Мігрантські війни: Чи направить Лукашенко свою армію біженців в бік України

Сусідня Білорусь продовжує тонути в обіймах так званого старшого брата – Росії. Днями президент Росії Володимир Путін та де-факто президент Білорусі Олександр Лукашенко погодили і підписали декрет Вищої Держради Союзної держави "Про основні напрями реалізації положень договору про створення Союзної держави на 2021-2023 роки", куди увійшло 28 галузевих союзних програм.

Окрім спільного роумінгу, єдиної символіки, інтеграції валют, уніфікації законодавства тощо було затверджено Військову доктрину та Концепцію міграційної політики Союзної держави. Зі зрозумілих причин, саме ці два моменти мають найбільше хвилювати Україну.

Читайте також: Тисяча кілометрів спільного кордону: До чого готуватись Україні, якщо Путін таки введе війська у Білорусь

Військова доктрина Союзної держави

У військовому плані Білорусь на 25 років продовжила перебування на своїй території двох військових об'єктів Росії. Мова йде про 43-й вузол зв'язку ВМФ РФ "Вілейка" та радіолокаційну станцію "Волга" під Барановичами, що розташовані у Білорусі з 1995 року.

Відомо, що "Волга" вміє виявляти балістичні ракети, ідентифікувати та відстежувати їх, розраховуючи точки старту і падіння. Ця станція контролює території Західної Європи та райони патрулювання підводних човнів НАТО на півночі Атлантичного океану. Вузол зв'язку "Вілейка" забезпечує зв'язок на наддовгих хвилях Головного штабу ВМФ РФ з атомними підводними човнами, які перебувають в різних частинах світу, а також проводить радіотехнічну розвідку, радіоелектронну боротьбу і працює в інтересах інших видів ЗС РФ. Зрозуміло, що обидва військові об'єкти мають військовий контингент, який забезпечує їхню експлуатацію та охорону.

Окрім того не варто забувати, що у Білорусі з 1999 року функціонує регіональне російсько-білоруське угруповання військ, а наприкінці серпня до Білорусі прибули додаткові підрозділи зенітних ракетних військ Росії для створення спільного центру підготовки військово-повітряних сил та військ протиповітряної оборони.

Також навесні цього року Олександр Лукашенко запропонував авіабази Білорусі для російських літаків для спільного використання і 9 вересня Росія відправила винищувачі Су-30 в західну Білорусь для виконання спільних місій та патрулювання кордонів двох країн.

Ну і як не згадати повідомлення американських видань The Washington Post та Politico щодо перенаправлення Росією нових танків на військову базу під містом Єльня (Смоленська область, поряд з кордоном Білорусі). За даними американців, у Єльні формується танкова дивізія, яка буде включена до загального регіонального угруповання військ Союзної держави. Куди потім поїде ця дивізія – залишається тільки гадати. Може - нападати на Україну, а може й ні...

Та й сам Лукашенко на початку жовтня відкрито  заявив у інтерв'ю CNN, що у разі потреби перетворить Білорусь на єдину з Росією військову базу.

"У нас створена на цьому західному напрямку єдина фактично армія. Єдине озброєне угрупування, основою якої є білоруська армія. І в разі конфлікту, ми це не приховуємо, нас вся західна частина Збройних сил Росії буде підтримувати", – заявив Лукашенко.

Загроза з півночі: Як Україні захиститися від російсько-білоруської військової дружби

Миграційна політика Союзної держави

Нескладно здогадатись, якою буде Концепція міграційної політики Союзної держави, враховуючи, що протягом останніх місяців Росія і Білорусь звозять до західних кордонів біженців з Афганістану та інших країн, підбурюючи їх штурмувати кордон з Польщею та Литвою. При цьому з поширених в інтернеті відеозаписів можна зрозуміти, що біженців Польща і Литва мало цікавлять – вони хочуть прорватися в Німеччину, де вищий рівень життя і більші соціальні виплати з боку держави.

Поки що ці мігранти підпирають саме польський кордон, провокуючи тамтешніх силовиків на застосування сили. Але Україні треба бути готовою до того, що Лукашенко з Путіним у будь-який момент можуть розвернути їх на південь і спрямувати у бік українського кордону - з усіма негативними наслідками. Заради яких все й затівалося.

Мігранти в наш час активно використовуються у якості гібридної зброї геополітичного масштабу. Доцент кафедри військової журналістики, старший науковий співробітник Лінгвістичного науково-дослідного центру Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка, полковник запасу Валерій Король в інтерв'ю для Depo.ua ще в 2017 році назвав це явище глобальним гібридним тероризмом.

"Біженці з Сирії, які пішли у Європу – вони ж не просто пішли. Вони пішли цілеспрямовано у визначені країни, зокрема у Німеччину. А чому Німеччину? Тому що Німеччина зараз є лідером Європи і найбільш категорично виступає проти путінської Росії і самого Путіна. Значить проти неї потрібно було спрямувати удар, і він був спрямований. На щастя для всіх нас, він не досяг своєї мети. Європа витримала удар і оговталася, про що свідчать результати виборів у Нідерландах і у Франції, (а згодом і в Німеччині, – ред.), де був ризик приходу до влади пропутінських режимів. Думаю, не треба пояснювати, чому для нас це важливо?", – пояснив тоді експерт.

Читайте також: Валерій Король: "Ми маємо справу з глобальним гібридним тероризмом"

Як бачимо, зараз ситуація повторюється, з тою лише різницею, що на відміну від Сирії, щоб спровокувати потік біженців, Афганістан Путіну бомбити не довелось – таліби самі впорались. Тоді на кону стояли санкції ЄС проти Росії і легалізація окупації Криму, зараз стоїть сертифікація і початок роботи "Північного потоку-2".

Чи варто нагадувати, що будь-який потік біженців спричиняє незручності для місцевого населення і лякає його. Очевидно, що місцевим жителям таке не може подобатись і невдоволення вони спрямовують у бік влади, яка все це допустила, обвалюючи її рейтинг.

З Німеччиною все зрозуміло – там зараз період міжвладдя (попередня правляча коаліція на чолі з Меркель де факто завершила роботу, а нову досі не сформували), який за певних умов має усі шанси перерости у політичну кризу, тому зараз їм тільки афганських біженців і не вистачало. Тож, ця країна, цілком можливо, піде зрештою на поступки кремлівському терористу в чутливих для нього питаннях. Аби потік мігрантів припинився.

При цьому, на шляху до пом'якшення санкцій та інших очікуваних поступок, Путіну нічого не заважає покошмарити ще й українську владу, обвалюючи її рейтинги. Адже у кінцевому результаті для нього нічого не зміниться – біженці так чи інакше опиняться в Німеччині. Однак, потраплять вони туди через Білорусь і Польщу, чи через Білорусь, Україну і Польщу – має значення для нас. І відповідь на те, що ми будемо робити і як діяти, якщо орда мігрантів Лукашенка суне в бік України, наша влада повинна мати вже зараз.