делегувалися народом до виборчих органів, що дозволяло їм робити систему більш стійкою і заможною.

По завершенні існування Радянського Союзу профспілки залишилися при своєму, адже широкі повноваження в законах і розгалужена та підкріплена матеріально структура дозволяли їм зберігати вплив і підстави для власного існування. Головно - за рахунок передбаченого у трудовому кодексі зобов'язання для власників відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу. Плюс до того кожен працівник зі свого заробітку продовжував віддавати відсоток на профспілки.

Давала привід для успішного продовження існування профспілок і своєрідна "подушка" - величезна кількість майна у вигляді санаторіїв, баз відпочинку, спортивних комплексів, медзакладів, угідь, земельних ділянок та інших цікавих об'єктів соціальної та рекреаційної інфраструктури. 

З точки зору користі для трудящих особливих змін після 1991 року не відбулося. Просто з поступовим переходом власності з державного управління у напівдержавне і приватне, відбувалася переорієнтація профспілкових босів на інших суб'єктів впливу. Там, де раніше профспілки допомагали тримати тих же металургів в узді, вони продовжили це робити для нових бенефіціарів. Але прибутковість цієї діяльності поступово знижувалася. Як разом зі зростанням безробіття падали поступово і надходження від внесків працівників.

Можливість почуватися впевнено і стабільно тим, хто перебував і перебуває на вершині профспілкового харчового ланцюга, дозволяло також поступове роздержавлення найбільш ласих об'єктів профспілкової власності. При цьому новими власниками ставали подекуди ті ж самі керівники профспілкових рухів.

Але ставши приватними, ці санаторії, готелі та бази відпочинку далеко не завжди ставали настільки конкурентоздатними, щоби забезпечувати себе прибутками самостійно. Тому новою віхою в діяльності профспідкових вожаків стало завантаження своїх бізнесових потужностей бюджетними замовленнями.

Способи "виживання" профспілок у теперішніх умовах можна розглянути на прикладі скандального Фонду соціального страхування України, який залишається одним з останніх форпостів матеріального благополуччя профспілкового "колосу".

Як відомо, ФССУ акумулює в собі кілька десятків мільярдів надходжень від єдиного соціального внеску, сплачуваного кожним працівником в Україні. Частина цих коштів витрачається на лікарняні та страхові виплати потерпілим на виробництві. Значна частка бюджету Фонду в той же час спрямовується в якості оплати за реабілітаційне лікування тих, хто отримав травму на виробництві чи страждає від якогось професійного захворювання. 

Ці кошти - доволі суттєвий ресурс аби завантажити потужності колишньої профспілкової інфраструктури. Простіще кажучи - отримати з бюджету Фонду кошти в приватизовані санаторії. Але для того, щоб спрямувати бюджети у потрібні канали, треба мати доступ до розподілу цього ресурсу.

Слід пояснити, що Фонд соціального страхування управляється правлінням-тріумвіратом, до якого у рівній кількості входять представники держави, профспілок та організацій роботодавців. Кожна з цих сторін пильнує свої інтереси. А профспілкові боси роблять необхідне, аби джерело, що живить їхню мережу, не пересихало.

Що тепер

В конексті революційного зниження ролі профспілок у сфері трудових відносин слід очікувати, що ці структури буде кардинально відсунуто від потоків. Це, очевидно, вплине і на життєстійкість профспілкової системи, яка разом з можливістю впливати на процеси втратить і можливість цей вплив монетизувати.

Усунення профспілок від участі в процесах і можливості надавати захист працівникам, можна очікувати, зробить найманих робітників ще більш безправними перед роботодавцями. Також є ризик, що значно впаде рівень соціального захисту, коли працівникам перепадали бодай якісь крихти після дерибанів соціальних фондів.

З іншого боку вакуум, який утвориться на місці конаючих профспілок, зможе викликати до життя якісь більш ефективні способи об'єднання трудящих, які будуть менш залежними від держави, олігархів та інших власників виробничих ресурсів. І, хоч це і виглядає як відкат до первісного стану, все ж дає грунт для проростання чогось нового. Звісно, якщо держава не захоче монополізувати цю сферу шляхом створення якогось профспілковго сурогатум під своїм контролем.

Читайте також: Трудові контракти, спрощене звільнення і перерви на годування немовлят: Що пропонує законопроект про працю