Зачистка Кабміну: Кого виженуть з уряду Гончарука

Причинами майбутніх кадрових рішень називають низьку ефетивність міністрів та необхідність розрахуватись за голосування з іншими фракціями

Економічний і політичний оглядач
Зачистка Кабміну: Кого виженуть з уряду…

Плітки про "чистки" у Кабміні останніми тижнями циркулюють особливо активно. Ще у листопадовому зверненні до українців Володимир Зеленський давав міністрам час до кінця року, додаючи, що попрощається з тим, "хто не зможе"

Оптиміст Гончарук вважає, що його уряд виконав повставлені перед ним завдання на 80%. Натякаючи цим, що підстав для чисток у президента немає. Але Гончаруку не сильно вдається своїми переможними реляціями погасити революційні кадрові бродіння, адже навколо деяких членів та членкинь Кабміну стискається кільце невдоволення і в Офісі президента, і в парламентській колоні правлячої партії, констатує Depo.ua.

Передумови для чисток

Уряд Олексія Гончарука, наймолодший в українській історії, був призначений Верховною Радою 29 серпня. А вже 4 жовтня парламент затвердив п'ятирічну програму діяльності Уряду, що стало своєрідним імунітетом для прем'єра. Але це не значить, що окремі міністри не можуть позбутись своїх посад.

Ключові показники ефективності (так званий KPI, який так часто любив згадувати діючий прем'єр на початку своєї каденції) виявилися поняттям ефемерним і неконкретним, по якому судити про роботу уряду буде не зовсім правильно. Власне, критеріїв такого KPI щодо міністрів та керівника уряду сам уряд поки що не запропонував. Але і суспільство, і вище керівництво зазвичай в Україні оцінюють ефективність урядників за дещо іншими критеріями. Ці оцінки носять переважно суб'єктивний характер і у значній мірі формуються за принципами особистих симпатій та шкурних апаратних інтересів, аніж за принципами абсолютної ефективності.

Навіть для президента Зеленського, який виставив уряду свій KPI щодо першочергових заходів, його виконання натепер не має ключового значення - на перше місце вийшли інші критерії перебування урядовців на свої посадах. Тим більше, що прем'єр та міністри подекуди змушують Зеленського сумніватись, чи справді вони вважають Офіс на Банковій центром ухвалення рішень, чи керуються настановами від якихось інших донорів.

Тому заяви Гончарука, який вчора мав довгу і напружену розмову з Зеленським, що його уряд виконав завдання на 80% виглядають зовсім непереконливо і говорять швидше про намагання зберегти обличчя.

Тим часом в реальній, а не показній, площині української політики розклади щодо перспектив міністрів формуються зовсім іншими факторами. Так, окремі посади можуть стати валютою у торгах з іншими політсилами та центрами впливу. Деякі міністри можуть "лягти" у боротьбі президентського Офісу за голосування по ринку землі та інших спірних законопроекти. Аби мобілізувати депутатів з інших фракцій, ОП доводиться шукати додаткові аргументи. Серед таких називають і кадровий розмін, коли вартість підтримки одіозних законів "Голосом", "За майбутнє" та міжфракційним об'єднанням Коломойського може цілком вимірюватися штатними одиницями в урядовій ложі.

Коломойського в цьому плані можуть цікавити не стільки конкретні посади, скільки ефективні уступки у бізнесових справах (як, наприклад, по Приватбанку). А от політичні партнери і куратори Вакарчука та групи впливу поза партійними фракціями можуть хотіти цілком конкретних міністерських та інших посад. Так у медіапросторі обговорюються претензії "Голосу" на пару крісел в уряді. А от в "За майбутнє" більше цікавляться регіонами і орієнтуються на низку посад голів ОДА.

Ще одним фактором кадрового "полегшення" Гончарука може стати ніхто інший, як спікер Дмитро Разумков. Подейкують, що між ним та Гончаруком є певний конфлікт, який виник через непомірну корону на макітрі прем'єра. Останній нібито почав нарізати спікеру і парламенту задачі з ухвалення тих чи інших законопроектів без оглядок на субординацію і неформальну систему координат, що панує у владній команді.

Але споживацьке ставлення, яке демонструють щодо спікера його соратники по колись очолюваній ним політсилі, а в їх числі і Гончарук, призвело до того, що Разумков почав активно пручатись. В якійсь момент він осягнув, що сліпе виконання вказівок з ОП, урядової будівлі та відвертих підстав з боку керівників фракції, заводять спікера на хиткий грунт втрати впливу і авторитету, що може завершитись і втратою посади.

Разумков дедалі більше згадує слова одного свого попередника в спікерському кріслі, що "він не перша особа в державі, але й не друга". Тим більше в державі, що має статус парламентсько-президентської республіки. І починає уникати принаймні найвідвертіших порушень процедури, намагаючись утвердитись у статусі керівника "всього парламенту".

Разумков цілком справедливо може вважати  Гончарука "зальотним" членом команди, який нічого не зробив для перемоги Зеленського і "Слуги народу", але незаслужено отримав величезний бонус.

