Тасування посад, коронавірус і скандали: Як "зелена" Рада півроку втрачала довіру

Фініш третьої сесії парламенту знаменувався бенефісом спікера Дмитра Разумкова, який на понеділковій пресконференції оцінив роботу законодавців на тверду "четвірку" з п’яти можливих балів. "Сказати, що ми працювали на "відмінно", це буде неправда, а сказати, що ми працювали погано, - теж буде неправда", - обережно висловився голова Ради.

Щодо кількості ухвалених законопроєктів за неповний рік роботи нинішнього парламенту, із 29 серпня 2019 року, то за цей час Верховна Рада ухвалила понад 140 законів конституційною більшістю, тобто більш як 300 голосами. Цю цифру Разумков вважає показовою для оцінки роботи монобільшості у складі фракції "Слуги народу". Нагадує, що попереднє восьме скликання за всю свою каденцію, ухвалило конституційною більшістю лише близько 30 законів. При цьому, щоправда, спікер змовчав про те, що статистика не враховує принципової різниці в політичній ситуації у країні за "попередників" і тепер, коли виборець вручив своїм "слугам" всю повноту державної влади. Якою ці слуги користуються вочевидь не надто ефективно.

За даними офіційного інтернет-порталу rada.gov.ua, протягом 3 сесії, яка тривала з 4 лютого до 17 липня, нардепи ухвалили 290 рішень, серед яких – закони (за основу і в цілому), постанови, ратифікації міжнародних угод, звернення тощо. Згадаємо найголовніше з того, за що знайшлися голоси в сесійній залі.

Було ухвалено низку кадрових рішень. У перший день роботи третьої сесії, 4 лютого, Рада звільнила Альону Бабак з посади міністра розвитку громад та територій, натомість призначивши Дениса Шмигаля віце-прем'єром – міністром цього ж міністерства. Рівно за місяць, 4 березня, депутати за командою президента і свого неформального лідера Володимира Зеленського конституційною більшістю в 353 голоси відправили у відставку прем’єра Олексія Гончарука, 336 голосами відставили членів його уряду, і меншою кількістю (291 голос) підвищили Шмигаля до посади прем’єрміністра, а далі затвердили більшість членів другого уряду ЗЕ!президента (теж не дотягнувши до 300 голосів).

Наступного дня 263 нардепи висловили недовіру генеральному прокуророві країни Руслану Рябошапці. 17 березня 269 депутатів підтримали призначення на цю посаду Ірини Венедіктової, а 243 нардепи висловилися за прихід Ігоря Петрашка на пост міністра економіки.

Вже під час одного з кількох "карантинних" засідань, 30 березня, парламент звільнив Іллю Ємця (271 голос) і Ігоря Уманського (249 голосів) відповідно з посад міністрів охорони здоров’я та фінансів. Ці міністри поставили рекорд швидкоплинності перебування у кріслах, до якого долучилася й монобільшість, що "освятила" побажання Банкової. Тоді ж Мінфін очолив Сергій Марченко (за – 256 голосів нардепів), а Мінохорони здоров’я – Максим Степанов (246 голосів).

До кадрових питань Рада повернулася знову четвертого числа, тепер вже червня, коли змінила на посаді віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Вадима Пристайка на Ольгу Стефанішину (відповідно 296 і 255 голосів "за" звільнення і призначення). Того ж дня 263 депутати зробили свого колегу Олександра Ткаченка міністром культури та інформаційної політики нашої держави. 19 червня формування уряду продовжилось призначенням Романа Абрамовського міністром захисту довкілля та природних ресурсів (264 "за").

Підтримати складення депутатських повноважень лідером фракції "Голос" Святославом Вакарчуком монобільшість демонстративно відмовилася, зате 3 липня 286 голосами звільнила голову Нацбанку Якова Смолія, який подав заяву через політичний тиск. Того ж таки дня мінімально необхідні 226 голосів було віддано за відставку з Антимонопольного комітету (АМКУ) Юрія Терентьєва. Між іншим, результати голосування за кадрові зміни в НБУ і АМКУ, "де було достатньо голосів від "Слуги народу", спікер Разумков учора назвав доказом того, що "монобільшість, попри заяви опонентів, є і продовжує працювати".

