Дуель Зеленського і Смолія. Чим гукнеться Україні відставка голови НБУ

З точки зору політтехнологій Смолій обрав доволі влучнй момент для свого кадрового демаршу. Через вчинок головного банкіра країни у незручному становищі опинився і президент, і вся монобільшість. 

Не варто забувати, що в Україні діє "потокова" економіка, коли впливовість політичної сили визначається її вмінням "осідлати" головні фінансові потоки у країні. Себто, будь-яка партія, що хоче затриматися в українській політиці, повинна мати певний контроль над "Нафтогазом", Мінфіном та НБУ. 

І НБУ – ключовий елемент контролю над "потоковою" економікою. Він контролює банківську систему, фінансові ринки, включно з ломбардами та кредитними спілками,  регулює параметри грошової емісії. Від його прибутків залежить надходження у бюджет 50 млн грн на рік.  Тому державі, як не крути, вигідно мати в установі своїх людей. 

Втім, смішним видається і "плач" фінансових спекулянтів та політичних маніпулятів, що подають відставку Смолія як вимушений крок – мовляв, от до чого довели. Заява Смолія стала ударом під дих президенту, хоча той і сам планував звільника банкіра у слушний момент.  Спершу президент хотів зняти голову НБУ, але отримати кредит МВФ хотів більше. Потім – знову хотів зняти, але розпочалася епідемія коронавірусу – країні терміново знадобилися кілька мільярдів доларів на покриття дефіциту бюджету. 

Зрештою, вельми ймовірно, що Зеленський планував відставку Смолія на вересень. Тоді країна б отримала черговий мільярд від МВФ, а Смолія було б легко звинуватити у поточній фінансовій кризі. 

Та голова НБУ зробив власний хід…. Смолій подав відставку на своєрідному піку активності – при стабільній нацвалюті та низькій інфляції.  І він може запам'ятатися як гарний менеджер, але переважно тим, хто не надто цікавиться причинно-наслідковими зв'язками. Адже прийнятні показники досягалися драконівськими методами – бюджетний дефіцит вирівнюють за рахунок кредитів, прихованої емісії і накопичень держкомпаній. При цьому вже восени модель може перестати працювати, адже кредит МВФ поставлять на паузу, а кишені держкомпаній спорожніють. Таку ситуацію було б ідеально списати на Смолія, обставивши усе так, що поточна криза – результат його невдалої роботи. 

Та Смолій кинув рукачичку президенту, заявивши про політичний тиск. І тепер будь-яке погіршення ситуації у фінансовій сфері будуть пов'язувати з його відставкою. Тож, можна сказати, цю дуель Смолій у Зеленського майже виграв. 

За матеріалами "Ділової столиці". Повний текст Олексія Куща читайте тут.