Тим часом Гончарук разом зі своєю командою сам підкинув голові Верховної Ради привід для сатисфакції. Ним стали позамежні зарплати та премії урядовців. На фоні триваючої епохи бідності в країні ці мегащедрі як для пересічного українця доходи стали дуже суттєвим подразником. Разумков спритно скористався цим ф*капом Гончарука і публічно поставив вимогу відзвітувати уряду перед парламентом щодо космічних доходів новоявлених реалізаторів "українського економічного дива". 

Зарплати деяких чиновників разом з преміями почали сягати сотень тисяч гривень. Так, відповідно до декларацій, ряд міністрів отримали по 200 і більше тисяч місячної винагороди за свою сумлінну працю. Рекордсменом названо мінстра закордонних справ Вадима Пристайка, який у грудні розписався за отримання 234 тисяч гривень. 

Міністр юстиції Денис Малюська потішив себе виплатою 226 тисяч з яких 190 – квартальна премія. 

Не пасе задніх і міністр економіки Тимофій Милованов, який у грудні отримав 222 тисячі винагороди за службу. Так само щедро винагородили в уряді заступників міністрів. Рекордсменами ж з нестримного поглинання зарплатних фондів стали підлеглі міністра культури Бородянського, яким було нараховано зарплат та премій по кількасот тисяч.

Тим часом Гончарук, який почав виправдовувати таке шалене збільшення доходів народних слуг тим, що нібито він так припиняє "ганебну практику тіньових схем та відкатів в Уряді". "Припинивши схематоз та зробивши міністрам білі високі зарплати, ми долаємо корупційну практику у владі", - пояснив прем'єр.

І відразу ж заслужив звання лицеміра, оскільки ручне керування видачею премій, доплат і матеріальних допомог не є подоланням корупційної практики. Тим більше, якщо, як зауважив нардеп Максим Бужанський, "мегапремії в Кабміні отримали тільки люди Гончарука. А ті, хто не його і не від нього - не отримали".

Хто на виліт

Найбільш часто згадуваним прізвищем з числа міністрів, яким передбачено не досидіти до річного терміну своєї каденції, є керівниця міністерства розвитку громад і територій Олена Бабак

Формальним приводом обговорювати можливе звільнення Бабак є низька ефективність роботи міністерства. Тим часом пишуть і говорять про те, що міністерка буцімто змішує роботу і особисті взаємини, від чого страждають її підлеглі. І це дає Гончаруку можливість пропонувати Бабак на вихід.

Ризикнемо доповнити цю версію тим, що мотивом посунути Бабак можуть бути амбіції її першого заступника Дмитра Живицького. Він вже давно має партнерські стосунки з Гончаруком. Вони, окрім іншого, мали спрівпрацю і в лавах партії "Сила людей". Після того, як Гончарук став прем'єром, Живицького розглядали як потенційного кандидата на посаду голови Сумської ОДА, де Дмитро в той момент працював заступником. Але в результаті певних інтриг, Живицького "збили". І Гончарук знайшов йому місце в міністерстві розвитку громад та територій. З можливим прицілом на перехід у міністерський кабінет. Тому не виключено, що відставка Бабак може стати принесенням у жертву кар'єрних амбіцій чергового молодого реформатора.

По лезу давно ходить і міністр економіки Тимофій Милованов, якому вже на початку каденції вдалося здобути відзнаку "дебіла" від такого поважного гравця в українську політику як Ігор Коломойський. Його критикують через реформу ринку землі, дискримінаційний трудовий кодекс, а також побічні "зашквари" типу заяв про шкоду читання книжок, зменшення інфляції, МВФ, "куріння трави". 

Блогери-депутати з пулу Коломойського – Макс Бужанський та Олександр Дубінський – регулярно розносили Милованова у Телеграмі: за звільнення половини керівного складу МЕРТ, призначення на посади "поганих" людей, ледь не роботу на МВФ. 

Милованова запрошували на ефіри каналу Коломойського, зокрема на "Право на владу". Але там йому доволі жорстко опонували і виставляли проти нього Юлію Тимошенко. 

Втім, останнім часом критика Милованова раптово припинилася. Більше того, на "плюсах" почали висвітлювати міністра в позитивному світлі. 

Як зауважує Depo.ua, міністр може бути потрібним олігарху в майбутній приватизації. Тому позитивна риторика на адресу Милованова і відсутність критики від медіа Коломойського змушують припускати, що олігарх міг домовитися, щоб в його планах щодо приватизації палиці в колеса ніхто не вставляв. А це, очевидно, досить непогана в нинішніх умовах індульгенція.

Не виключено, що пожертвувати Гончаруку доведеться і міністром юстиції Малюською. Він, разом з міністром культури Бородянським, міністром охорони здоров'я Скалецькою та згаданим вище Миловановим потрапили у так званий "список Разумкова".

Також в деяких кабінетах обговорюється можливість принесення Гончаруком в жертву міністра освіти Ганни Новосад. Незважаючи на те, що вона є переконаним членом команди "соросят", її професійна невиразність і несамостійність можуть стати приводом для розміну.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme