Країна мрій: Чому в Україні вдало продається справедливість і народовладдя, але нічого не змінюєтся

Ротацію політичної еліти в Україні й прихід до влади "нових облич" український народ зустрів з великим піднесенням. Люди чекали, що тепер уже точно все зміниться на краще, а країні якось сама по собі настане справедливість. Зарплати вчителям в 4 тисячі доларів, зниження тарифів для всіх і скасування комуналки для пенсіонерів, справедлива кара для корупціонерів (але шоб не заважали простому маленькому українцю і далі інколи щось "порішати"), каяття і бажання миру в очах кремлівського диктатора… Більшості з обіцяного чекаємо й досі, й нема чому тут дивуватися. Бо нова влада і справді заходилася виконувати свої передвиборчі обіцянки. Але лише так, щоби оголошені реформи насправді нічого не змінювали ані в житті пересічного українця, ані в політичної еліти.

Почали з обіцяного поколіннями вітчизняних політиків скасування депутатської недоторканності. Монобільшість зробила цей крок ще в часи "турборежиму". Відтак із 1 січня 2020 року народні обранці начебто урівняні у відповідальності перед законом із "простими смертними". Але тут же виявилося, що насправді створено "контрольовану" недоторканність нардепів, яку в ручному режимі регулює генеральний прокурор: тепер лише він (або в.о.) має право реєструвати кримінальне провадження щодо народного депутата. Є в законі й інші хитрі нюанси, які не дозволяють говорити про встановлення рівності перед законом кожного громадянина. Як свого часу аналізував Depo.ua, насправді недоторканність не скасовано, а лише обмежено. Тож і маємо лише одну справу – проти нардепа-"слуги" Олександра Юрченка за підозрою в причетності до корупції. Тут не зайвим буде згадати, що у попередній Верховній Раді, коли депутати були ще доторканними, парламент прийняв близько десятка рішень про позбавлення колег недоторканності,  в окремих випадках - про дозвіл на затримання. Тоді нікого не посадили і зараз нікого. Тож "какая разница", як казав класик у новорічному привітанні. 

Але народу пояснити непросто, що інститут депутатського імунітету практично ніяк не впливає на життя пересічної людини. Та й до реального забезпечення демократичних засад існування недоторканності членів парламенту відношення не має. Але роки промивання мізків популістами свою справу зробили: люди чекали саме на такий крок і "кістку" виборцям було кинуто.

Читайте також - Фейкове зняття недоторканності: Як Верховна Рада обдурила українців

Тоді ж, восени-2019, "зелений принтер" монобільшості видав механізм імпічменту президента. Та і його зробили таким, що на практиці усунути главу держави за скоєні ним злочини неможливо: занадто складна процедура закладена в закон "Про особливу процедуру усунення президента України з поста (імпічмент)".

Не менш звивистими шляхами просувається виконання решти обіцянок ЗЕ!команди. У деяких випадках це й на краще: скажімо, попри погрози екс-регіоналів і шанувальників Росії і Сталіна, "слуги" не зважилися зачепити закон про українську мову як державну, ухвалений парламентом попереднього скликання. Щоправда, загроза ця існує постійно.

Ухвалили новий Виборчий кодекс, ліквідувавши мажоритарну складову виборів і запровадивши низку інших позитивних речей. Та при цьому справді відкриті виборчі списки підмінили "напіввідкритими", чим створили можливості для маніпуляцій уже на місцевих виборах-2020.

Читайте також - "Нульові" депутати: Як на виборах перемогли люди, за яких ніхто не проголосував

Ухвалила монобільшість, як і обіцяв президент, закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Та довкола нього ламається стільки списів, що з початком практичного етапу земельної реформи у середині цього року можна спрогнозувати нову хвилю протестів у регіонах. Не втратить нагоди попіаритися на непоінформованості людей і опозиція, яку майже напевне стимулюватимуть "грошові мішки", зацікавлені у нинішній каламуті в земельному питанні.

