Буглак, Маямі та ЦВК: Коли Банкова припинить гратися з держслужбовцями в онлайн-роботу

До члена української Центральної виборчої комісії Юрія Буглака, котрий, як виявилося, в режимі онлайн давно працював із Маямі та отримував за це чималу зарплату в Україні, у схожих скандалах переважно фігурували члени "зеленої" команди. То Миколу Тищенка заскочили в екзотичному Таїланді, то Юрія Арістова на райських Мальдівських островах. То всі враз дізналися секрет полішинеля, що "слуга" Андрій Холодов багато місяців мешкає на Кіпрі. То виявилося, що син депутатки Олени Копанчук Дмитро, теж депутат, але місцевий, на Львівщині, втік за кордон під час війни. Подібні скандали завдають дуже серйозного удару по іміджу Зе-команди. Тому реагує вона на них останнім часом досить жорстко. Приміром, Тищенка, який зашкварився у січні, лише виключили з фракції, а Арістова погнали з депутатів. Та ще й силовики провели у нього обшуки. Фактично з різницею у півроку обидва проштрафилися однаково, але покарання понесли різне. Мабуть, вал скандалів вже добряче підкошує рейтинги. Склав мандат і Холодов. Пояснив: має хворих родичів, тому не може суміщати їхнє лікування з присутністю у сесійній залі парламенту. Але ж доки не став фігурантом журналістського розслідування, спекатися мандата не поспішав…

І от нарешті прилетіло не по "слугах": Буглак був юридичним радником корпорації Roshen, нардепом від "БПП" у минулому скликанні, у жовтні 2019-го по квоті партії Петра Порошенка став членом Центрвиборчкому. Тобто фігура досить наближена до попереднього президента. Те, що журналісти розповіли про американське життя-буття Буглака, вочевидь, порадувало "слуг". Такий висновок напрошується з "кусючого" допису глави партії "СН" Олени Шуляк: на засідання парламентського комітету державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування запросили не тільки голову ЦВК Олега Діденка, а й "колег з команди Петра Порошенка, членів фракції "Європейська солідарність" задати питання щодо Юрій Буглака".

В "Євросолідарності" на скандал відреагували проектом постанови про припинення повноважень своєї креатури в ЦВК і заявою. В ній, зокрема, сказано, що всі посадові особи, які отримують зарплатню з бюджету України, зобов’язані знаходитися на своєму робочому місці і зупинити практику проведення засідань онлайн. Пропозиція правильна, але чомусь про заборону чиновникам жити на дві країни – за кордоном пересиджувати війну, отримуючи в Україні зарплату за онлайн-роботу або ще й крутити тут різні схеми – у нас згадують тоді, коли якогось можновладця застукають в Маямі, Відні чи деінде. Після скандалу з Арістовим депутатам і чиновникам ускладнили виїзд за межі держави, народу такий популістський крок точно сподобався. Але історія з Буглаком оголила ще одну проблему: виявилося, у нас державні інституції, які перебувають у столиці, тобто, далеко від лінії фронту, працюють дистанційно, бо є посадовці, які досі за кордоном. І навряд, що така вольниця тільки в ЦВК. Просто факти про інші інституції ще не вийшли на поверхню, поки журналісти не вирахували чергового "дистанційного" чиновника.

Наскільки ця проблема небезпечна для влади? Процитуємо Буглака: "Скажіть, хіба є різниця перебувати, наприклад, в місті Ужгород або в місті Івано-Франківськ, або в місті Вінниця, чи в якомусь закордонному місті, працювати і отримувати зарплату? В чому різниця? В місті Кошице і місті Ужгород. В чому різниця для державного посадовця, якщо він має право працювати дистанційно". Ключові слова тут – "має право". Тобто справа не в цинізмі окремо взятого персонажа, який начебто не бачить різниці, а в тому, що чиновники, працюючи віддалено, нічого не порушують. Окрім моралі та етики. Тому ловити їх по закордонах – лише здіймати інформаційні хвилі. Це кардинально нічого не змінить, допоки не ліквідована лазівка, тобто поки у чиновників не відберуть право працювати онлайн і отримувати за це зарплатню.

Ще 14 лютого 2022 року, за 10 днів до повномасштабного вторгнення росії, президент Володимир Зеленський закликав усіх державних посадовців повернутися в Україну. Коли почалося вторгнення, зі зрозумілих причин державні органи перейшли в режим онлайн. Але вже давно мали від нього відмовитися там, де збиратися чиновникам під одним дахом не заважають постійні обстріли з боку окупантів. Міносвіти наполегливо рекомендує саджати дітей за шкільні парти з 1 вересня, а от посадовці досі мають привілей на дистанційну роботу. Щоб позбавити їх цього привілею, досить видати президентський указ чи ухвалити закон у парламенті, де було б чітко написано: державні службовці всіх рангів, які перебувають за межами України і які не повернуться протягом встановленого періоду (наприклад, тижня) та не приступлять до роботи офлайн, будуть звільнені автоматично. Та ще й потраплять під перевірки, чи правильно їм нараховувалася зарплата.

Зробити це треба було ще коли з’явилися перші "чорні лебеді" у вигляді інтересу журналістів до різноманітних "батальйонів Монако". Тоді такий указ виглядав би гарною грою на випередження більших проблем. По-перше, відфільтрувалися б ті, хто тримається України, поки їм тут платять зарплату. По-друге, зараз вже можна було б відзвітуватися перед суспільством, скільки зберегли грошей для бюджету, позбавивши посад хитрозроблених посадовців, які живуть на дві країни. По-третє, чиновників із тимчасово окупованих регіонів, які попри все повернулися додому, можна було б зарахувати до кадрового резерву і саме з їхніх лав обирати заміну тим, хто лишився за кордоном.

На завершення знову повернемося до ЦВК. Її голову після звіту в парламентському комітеті не звільнять і склад комісії не перезавантажать. Хоча за бажання для цього можна знайти причини. Або хоча б причини для розмов про перезавантаження. Приміром, за прикладом перевірок ТЦК після скандалу з Одеським військкомом (вже колишнім) Євгеном Борисовим скористатися скандалом із Буглаком. Чи підняти питання про відповідність складу ЦВК нинішнім реаліям, адже там є два члени від забороненої ОПЗЖ – Юрій Мірошниченко та Сергій Дубовик. Останній – ще й заступник голови. Але цього ніхто не робитиме з кількох причин. По-перше, в Центрвиборчкомі 12 членів за квотою "слуг" із 17-ти. Нехай частина з них із часу призначення в жовтні 2019-го і не повністю лояльні до Банкової, але все ж не вороги їй. Простіше кажучи, гілку, на якій сидять, не пилятимуть. По-друге, знайти у Верховній Раді голоси для обрання нового складу ЦВК майже нереально. Доведеться торгуватися і ділитися з іншими, а "слугам" це не потрібно. Тому політична доцільність вимагає залишити нинішній склад. Навіть якщо згодом в роботі цього органу знайдуться ще якісь неподобства, які дуже дратуватимуть українців.