Фанати анархії: Навіщо Аваков і Семенченко змагаються у порушенні закону

Звільнення з-під варти Шевченківським райсудом Олександра Федорченка з позивним "Брест", якого звинувачують у тому, що він стріляв у поліцейського 15 лютого під Солом'янським судом, де обирали запобіжний захід меру Одеси Геннадію Труханову, призвело до низки несподіваних маневрів з боку представників українського політикуму. Уже наступного ранку після рішення судді бійці Національної гвардії залишили приміщення Шевченківського районного суду. Після цього голова МВС Арсен Аваков зробив емоційну заяву: гвардійці більше не охоронятимуть суди. Мовляв, відтепер нехай жерці Феміди займаються власною безпекою самостійно.

Та як стало відомо, під демарш гвардійців все ж намагалися підкласти хоч якусь соломку: на адресу Шевченківського суду учора надійшов лист від військової частини 3066 з проханням розглянути можливість увільнення від охорони приміщення суду в зв'язку з високим рівнем захворюваності особового складу 4-го стрілецького батальйону на ГРВІ. В.о. голови райсуду згоди не дав. Проте "сопливі" бійці свій пост покинули.

Далі – більше. Нардеп Семен Семенченко, який разом із Володимиром Парасюком, Єгором Соболєвим та Павлом Костенком брали на поруки Федорченка, заявив: територію Шевченківського районного суду беруть під "громадську охорону" його бійці. Тобто, на одне порушення закону відповіли ще більшим порушенням, бо у нашій державі, на жаль, кожен діяч вміє і, головне, любить підміняти закон власними забаганками.

Можна ображатися на рішення судів та критикувати затягування створення нового умовного "грифону", який має займатися охороною приміщень судів. Але це зовсім не привід до подібних кроків. Тому що, відповідно до закону, доки не створено відповідну службу, працівники МВС повинні охороняти суди. Це обов'язок, а не право працівників Нацгвардії. І Аваков мав би це розуміти. Що ж до дій Семенченка та його соратників, то це - відверта провокація, яка теж не має нічого спільного з дотримання законодавства. Жодні напівмілітарні угруповання не мають права займатися охороною судів.

Є й зустрічне питання: чи мав право суддя відпускати Федорченка на поруки депутатів? Адже стрілянина, в результаті якої було поранено поліцейського (хай і колишнього "беркутівця"), це – кримінал. І брати на поруки стрільця – абсолютно аморально. Інша справа, що наші суди завжди дослуховуються до думки нардепів. Яскравим прикладом стало рішення Апеляційного суду Києва від липня 2016 року, коли на поруки Семенченка, Мосійчука, Лозового і Парасюка звільнили з-під варти екс-начштабу батальйону територіальної оборони "Айдар" Валентина "Батю" Лихоліта.

Аналогічна історія - звільнення Труханова на поруки представника "БПП" Дмитра Голубова. Звісно, мер Одеси не герой АТО, як "Батя", але так само має право вийти із СІЗО на поруки добрих самаритян з українського парламенту. Чому ті, хто шельмує Голубова, мовчать про десятки випадків, коли депутати визволяли з місць тимчасового утримання інших осіб. Хоча їхня робота - писати закони, а не тиснути мандатами на суд.

Вітчизняний політикум має зрозуміти важливе правило виживання нашої країни, яка потерпає від зовнішньої агресії і розбрату всередині: доки у нас кожен з можновладців (міністрів, депутатів – неважливо) не діятиме за законом, нормальну державу ми не збудуємо. Чи можна собі уявити, щоб десь в Європі депутати штурмували суди, погрожували суддям, брали на поруки порушників закону? Відповідь очевидна.

Згадаємо лише кілька ціквих прикладів. У грудні минулого року заступник прем'єр-міністра Великобританії Деміан Грін звільнився з уряду в зв'язку з інформацією про те, що в 2008 році на його робочому комп'ютері була знайдена порнографія. І ніхто з колег по уряду не вимагав пробачити чиновника, бо він хороший хлопець. А у березні міністр закордонних справ Франції Брюно Ле Ру подав у відставку після того, як його запідозрили у непотизмі: він забезпечив своїм дочкам добре оплачувану роботу у французькому парламенті. Міністр формально не порушив закон, але він порушив принцип соціальної справедливості. Тому і пішов з посади.