"Біла балаклава": Хто знову мутить "третій майдан"

18-го листопада на Михайлівській площі в Києві збираються організувати віче. Люди їдуть на заклик невідомого чоловіка, так званої "білої балаклави", з метою змінювати владу.

Експозиція. Кармазін, Мельничук і "революційні сили"

Про "Революційні праві сили в Україні" вперше почули 20 лютого 2016 року, коли молодики в балаклавах захопили актову залу готелю "Козацький" у центрі столиці і облаштували там штаб. Цього ж дня вони намагалися встановити намети біля Стели Незалежності на Майдані, однак зробити їм це не дозволили правоохоронці. Наступного дня РПС провели своє віче. Зі сцени виступив один із ведучих часів Євромайдану Роман Липинський, який оголосив про створення організаційного комітету "Віче народу України". Він також озвучив вимоги протестувальників. Серед них – негайна відставка уряду і формування нового Кабінету міністрів "на професійній і патріотичній основі", позачергові вибори президента та Верховної Ради, введення воєнного стану та відмова від мінських угод.

Реакцією на активність раніше невідомої організації стала серія розслідувань по ній. Зокрема, у "Козацькому" помітили народного депутата Сергія Мельничука. Того самого, якого вигнали із лав Радикальної партії та звинуватили у створенні злочинного угрупування. Ця справа нічим зрештою не закінчилася. А ось що тоді писав Depo.ua. Головною "балакучою головою" РПС виявився колишній народний депутат кількох скликань Юрій Кармазін. Інші персонажі, що засвітилися в керівництва РПС, належать до маргінальних організацій. Зокрема, провідник організації "Білий молот" Владислав Горанін, згаданий вище Липинський, один із "голосів Майдану", який саме взимку 2015-16 років був частим гостем різних телеканалів, де розповідав про зовнішнє управління та критикував дії влади. У лютому 2016-го серед провідників РПС також виявився Дмитро Павліченко. Справа Дмитра Павліченка і його сина Сергія в останні роки президентства Януковича мала дуже великий розголос, перш за все через активність футбольних фанатів.

У більшості тодішніх журналістських розслідувань робився висновок, що за цим фейковим "третім майданом" стоять або колишні "регіонали", або російські спецслужби, які зондують реакцію суспільства на вуличний радикалізм. Тоді ж писали, що свої дії РПС нібито координували з центром "Представительство Росссотрудничества в Украине".

Зав'язка. Саакашвілі і Міхомайдан

З лютого 2016-го ця компашка про себе ніяк не заявляла, допоки не почався Міхошатун. Представників РПС помітили 10 вересня 2017 року на пропускному пункті "Шегині", кудою Саакашвілі проривався до України. У ЗМІ писали, що до цієї організації належать Антон Бондаренко ("Меч") та Юрій Заболотний ("Кий"), якого вважають засновником РПС. Їх СБУ впіймала на спробі придбати два автомати АК-47 та три гранатомети. Обидва нібито були (на той час) в охороні Давида Сакварелідзе. До речі, саме Бондаренко зачитував вимоги РПС у лютому 2016-го.

Представників цієї групи також помітили в охороні наметів "революції" імені Саакашвілі. А найяскравішим їхнім виступом того часу став штурм Жовтневого палацу 17 грудня 2017-го. Міхо назвав ці події "добре спланованою провокацією", однак журналісти виявили, що "штурмовики" мали безпосередній стосунок до Саакашвілі. Зокрема, ідентифікували вже згаданого Бондаренка та інших діячів, які отримували слово зі сцени Міхомайдану.

Розвиток дії. РПС, "конгресмени" та їхня "армія"

Після того, як Саакашвілі вигнали з України, про "РПС-ників" знову нічого не було чутно. Жили собі у Facebook, постили і коментували всіляку "зраду". І ось ожили. Вибори ж на носі. Хто ж є найактивнішими учасниками групи (всього в ній 4180 осіб). Такий собі Олександр Алексєєв, вказано, що він з Краматорська. Відзначається відверто антисемітськими постами. Серед відомих осіб у нього в друзях вінничанин Юрій Павленко (Хорт), відомий тим, що порвав портрет Порошенка, був затриманий і засуджений, Станіслав Краснов, колишній керівник Цивільного корпусу "Азов-Крим", якого підозрювали в організації теракту, проте довести його провину у суді досі не змогли; Макс Зуєв, один із засуджених бійців "Тонадо". До "торнадівців" ще повернемося згодом.

Не менш активний у групі Рустем Ташбаєв, він же Russel Tash. Мешкає в США. Про нього відомо, що він колишній військовий, у 90-х займався бізнесом у Житомирі, був заарештований, трохи посидів у СІЗО. Після закриття справи виїхав до Штатів, де і залишився. У 2014-му повернувся до України. З якою метою, стало відомо у 2015-му. У червні того року Ташбаєва було видворено з України із забороною в'їзду на її територію за спробу організувати… правильно, "третій майдан". Як заявляв тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко, ця особа отримувала фінансування від бойовиків "ДНР" і "ЛНР". Нині Ташбаєв - командир Закордонних частин Української Повстанської Армії. Божевілля! Почекайте з висновками, це ще не вся історія.

26 травня 2018 року у Празі відбувся Перший національний український конгрес, спікером якого був Ташбаєв. Присутні на цьому зборищі (цікаво, хто їм оплатив поїздку до Праги) прийняли резолюцію, звернення до Конгресу США і висунули народним кандидатом у президенти Івана Бубенчика. Того самого, який розповідав, як стріляв по міліціонерах на Майдані, що зробило його зіркою російських телеканалів.

