Чужий для Зеленського: Чому Коболєва більше не бачать в "Нафтогазі"

Першого з керівників великих держпідприємств звільнили минулого тижня. "Піонером" став президент НАЕК "Енергоатом" Юрій Недашковський. Далі буде, адже спостерігачі не виключають, що на місця, які звільнять керівники стратегічних держкомпаній, прийдуть лояльні до нинішньої влади фігури. І саме зараз прийшов час останнім довести своє вміння бути "корисними" потенційним патронам.   

Заяву міністра можна сприймати як другий дзвінок на вихід главі правління "Нафтогазу" Андрію Коболєву. Першим стало те, що його не було на перемовинах щодо газових питань, які відбулися 28 листопада у Відні. Це перші профільні переговори на високому рівні за останні роки, в яких Коболєв не брав участі. Україну представляли міністр енергетики Оржель, виконавчий директор НАК "Нафтогаз" Юрій Вітренко і глава ТОВ "Оператор ГТС України" Сергій Макогон. Їхніми візаві з російського боку були глава правління "Газпрому" Олексій Міллер і міністр енергетики Олександр Новак. Тобто, рівень цілком представницький, і відсутність за віденським столом Коболєва щонайменше дивує. 

Третім і останнім дзвіночком у разі збереження цієї тенденції може стати відсутність Коболєва на переговорах у Франції. З огляду на наявність інформації про те, що очільника "Нафтогазу" таки не буде в складі делегації України, яка формується для цих перемовин, можна з високим ступенем вірогідності припустити, що дні нинішнього керівника "Нафтогазу" на цій посаді вже злічені. А до Франції полетить виконавчий директор НАКу Юрій Вітренко. У якого з безпосереднім шефом – конфлікт, наявність якого в липні цього року визнав сам Коболєв, назвавши це однією з головних поразок "Нафтогазу".

Контракт з Андрієм Коболєвим, який обіймає посаду з 26 березня 2014 року, був продовжений за часів уряду Володимира Гройсмана і спливає 20 березня 2020-го. До відставки нинішнього голову правління "Нафтогазу", можуть підштовхувати, готуючи відповідний ґрунт зі звинувачень та роблячи його відповідальним за можливе зростання тарифів на комунальні послуги для населення.

Та справді вбивчий аргумент проти збереження на посаді цього керівника – інформація про його надвисокі доходи. 261 млн грн склала премія голова "Нафтогазу України" за перемогу над "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі 2018 року. Загалом минулого року, за відкритими даними, він заробив 286,5 млн грн. Ще у січні прем’єр Гройсман заявляв, що уряд призупинить контракти з менеджментом "Нафтогазу" і перегляне "космічні" зарплати і премії керівництву компанії. Зі свого боку, Коболєв парирував, що його зарплата відповідає постанові Кабміну, але відмовився назвати її розмір, зізнавшись, що "це більше семи цифр до коми".

Заради справедливості зазначимо, що за роки роботи нинішнього менеджменту в "Нафтогазі" пройшли реформи, які дали змогу Україні позбавитися залежності від російського газу. Та сьогодні він не видається невразливим. Натомість ім’я Юрія Вітренка звучить в контексті інтересів олігарха Ігоря Коломойського, який прагне бути основним вигодонабувачем перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах. У серпні мільярдер називав Вітренка (разом з Олексієм Гончаруком) "фаворитами гонки" за посаду прем’єр-міністра. Казав, що "схиляюся до кандидатури Вітренка, бо з ним знайомий". Не виключено, що не спрацювавши влітку, це знайомство спрацює у випадку з заміною керівника "Нафтогазу", до цієї компанії Ігор Валерійович має певний комерційний інтерес.

Ще однією причиною очікуваної відсутності Коболєва у Франції може виявитися його доволі жорстка переговорна позиція, яка стоїть на заваді досягненню домовленостей з Росією щодо постачання і транзиту газу. Адже розмови про зниження ціни на блакитне паливо, які зараз почалися, ведуть до одного – Україна має повернутися до прямих постачань газу з Росії.

Ситуація ускладняється тим, що перемога України в Стокгольмському арбітражі над "Газпромом" зараз може бути нівельована можливою втратою транзиту газу через українську газотранспортну систему. Мова про запропоновану президентом Росії Володимиром Путіним знижку на постачання газу до України без посередників, тобто придбання його у "Газпрому", в обмін на відмову "Нафтогазу" від $3 мільярдів перемоги у Стокгольмському арбітражі.

По-друге, зараз Україна подала позовів до Росії на $12 млрд, і у нас є шанси їх виграти. І якщо ми зараз втрачаємо транзит і беремо знижку на 3 млрд, ще й розтягнуту на кілька років, то можна говорити про створення корупційної схеми, яка призведе до втрати Україною $9 млрд. Тобто розмовами про те, що газ трохи подешевшає, схоже, прикривають потенційну втрату мільярдів доларів. Нарешті, і це головне, будь-яка знижка на газ – це початок "білоруського шляху" для України. Росія нічого і нікому не дає просто так.  

Тому відсутність Коболєва у Франції можна сприйняти як бажання вивести з гри незручного переговорника напередодні ухвалення політичного рішення зміни вектору стосовно "газових питань".

Пояснити це народу буде нескладно: люди ще й аплодуватимуть, що цього молодого вискочку-мультимільйонера не взяли в Нормандію. "Дружні" телеканали радо створять потрібну картинку, на якій у "високих" тарифах винні учасники змови – Порошенко, його уряди, Коболєв, а також західні радники "Нафтогазу". Яких, слідуючи за логікою Оржеля, також скоро виженуть. Нагадаємо, у спостережну раду НАКу входить кілька іноземних громадян: британка Клер Споттісвуд (голова ради), француз Бруно Лескуа, американець Амос Хохштайн та бельгієць Людо Ван дер Хейден.