Накопичувальна пенсійна система: Переваги і ризики реформи від Шмигаля

В Україні знову, вже вкотре за багато років, чиновники беруться за запровадження накопичувальної пенсійної системи. Як і раніше, все відбувається під гаслом: попередники не змогли, а ми - зможемо. Прем'єр Денис Шмигаль навіть порахував, що введена його урядом трирівнева пенсійна система забезпечить економічний ефект 477 млрд грн до 2030 року. 

І хоч запитувати в нинішнього прем'єра про цей ефект у 30-му році навряд чи матиме сенс, Depo.ua пробує розібратись у пенсійних ініціативах Зе-команди.

Про що йдеться

В Україні діє так звана солідарна пенсійна система, сенс якої полягає у збиранні коштів з усього працюючого населення у Пенсійний фонд і їх розподіл серед тих, хто вийшов на пенсію. Тобто людина все трудове життя сплачує тим, хто вже вийшов на пенсію в розрахунку, що коли він сам досягне пенсійного віку, йому сплачуватимуть з коштів наступних поколінь. 

Ця система дісталася Україні у спадок від Радянського Союзу і за 30 років незалежності фактично не змінила своєї суті. Та працює вона далеко не бездоганно. Зокрема, через демографічну ситуацію пенсіонерів вже більше, ніж працюючих українців, що сплачують ЄСВ. І за років десять за збереження статусу кво пенсія може бути взагалі мізерною. Крім того, у випадку передчасної смерті людини, яка вела плодотворне трудове життя, всі її багаторічні виплати у загальний пенсійний фонд просто тонуть у загальному котлі - спадкоємці не отримують жодної компенсації.

Така система в якомусь сенсі була виправданою у соціалістичному форматі розвитку, де суспільство виховували у дусі "єдиної родини". Проте в реаліях індивідуалізму та вільної економіки, солідарна система є архаізмом, який віджив своє і потребує заміни.

В розвинутому світі еталоном є накопичувальна пенсійна система, коли робітник також сплачує свій внесок до пенсійного фонду. Проте цей внесок є формалізованим та уособленим. Внески накопичуються у різного штибу пенсійних фондах. Управителі цих фондів здійнюють функцію не лише збереження та накопичення, а й примноження загальних статків пайщиків. Проценти від банківських вкладів чи зиски від інвестицій у різні проекти розподіляються між майбутніми пенсіонерами відповідно до рівня їхніх внесків. 

Платник може в разі необхідності достроково забрати свою долю з фонду на якісь непередбачувані життєві витрати. Окрім того, його гроші у фонді не зникають після його смерті, а передаються в якості спадку.

Реформу пенсійної системи здійснили практично всі країни Східної Європи. Наприклад Польща, на яку в чомусь орієнтується і український уряд, створила перехідну модель. Там народжені до 49 року громадяни продовжують отримувати пенсію з загальної солідарної системи. Проте її витискає накопичувальна, в якій беруть участь молодші громадяни. Кожен з них платить в накопичувальний пенсійний фонд. Ця перехідна модель позбудеться своєї солідарної складової, за логікою, щойно помре останній отримувач пенсії з солідарного фонду.

Натомість в Україні, де відстали на кількадесят років навіть від Польщі, запроваджувати накопичувальну систему, якщо робити це прямо зараз, можна буде для громадян не з 49-го року народження, а, скажімо, з 69-го. Це відстрочить остаточне прощання з солідарною системою.

Що вигадали у Шмигаля

Уряд сильно активізувався у питання створення накопичувальної пенсійної системи. На Грушевського обіцяють вже на осінь подати в Раду новий законопроект і забезпечити швидке його проходження. 

Минулого тижня в Кабміні зібрали навіть урочисте перше установче засідання робочої групи з розвитку пенсійних накопичень в Україні. Урядовий звіт про зібрання насичений деклараціями урядовців про злочини попередників та зобов'язання забезпечити реальний сектор економіки недорогим і надійним ресурсом. 

Але в той же час стало зрозуміло, що остаточного бачення української пенсійної реформи ще немає: законопроект у розробці. Проте певні параметри моделі, яку пропонуватимуть урядовці для ухвалення законотворцям все ж наявні.

Отже, передбачається, що участь в системі братимуть офіційно працевлаштовані люди. Також застраховані особи - в тому числі отримувачі різних видів допомоги та грошового забезпечення від держави. Зокрема батьки у декретних відпустках та ті, хто доглядає за непрацезданими родичами, батьки-вихователі у дитбудинках сімейного типу. Система також розповсюджуватиметься на ФОПів.

