Гра в імітацію: Чому Гончарук "всіх розвів" з відставкою

Олексій Гончарук, схоже, справді не вважає себе профаном. Навіть більше – думає, що він найрозумніший. Адже його фінт з заявою про відставку, подану не до Верховної Ради, а в Офіс президента виглядає як крайня зухвалість і ставить голову держави у досить незручну позицію. При цьому знімає з нього відповідальність за подальші події, адже м'яч на полі Зеленського, констатує Depo.ua.

Зеленський на шпагаті

Сьогоднішній заяві Гончарука передував касетний скандал з розмовами біля каміну, де голова уряду та низка міністрів і посадовців нібито обговорювали розумовий і освітній рівень президента. Дедалі більше з'являється вказівок на те, що цей скандал був інспірований не Коломойським. А міг бути своєрідною інтригою самого Офісу президента вкупі з СБУ аби поставити Гончарука на розтяжку і змусити поступитись у питанні заміни кількох членів уряду.

Власне, цієї мети, якщо вірити інформаційним зливам з Банкової, там досягли. Адже вчора Гончарук, обговорюючи з президентом наслідки касетного скандалу, погодився здати низку свої соратників в уряді. Ці посади ОП намагається використати для забезпечення лояльності груп впливу у фракції "Слуга народу" та за межами пропрезидентської сили при голосуваннях за скандальні законопроекти типу земельної, регламентної та конституційної реформ.

Але вже сьогодні вранці на Банковій здається з подивом прийняли заяву Гончарука з проханням про відставку.  Виявилося, що це не зовсім юридичний, а швидше політичний акт, яким прем'єр фактично перекладаєх відповідальність за подальше вирулювання з цієї кризи безпосередньо на Зеленського. А сам залишається у ролі сторонього спостерігача.

Відомо, що така заява адресується Верховній Раді України, подається прем’єр-міністром спікеру й розглядається виключно парламентом. Але віддаючи її Зеленському, Гончарук перекладає рішення на нього. Такою своєю політичною безвідповідальністю Гончарук, на думку багатьох спостерігачів, просто підставляє президента і ставить його у досить незручну позицію, де кожен крок президента буде йому не на користь – ні в адміністративному, ні в комунікаційному плані.

Важливим моментом для Зеленського має стати розуміння, якщо зараз не направити заяву Гончарука у ВР і не дати команду фракції голосувати за відставку, то завтра Гончарук може працювати проти Зеленського. І вся відповідальність за його провали ляже на Зеленського, який показав, що довіряє прем'єру. 

Та є ще один момент. Якщо Зеленський направить заяву у Раду і змусить фракцію підтримати це питання, то фактично розпишеться у власній мстливості і дріб'язковості. Бо виглядатиме так, що він видаляє Гончарука з уряду саме за сказані ним образливі та зневажливі характеристики.

Коли  ж Зеленський залишить Гончарука, то це виглядатиме як прояв слабкодухості. І фактично започаткує новий етап ставлення до себе. І все його оточення та супротивники почнуть випробувати його на міцність, відшукуючи дно його слабкості.

Політична недалекоглядність Гончарука, який своєю заявою намагався отримати від голови держави "вотум довіри", мала би викликати у Зеленського бажання рубати шашкою, як він колись зробив це у відповідь на заяву секретаря РНБО Олександра Данилюка.

Принижена Рада

Таке ж бажання мало би виникнути і у самій Верховній Раді, статус якої Гончарук принизив, дезавуювавщи її політичний статус. Звісно, образитись Рада могла б лише у тому випадку, якби це був в повній мірі дієздатний і самодостатній орган влади, а не клавішний інструмент президентської канцелярії.

Виходить так, що в парламентсько-президентській республіці голова уряду, призначений парламентом і підзвітний йому, насправді зухвало демонструє, що не поважає свого роботодавця, а підкоряється президенту, до якого формально має дещо опосередковане відношення.

І хоч український парламентаризм, спотворений кнопковим режимом, не здатний викликати повагу, Гончарук міг би не нехтувати так відверто нормами Конституції і не виставляти себе, президента і Раду незрозумілим породженням чиєїсь хворої уяви про способи управління державою.

У будь-якому випадку, вже неважливо, як завершиться цей кар'єрний етап для Гончарука. Суттєвим є те, що своїми інтригами Гончарук підірвав довіру до інституції прем'єра і вже не може розраховувати на будь-яку підтримку своїх дій з боку парламентської більшості. Всі ініціативи уряду цілком заслужено будуть саботуватись парламентом. І ця очевидна неефективність і неспроможність уряду реалізовувати свої ініціативи у парламенті є фактором необхідності заміни уряду. Принаймні в надії бодай якось зберегти легітимність влади.

Ігри в дорослих

Наявна політична криза є переконливим свідченням того, що українська публічна політика входить у якусь сутінкову зону, де персонажі керуються абсурдними мотиваціями і прагнуть примарних цілей. І вже ніхто не приховує, що традиційні інструменти управління державою використовуються для прослуховувань, шантажу, інтриг та задоволення корисливих бажань. 

Принади нинішнього етапу розвитку країни все більше викликають до життя образне порівняння нашої держави з автомобілем, який колись було куплено новим у благополучну родину. Він певний час служив справно: доставляв дітей до школи, привозив харчі з супермаркету, а щоліта довозив всю сім'ю до теплого моря.

Незабаром настала криза і замість обслуговування членів родини машину почали убивати в таксі. Випадкові нічні пасажири часто використовували салон авто не за прямим призначенням. І кожен до того ж намагався дорогою відкрутити щось собі "на пам'ять".

Коли ж тачка стала малопридатною і для цього, хоч ще й не втратила остаточно здатність самостійно пересуватись, її віддали недоумкуватому племіннику. І він, завантаживши тачку своїми друганами-орками і врубивши музон, їздить по різних клубах та притонах в пошуках дешевого кайфу.

Читайте також: "Профан" чи розтяжка Зеленського: Про що свідчить заява про відставку Гончарука