От уже понад півтора року, зі змінним успіхом, борються "слуги" з неперсональним голосуванням у парламенті – ліквідувати "кнопкодавство" ЗЕ!партія обіцяла своїм виборцям. Хоч "кнопкодавити" і стали менше, та, судячи зі свіжих новин із цього фронту, боротьба з депутатами-порушниками триватиме ще не одну сесію. Бо карати справді серйозно ця Рада так і не зважилася.

Нарешті дійшли руки у влади і до ще однієї важливої обіцянки – запровадити в Україні інститути прямої демократії, зокрема, відновити законодавче підґрунтя для проведення референдумів. Цього тижня ухвалили перший закон із обіцяного "пакету народовладдя".

Читайте також: Закон про референдум: Що ухвалила Рада і в чому небезпека

Але й у цьому питанні йдеться швидше про намагання команди Зеленського йти за мріями своїх виборців, аніж про інструмент, який можна застосувати в реальному житті. З одного боку, це й добре, щоб не вийшло у наших політичних і державних діячів, як в анекдоті про мавпу з гранатою. Адже експерти чи не в один голос застерігають від застосування референдумів у більш чи менш далекій перспективі для просування популістських або провокативних питань. Ставити їх на референдум – значить ставити під загрозу стабільність і цілісність країни. А вітчизняні політики точно мають таких питань не на одне "свято прямої демократії".

Взяти до прикладу Юлію Володимирівну Тимошенко, яка ще вчора з парламентської трибуни гнівно критикувала законопроєкт про референдум і закликала його не ухвалювати. А вже сьогодні пообіцяла подати на розсуд українців аж п’ять питань. І байдуже, що за ухваленим законом виносити на один референдум більше одного питання не можна. Складається враження, що політикам не дає спокою слава "п’яти запитань від президента Зеленського"…

Та й навряд чи влада ризикне виділяти мільярди гривень на цю дорогу "іграшку" в нинішніх економічних обставинах. Тим не менш, досвідчена політикиня, останнім часом помічена у активних контактах із президентським офісом Зеленського, хоч і постійно повторює, що "звичайні люди в країні ніякого референдуму провести не зможуть, тому що там дуже складна бюрократична процедура", але обіцяє підставити "звичайним людям" своє сильне плече. "Я хочу зараз зробити заяву про те, що наша команда практично з завтрашнього дня стає пліч-о-пліч з суспільством і ми ініціюємо проведення референдуму з п'яти питань", - пролунало з вуст Тимошенко з трибуни парламенту. Це точно не фігура мови і не порожні слова. І от чому.

Зрозуміло, для чого ухвалення закону про референдум нинішній владі. Гаслом "виконуємо передвиборчі обіцянки" Банкова відвертатиме увагу суспільства від своїх фактичних чи комунікаційних поразок – на кшталт скандального зростання комунальних тарифів чи провалу вже зі старту кампанії з вакцинації українців від COVID-19. Далі буде. Замість кроків, справді потрібних тут і тепер, народу пропонують "цукерку" із підручного матеріалу, яку зліпити найпростіше. За закон про референдум з гріхом навпіл нашкребли 226 голосів членів монобільшості. Водночас ініціативи, які зачіпають практичні інтереси депутатів, лягають під сукно. Така доля спіткала, скажімо, проєкт закону про скорочення кількості депутатів у Раді з 450 до 300, прийняти який обіцяли лідери "слуг".

Але інфантильні ігри у "задоволення бажань народу" може спровокувати значно більш серйозні ризики і закласти міну під майбутнє України. Дещо наївним популізмом і намаганням прикритися бажаннями народу, що ними зловживає нинішня владна команда, можуть скористатися значно більш досвідчені гравці. Якими можуть бути ці інтереси і в яких кабінетах розробляються відповідні тактичні і стратегічні плани – можна буде судити в тому числі й за тим, які питання захочуть винести на референдум політичні діячі і групи "простих громадян", і як вони хитатимуть під свої наміри ситуацію в країні.

Читайте також: Вадим Денисенко: Я не здивуюся, якщо дехто запустить референдум про легалізацію НЛО