Чому через Луценка у Добкіна стало "скучное лицо"

Генпрокурор Юрій Луценко вніс подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата Михайла Добкіна. У поясненні зазначається: у результаті протиправних дій Добкіна, вчинених ним за попередньою змовою групою осіб, із власності територіальної громади міста Харкова незаконно вибули земельні ділянки загальною площею 61,2144 га, чим територіальній громаді міста заподіяні збитки у розмірі 178 624 598 грн., що є тяжкими наслідками. Добкін, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 р.). Крім того, Добкін, діючи умисно, повторно, в інтересах голови ОК "Житлобуд-1", сприяв останньому в реалізації злочинного умислу щодо заволодіння земельними ділянками на території Харкова шляхом обману, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 КК України.

З цих юридичних роз'яснень можна зрозуміти, що йдеться про період перебування нинішнього депутата на посаді міського голови Харкова (2006-10 рр.). Сам фігурант пояснив: провадження щодо цих гектарів було порушене ще у листопаді 2014 року, воно жило своїм життям, а як потрапило до поля зору Луценка, він пояснить на регламентному комітеті. А ще Михайло Маркович вважає: недоторканність з нього хочуть зняти заради балансу, аби показати, що кара настигне всіх, незалежно від партійної приналежності.

Якщо до Євгена Дейдея, Максима Полякова, Борислава Розенблата й Андрія Лозового виникли питання щодо корупційних джерел їх доходів, то Добкіна, як й Олеся Довгого, взяли в оборот за дерибан земель. Тобто, за справи не сьогоднішнього дня, але від того не менш резонансні. Добкін, як й інші п'ятеро його колег по нещастю, демонструє впевненість у власній невинуватості. Проте це не більше, аніж піар. На даний момент йдеться не про вирок йому, до цього ще довго, а про рішення комітету й сесійної зали щодо зняття депутатського імунітету. Досі Рада жодного разу не відмовляла Генпрокуратурі.

Правда, подання відразу на шістьох нардепів ніколи не було. Тому в кожного фігуранта жевріє надія, що до нього не дійдуть руки, або що регламентний комітет знайде зачіпки, аби не задовольняти прохання Різницької. У ситуації з Добкіним на нього грає час, адже це подання надійшло останнім, а комітету необхідно вивчити мотивацію Генпрокуратури, щоб депутат потім не звинувачував комітетчиків у вибірковості. Але є й те, що грає проти Добкіна. Це його одіозність. Тому саме у нього - значні шанси залишитися без недоторканності.

Проте на історію з поданнями ГПУ варто подивитися й з іншого боку. Ще ніколи Верховній Раді не пропонували зняти імунітет відразу зі стількох колег. І це дуже серйозне випробування для депутатського корпусу. Як вже наголошувалося вище, парламент не повинен допустити вибірковості, тому відправити на заклання Добкіна й урятувати, наприклад, Дейдея означатиме, що ВР фактично підтверджує свою політичну заангажованість. За таких умов пропозиція президента внести зміни до Конституції і відмовитися від недоторканності депутатів у нинішньому її вигляді, стає нагальною вимогою часу.

По-друге, якщо сесійна зала дасть згоду на зняття недоторканності з усіх шістьох – це стане ще одним підтвердженням того, що депутатський мандат сьогодні втратив свою цінність в якості прикриття від неприємностей. Наступне покоління кандидатів у народні обранці сто разів подумає, чи варто вкладати мільйони в депутатство, яке не рятує від кримінального переслідування. Так, поки що жоден із слуг народу, у кого відібрали імунітет, до в'язниці не сів – Сергій Клюєв й Олександр Онищенко накивали п'ятами, з Ігоря Мосійчука недоторканість знімали ефектно, але з порушенням процедури, Вадим Новинський та Сергій Мельничук наче й досі цікаві слідчим, проте справи проти них просуваються дуже кволо. Втім сам факт розслідування вже має стати запобіжником потрапляння цих людей до наступного складу Верховної Ради.

По-третє, подання на Добкіна та інших п'ятьох нардепів це ще й своєрідне вивчення реакції впливових людей, які стоять за фігурантами. Не виключено, що саме зараз тривають кулуарні "тьорки", кого з шістьох неможна зачіпати. І в разі, коли Рада залишить комусь із них депутатський імунітет, або задовольнить звернення ГПУ частково, тобто, недоторканність зніме, але згоди на арешт не дасть, це й буде маркером, що фігурант домовився.

І, останнє. Цікаво поспостерігати за технологіями як самих "жертв" так і їхніх партійних босів. Звісно, всі – невинні, чесні і порядні. І тут же – претензії, що, приміром, Добкіна притягають за земельні афери, а не за сепаратизм. А Лозового за те, за що можна спокійно притягати пів-парламенту, і так далі. Тобто, самі парламентарі визнають, що невинних серед них немає, проте шукають можливості, аби розганяти "зраду" про політичну мотивацію дій ГПУ.