Чи зможе новий Виборчий кодекс змінити українську політику

Прийняття кодексу стало головною подією пленарного тижня Верховної Ради. Особливо з огляду на те, що він останній перед виборами.

Сам кодекс складається із трьох книг і детально описує різні аспекти виборчого процесу. Перший том визначає порядок створення і функціонування виборчих комісій, укладання списків, ведення агітації. Другий регламентує проведення загальнонаціональних виборів, третій - місцевих. 

Depo.ua пропонує розібратися, чи справді закон зможе докорінним чином вплинути на політичне життя. 

Що за кодекс

Отже, кодекс запроваджує ту саму пропорційну систему з відкритими списками, про яку всі говорять вже багато років. Ця система змінить нинішню - змішану, коли половина парламентарів обирається за партійними списками, а за половину голосують поіменно на мажоритарних округах. 

Новий кодекс мажоритарну систему скасовує, отже безпартійні кандидати позбавляються права балотуватися. Україну ділять на 27 виборчих регіонів. Виборець обирає партію і кандидата від політичної сили. 

Партія отримує кількість мандатів, пропорційну кількості відданих за кандидатів від неї голосів. Якщо кандидат отримав максимальну підтримку, але його партія не подала прохідний бар'єр в цілому, у парламент він не потрапляє. 

Читайте також: Виборчий кодекс: Що таке вибори за відкритими списками і кому це вигідно

Ініціатори кодексу сподіваються, що документ забезпечить більш пряме народне волевиявлення - мовляв, представників партії у парламенті визначатиме не лише її керівництво (яке часто керується особистими симпатіями чи корупційними інтересами), а й народ і вони конкуруватимуть між собою за місце в Раді, та номер в партійному списку. Крім того, таким чином сподіваються позбавитися від політичних флюгерів, якими у Раді часто є мажоритарники. 

З цікавих моментів - заборона зовнішньої реклами та обмеження на рекламу телевізійну. Мотив - захистити інтереси відносно незаможних політичних сил в умовах олігархічної монополії на медіа. 

З огляду на багаторічну кампанію, під час якої словосполучення "відкриті списки" вже стало національним гештальтом, сподівання на виборчий кодекс величезні. Втім, при найближчому розгляді, прийнятий в останні дні роботи парламенту VIII скликання документ зможе радше додати електоральних балів партії ЄС, в якій спікер парламенту Андрій Парубій виступає другим номером, ніж справді почати нову главу в українському парламентаризмі. 

Недаремно Парубій "лупав скалу" незгоди, аж 17 разів виставляючи на голосування повернення до розгляду законопроекту. Для порівняння - законопроект президента України Володимира Зеленського, який пропонував закриті списки, але при цьому - скасування мажоритарників і зниження прохідного бар'єру до 3% навіть не включили до порядку денного. 

Втім, практично "нашкрябані" 230 голосів створюють для нового виборчого кодексу доволі хитке підгрунтя. 

Враховуючи передісторію, Зеленський майже гарантовано накладе вето на новий закон. Далі його розглядатиме вже нова Верховна Рада, в якій президентська партія "Слуга народу", за результатами соцопитувань, набирає від 40% симпатій виборців зараз. Що дає підстави мріяти навіть про однопартійну більшість в купі з мажоритарниками, чи коаліцію з тим самим "Голосом".

Та й з точки зору інструментів демократії новий кодекс ідеальним не назвеш. Адже хоча профільний комітет наполягав на зниженні прохідного бар'єру до 4%, зрештою залишили все ті ж 5%. При тому, що чимало європейських організацій радили Україні таки знизити "вимоги" до партій, що забезпечило б більший плюралізм у парламенті і більшу об'єктивність при розгляді ключових питань. 

І всього цього Андрій Парубій, який так ретиво відстоював прийняття кодексу, не може не розуміти. Втім, фактично напередодні виборів документ потрібен ЄС як ефектний замінник сотні білбордів. Мовляв, саме ця сила навіть на останніх секундах роботи парламенту боролася за демократичність виборчого процесу.