Вже 16 липня до НБУ відправили керувати Кирила Шевченка (після тривалої відсутності за це рішення знайшлася конституційна більшість – 332 голоси), а Світлану Піщанську 255 голосами депутати направили керувати антимонопольниками. Тоді ж Рада зробила черговий крок у формуванні уряду: 250 голосів знайшлося за призначення Олега Уруського віце-прем'єром - міністром з питань стратегічних галузей промисловості.

Нарешті, депутати відпустили В’ячеслава Штучного з посади керівника апарату Верховної Ради – той не спрацювався з Дмитром Разумковим (вчора Штучний уже отримав призначення першим заступником керівника Держслужби охорони, зі структури якої він і спробував вийти у "штатські" чиновники).

Дещо раніше, 15 липня, парламент 239 голосами змінив своїх представників у складі комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань. Натомість не набралося голосів за зміну представників ВР у комісії, яка обирала б заміну керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назару Холодницькому.

Короткі висновки з хроніки кадрових рішень монобільшості. Перше: відставки і призначення урядовців тривали чітко всю третю сесію – від її першого до останнього дня, засвідчивши відсутність у керівництва держави системного і сталого бачення своєї кадрової обойми. Друге: лише лічені персони змогли опертися на 300 і більше голосів у депутатській залі, а конституційна більшість за відставку Гончарука стала свідченням консолідованого несприйняття політикумом методів роботи першого прем’єра Зеленського. Самому ж президентові часто доводилося особисто або через своїх представників переконувати членів монобільшості підтримати те чи інше кадрове рішення. Які виносяться в зал для голосування лише в разі наявності 226 голосів "за". Тому деякі посади в уряді Шмигаля досі вакантні і зайняті в.о.

Щодо інших найбільш важливих рішень парламенту, ухвалених протягом третьої сесії. Серйозним викликом для депутатського корпусу стала пандемія COVID-19, яка спалахнула просто під час сесії і змусила поламати нормальний графік роботи парламенту. Із середини березня до кінця травня депутати перейшли до дистанційної праці та збиралися на позачергові засідання, під час яких в основному займалися "гасінням пожеж" в економіці, медицині та соціальній сфері. Тож цю сесію можна назвати не лише кадровою, але й "коронавірусною".

Було ухвалено низку законів, довкола яких зібралася конституційна більшість із членів усіх чи більшості фракцій і груп. Це:

- ухвалений 17 березня закон №3219 щодо запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби – 344 голоси "за",

- закон №2538 про підвищення доступності лікарських засобів, медичних виробів (290 голосів),

- закон №3268 про щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (ухвалено 30 березня 312 голосами),

- закон №3275 про забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (312 голосів, 30 березня),

- закон №3320 про зміни до Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб" щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), схвалений 13 квітня 334 голосами,

- закон №3380 щодо підвищення спроможності системи охорони здоров'я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби (7 травня, 336 голосів) тощо.

13 квітня Верховна Рада 249 голосами внесла зміни до державного бюджету України на 2020 рік, перерозподіливши кошти на потреби боротьби з коронавірусом.

Протягом усієї сесії до цих та інших законів, які стосувалися питання боротьби з вірусом, вносилися численні зміни. Можна стверджувати, що ця тема, яка у виконанні наших законодавців межує з популізмом, найбільше об’єднала депутатський корпус.

У політичній площині: 4 лютого Верховна Рада 236 голосами попередньо схвалила президентський законопроєкт №1017 про внесення змін до статей 76 і 77 Конституції України (щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради і закріплення пропорційної виборчої системи). У цілому депутати можуть ухвалити закон на наступній сесії (яка почнеться 1 вересня 2020 р.).

18 червня парламент 252 голосами ухвалив за основу ще одну законодавчу ініціативу президента – проект Закону про народовладдя через всеукраїнський референдум (№3612). Це перший із т.зв. "пакету народовладдя", який ще під час виборів обіцяли розробити і ухвалити "слуги". Тож далі буде.