Але, як виявилося, стати кандидатом у президенти Бубенчику не судилося. 31 жовтня комісія по етиці "конгресу", яка відбулася в Запоріжжі, висловила висуванцеві недовіру. Засідання цієї комісії транслювали на сторінці "конгресу" у Facebook, імена її членів є у вільному доступі там само. З виду – наче не божевільні. І засідали не в палаті №6.

Та яка ж організація без своєї армії. От і у наших героїв є своя "Українська народна армія". Головний там згаданий вище Заболотний. В "армії" існують свої легіони зі штабами у Києві, Львові, Запоріжжі, Одесі і Харкові. Причому ці хлопці і дівчата не криються, інформація про штаби легіонів є на сторінці "УНА" у Facebook. Київський штаб очолює сам Заболотний, львівський - Олександр Гергерт, запорізький - Микола Залєвалов (він входить до комісії з етики "конгресу"), одеський – Яків Осташ, харківський – Вадим Мякотин. У відкритому доступі викладені їхні телефони і номери банківських карток, куди можна перераховувати кошти. У легіонів є "курені". Імена "курінних" також знайти не важко. Але задля економії часу зупинимося лише на ключових речах.

Є в "УНА" і свій сайт. На головній сторінці фото засуджених "торнадівців" із підписом "Патриоты", саме російською. Наповнюється сайт не регулярно і то в основному наказами командира "УНА" Заболотного. Один із останніх – призначити "подругу Ніндзя" в.о. командира та очільника відділку Аналітичного Центру Служби Безпеки по Другому Центральному Легіону Української народної Армії. Хто ця "подруга Ніндзя" сказати важко, звуть Ольга, на її сторінці рекламується "народний кандидат" Бубенчик і сам Заболотний. "Ніндзя" і всі названі "командири" викладають відео зі своїх засідань. Головні питання обговорень – розширення лав "УНА" і підготовка до "Національного українського конгресу". Якщо коротко, ці персонажі планують перезаснувати країну за своїми правилами.

Кульмінація. "Біла балаклава" і порятунок "торнадівців"

Віднедавна у гру вступає новий герой – "Біла балаклава". 11 листопада особа у білій балаклаві та чорних окулярах зі зміненим голосом закликала "патріотів" зібратися 18 листопада на народне віче. Мета – звільнити побратимів із СІЗО. "Біла балаклава" розповідає про Сергія Таруту, Юрія Дерев'янка, активістку Лізу Богуцька, про Саакашвілі, якому нагадує слова про 300 спартанців, про осіб, відомих лише у маргінальному середовищі. Дістається від "революціонера" євреям і масонам. "Біла балаклава" закликає "УНА" йти за ним, взяти із собою спецзасоби і зброю. Відеозвернення завершується заявами комбата "Торнадо" Руслана Онищенка із зали суду.

Допомогти у поширенні інформації "Білої балаклави" пообіцяв такий собі Микола Дульський, який очолював організацію "Наждак". Він утік з України після того, коли українські спецслужби викрили його в організації провокацій на замовлення російських спецслужб. Одна із найгучніших – перекриття траси Львів – Рава-Руська з антипольськими гаслами в березні минулого року. До речі, новоявлені "революціонери" вважають Дульського "своїм" і на одному з відео жалкують, що той не може приїхати до Києва.

Пропозиція "Білої балаклави" викликало збурення серед активістів груп РПС, УНА, "конгресменів", вони почали обговорювати, чи варто йти на анонсоване віче, і чи це не пастка. На сторінці "революціонерів" розмістили відео засідання зборів під модеруванням якогось Василя з булавою – його на це нібито уповноважив "Біла балаклава" - де присутні представники від Надії Савченко, "Руху нових сил" (принаймні вони так представляються). Учасники зборів обговорюють, що мають робити на віче 18 листопада. Зрештою, висловлюються за політичні вимоги. Про радикалізм не йдеться.

А вчора на сторінці "Революційних правих сил" розмістили листа начебто за підписом заступника Генпрокурора Єніна, в якому йдеться про необхідність посилення контролю з метою не допустити звільнення ув'язнених із СІЗО. Цей лист може бути і фейком. А, може, дійсно у правоохоронних органів є інформація про спробу підняти бунт у СІЗО. Під прикриттям цього віче.

Розміщений "документ" трохи остудив гарячі голови. У дописах висловлюється думка, чи не завершиться це затриманнями. І чи не є "Біла балаклава" провокатором. Утім, судячи зі слів одного з активістів всього цього руху Івана Малька, вивести людей на вулиці вони все ж планують, бо у вибори не вірять.

Замість епілога

Простіше кажучи, ідея анархії і контрольованого хаосу продовжує жити в маргінальних низах. З одного боку – вони дрібні і більше схожі на змовників із "12 стільців". Однак про розв'язку і тим більше епілог поки говорити зарано. Якщо подібні організації існують, це означає, що вони комусь потрібні. І рано або пізно їх задіють для якогось сценарію, для якоїсь масштабної провокації.

Не варто забувати, що й "ДНР" та "ЛНР" починалися не із захоплення держустанов, а з подібних зборів за інтересами, на яких розповідали про "Донецько-криворізьку республіку", про окремішність Донбасу, про "казацкий дух" і тому подібне. А зрештою все закінчилося кровопролитним конфліктом.