Формуватиметься накопичувальний фонд за рахунок внесків кожного працівника, а також - роботодавця. Обидві сторони сплачуватимуть по 2% від доходів працівників. Але це буде не додатковим навантаженням на заробіток: на цю суму працівникам зменшать ставку єдиного соціального внеску, а роботодавцям - ставку податку на доходи фізичних осіб. Не виключено, що ті 2%, які стягуватимуть з роботодавця, розіб'ють на дві частини: 1% платитиме роботодавець за рахунок ПДФО, а ще 1% держава безпосередньо буде платити на рахунок людини з бюджету.

Накопиченням внесків опікуватимуться спеціальні пенсійні фонди. Але до цього виду діяльності допустять далеко не всіх - ліцензію на неї після перевірки видаватимуть Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку і Нацбанк. Кожен платник сможе добровільно вибрати з переліку допущених фондів той, якому він більше симпатизуватиме і довірятиме. Ймовірно існуватимуть як фонди загальнонаціонального рівня, так і регіональні або галузеві напрямки.

Вкладник, стверджують розробники системи, зможе у режимі постійного доступу контролювати стан своїх пенсійних накопичень, переводити їх між різними фондами. І навіть, як і у західних моделях, скористатись грошима на інші потреби. Також кошти на пенсійних рахунках передаватимуться у спадок.

Міністр соціальної політики Марина Лазебна говорить, що запуск системи відбудеться, за оптимістичними розрахунками, з 2023 року - в разі, якщо депутати зможуть ухвалити необхідні закони цієї осені, знадобиться півторарічний термін для підготовки до запуску. Особливо громіздкою буде інформаційна складова системи, яка дозволить вкладникам управляти всіма своїми накопиченнями онлайн.

За задумом урядовців, накопичувальна система буде обов'язковою для всіх громадян, молодших за 50 років. Тобто у разі її запуску в 2023 році, в неї потраплять всі, хто народився у 1973-му і пізніше. Втім, передбачається, що й старші люди, за потреби, зможуть взяти участь у новій пенсійній системі - але лише з доброї волі.

Прем'єр Денис Шмигаль також розглядає можливість запровадження певного сурогату накопичувальної пенсійної системи - на підставі діючої законодавчої бази, без ухвалення нових законів. В цьому випадку "піддослідними кроликами" стануть працівники бюджетної сфери. Для них можуть в якості пробного шару впровадити соціальні пакети з накопичувальними пенсіями. "Фактично це можуть бути ключові бюджетники, де ми можемо це випробувати без зміни законодавства", - заявив Шмигаль. 

Чому реформа може вкотре провалитись

Існує кілька суттєвих ризиків, які можуть не дозволити відбутись задуманій реформі.

В першу чергу - невіднормованість і відстутність регулювання діяльності нових пенсійних фондів. Тобто грошима вкладників розпоряджатимуться структури, які залежатимуть від сумлінності менеджменту та загальної надійності фінансової системи. Враховуючи досвід банкопадів, фінансових пірамід та інших катаклізмів, які вже багато разів обнуляли заощадження українців, гарантувати безпечність розміщення грошей буде дуже важко.

Наступним фактором може стати нестача надійних інвестиційних інструментів, з якими можуть працювати фонди, та загальна кволість українського фондового ринку. Навіть за всієї сумлінності і доброчесності, розміщувати гроші майбутніх пенсіонерів доведеться або на малоприбуткових банківських депозитах, що мало корелюється з поняттям примноження коштів. Або - вкладатись у проекти на ринку, наприклад, нерухомості. А такі бульбашки, на жаль, надто часто лопаються. 

Нарешті на результат діяльності нової пенсійної моделі може вплинути відсутність чіткої системи повернення пенсійних активів у разі ліквідації структур, що розпоряджатимуться коштами. Гроші можуть просто "зависати" на багато років в фондах і банках, що ліквідуються, і пенсіонери просто не доживатимуть до моменту, коли зможуть скористатись своїми накопиченнями. Якщо взагалі цими грошима можна буде колись скористатись.

Не слід також скидати з рахунку загальну недолугість українського державного менеджменту у соціальній сфері. Адже зовсім недавно ми всі стали свідками того, як у кривих руках чиновників почала тріщати система нарахування та виплати субсидій. Тому цей фактор також може стати визначальним.

Читайте також: Комуналка, паливо, їжа: Як зміняться ціни цієї осені