В останні дні роботи третьої сесії депутати ледь встигли вскочити в останній вагон потяга, що вже рушав, - призначили місцеві вибори в Україні на 25 жовтня ц.р. і ухвалили низку необхідних для проведення виборів і завершення адміністративної реформи законів. Так, 320 голосами в першому читанні прийнято проєкт №3614 (зміни до Бюджетного кодексу у зв’язку із завершенням адміністративно-територіальної реформи). А 17 липня 238 депутатів проголосували за проект Постанови про утворення та ліквідацію районів (№3650).

Водночас парламентська коаліція показала "дулю в кишені" уряду Шмигаля: народні депутати спершу 4 червня 245 голосами відправили програму Кабміну на доопрацювання, а 18 червня доопрацьований на Грушевського проєкт документу підтримали 207 нардепів з необхідних 226 (із них лише 176 членів фракції "Слуга народу"). Аналітики вважають, що така кількість готових підтримати уряд депутатів об’єктивно відображає кількість членів монобільшості.

В економічній сфері: 4 лютого 290 голосами ухвалено закон, який упорядковує рентну плату за видобування бурштину. 14 квітня – 302 голосами прийнято важливий закон про національну інфраструктуру геопросторових даних (№2370).

Одним з надскладних рішень цього складу парламенту стало ухвалення т.зв "банківського" чи "антиколомойського" закону №2571-д "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності". Для його ухвалення довелося вносити зміни до регламенту Ради. 13 травня цей законопроєкт пітримали 270 народних депутатів – голосів монобільшості не вистачило б (за документ проголосували 200 "слуг"), якби не підтримка фракцій "Європейська Солідарність", "Голос", позафракційних і членів депутатських груп.

Тож упевнену депутатську підтримку мали далеко не всі ініціативи нинішньої владної команди. Не обійшлоося під час третьої сесії і без скандалів. "На жаль, вони є, - визнав на пресконференції спікер. - Думаю, їх менше порівняно з тим, що було раніше. Не було серйозних корупційних скандалів. І я сподіваюся, що під час наступної сесії їх буде менше".

Згадаємо скандальне тло, на якому ухвалювався "банківський" закон, прийняттю якого протидіяла т.зв. "група Коломойського" у складі монобільшості. Або більш приземлені речі: сексистський скандал за участі голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії і його заступника, керівника партії "слуг" Олександра Корнієнка. На відео з Миколаєва ці депутати обговорюють свою колегу по фракції – Ірину Аллахвердієву, вживаючи сексистські висловлювання. Відео спричинило хвилю мемів у соцмережах.

Зловили на слові й голову соціального комітету Ради "слугу" Галину Третьякову, яка "влипла" у скандал через свої слова про "дітей низької якості" в малозабезпечених родинах, які хтось записав, а недавно розповсюдив. Деякі експерти навіть пропонували провести для депутатів Ради від "Слуги народу" повторний тренінг у Трускавці, щоб навчити їх контролювати свої слова. Але спікер Разумков учора визнав, що новий Трускавець тут не допоможе.

Тому зовсім не дивує втрата нинішнім скликанням ВР великих авансів, які видавали йому українці рік тому. Так, за даними соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова спільно з Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва у липні 2020 року, Верховній Раді повністю довіряють лише 2% опитаних громадян, ще 16,6% - скоріше довіряють. Та ця тенденція не завадила керівнику Ради демонструвати оптимізм і висловлювати наді на те, що Рада зможе й далі працювати консенсусно, як це відбувається під час пандемії коронавірусу.

Говорити про втрату довіри до парламенту передчасно, вважає Дмитро Разумков. Мовляв, усе рухається у стандартному тренді - "довіра до влади завжди буде падати". За його словами, Верховна Рада – найбільш відкритий орган влади, робота якого транслюється, і всі бачать її результати.

Однак можна спрогнозувати, що тенденція до подальшого зниження рівня довіри до парламенту збережеться й надалі. Особливо, якщо у його порядку денному з'являтимуться провокативні законопроекти на кшталт мовних пропозицій "слуги" Максима Бужанського, які зняли з розгляду лише під тиском патріотичної опозиції та вулиці. І першими жертвами падіння довіри до ВР стане монобільшість, яка може припинити існування у будь-який напружений момент. Хоча б і на наступній, четвертій сесії Верховної Ради, яка почнеться у перший день осені.