Загроза з півночі: Як Україні захиститися від російсько-білоруської військової дружби

Сусідня Білорусь продовжує дрейфувати углиб геополітичних інтересів Росії, створюючи для України потенційні проблеми

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Загроза з півночі: Як Україні захиститис…

Днями у мережі засвітився секретний лист, який перехопили українські спецслужби. Принаймні, так стверджує народний депутат України Олексій Гончаренко.

У цьому листі представник де-факто білоруської влади пропонує керівництву Росії створити спільні розвідувальні пости на західних кордонах Білорусі, серед яких, як відомо, і кордон з Україною.

"Вважаємо за доцільне створити спільні розвідувальні пости радіоелектронної розвідки Органів прикордонної служби Білорусі і спеціальної технічної розвідки прикордонних органів ФСБ Росії на території Республіки Білорусь, з застосуванням спеціальних технічних засобів російської сторони", – йдеться у документі.

Для цього білоруська сторона обіцяє надати органам ФСБ доступ до своїх позицій в місцях дислокації Органів прикордонної служби (ОПС) Білорусі.

Звісно, україно-білоруські стосунки зараз далекі від ідеальних. Значно погіршились вони після того, як президент України Володимир Зеленський не привітав Лукашенка з черговим обранням президентом і порадив йому провести повторні вибори.

Зате Лукашенка підтримав президент Росії Володимир Путін. Лукашенко навіть заявив, що домовився з Путіним про підтримку і що Росія при першому ж запиті "надасть допомогу" для гарантування безпеки Білорусі.

Читайте також: Тисяча кілометрів спільного кордону: До чого готуватись Україні, якщо Путін таки введе війська у Білорусь

Лукашенко й Путін

З того часу україно-білоруські стосунки ще більше погіршились. Тут можна згадати і видачу Росії "вагнерівців", яких вели українські спецслужби, і заяви Лукашенка про те, що в Україні тренують протестувальників для білоруських мітингів.

А напередодні Нового року Лукашенко перевершив сам себе, офіційно заявивши про затримання на території Білорусі "групи терористів", які нібито "везли тонни зброї через територію України".

Остання заява виглядає таким собі інформаційним приводом, щоб виправдати подальші дії з перекидання загонів російських спецслужб або армії на україно-білоруський кордон. Принаймні, дуже на те схоже.

Якщо це справді так, то офіційному Києву невдовзі додасться головного болю, адже протяжність кордону з Білоруссю становить 1084 кілометри. І якщо раніше найкоротша відстань від російського кордону до столиці України складала 230 км, які можна було подолати за 4-5 години, то після того, як росіяни візьмуть під контроль україно-білоруський кордон, ця відстань скоротиться до 150 км, які можна буде подолати за 2,5-3 години.

Але завчасно посипати голову попелом не варто. Ізраїль протягом усієї своєї історії звідусіль оточений ворогами, але якось дає собі раду. Україні в цьому плані пощастило більше – окрім ворогів і потенційних ворогів, вона межує також і з союзниками. Тому українська стратегія поведінки у цьому напрямку має включати як внутрішній, так і зовнішній вектори.

Зовнішній вектор

Від російської присутності на білоруському кордоні може постраждати не лише Україна. Це питання безпосередньо чіпляє також Польщу, Литву та Латвію, з якими Білорусь межує на заході і які також входять до сфери російських геополітичних інтересів. І держави вже об'єднуються для реалізації спільних цілей.

Зокрема, 28 липня 2020 року в польському Любліні міністри закордонних справ Литви, Польщі та України підписали спільну декларацію про створення Люблінського трикутника. Це тристороння платформа для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва між країнами задля підтримки інтеграції України в ЄС.

І хоч військова взаємодія не прописана в засадничих документах, одне із основних завдань Люблінського трикутника –  крординація для протидії актуальним викликам і загрозам спільній безпеці. А серед пріоритетних тем у була названа протидія гібридним загрозам з боку Росії.

Окрім цього, у 2014 році в рамках тристороннього співробітництва в сфері оборони була створена Литовсько-польсько-українська бригада. Це багатонаціональний підрозділ, призначений для ведення незалежних військових операцій відповідно до міжнародного права або участі в таких операціях.

Зокрема, бригада може здійснювати міжнародні операції з підтримання миру під егідою ООН, ЄС, НАТО та інших міжнародних організацій на основі мандату Ради Безпеки ООН та у випадку схвалення парламентами країн-учасників.

До складу цієї бригади входять спеціальні військові частини трьох країн, вибрані з 21-ї Підгальської стрілецької бригади (Польща), 80-ї десантно-штурмової бригади (Україна) та батальйону Великої княгині Біруте Улан (Литва).

Таким чином Україна може відповісти Білорусі дзеркальними діями і привести на україно-білоруський кордон військових НАТО. Звісно, це сприятиме подальшій ескалації ситуації на кордоні зокрема і між обома державами в цілому. Але, як показав 2014 рік, якщо нічого не робити, може бути значно гірше.

Внутрішній вектор

Важливо звернути увагу й на внутрішні засоби стримування ворога. І дискомфорт від російських ФСБшників на білоруському кордоні першою відчує Державна прикордонна служба України.

У складі мобільних сил ДПСУ поблизу кордону з Республікою Білорусь знаходиться лише один відділ прикордонної служби – Житомирський. До його складу входить три мобільних прикордонних застави, які у 2015 році, в рамках програми розвитку та реформування Держприкордонслужби прийшли на заміну лінійним прикордонним заставам.

Також до патрулювання ділянок поблизу білоруського кордону могли б долучитися й бригади територіальної оборони. Однак закон, який регламентує їх створення та діяльність, досі не прийнятий Верховною Радою.

Читайте також: Закон про тероборону: Чому у Зеленського затягують його прийняття

Та все ж, основне навантаження ляже на Збройні сили України. З них уздовж білоруського кордону постійно базуються наступні частини:

- 61-ша окрема піхотна єгерська бригада (61 ОПЄБр). Це з'єднання сухопутних військ ЗСУ, призначене для ведення бойових дій у лісовій та болотистій місцевості. Базується у Чернігові та Чернігівській області.

Читайте також: 61 ОПЄБр під Білорусь: Що ми знаємо про першу українську єгерську бригаду

- 23-й окремий танковий батальйон (23 ОТБ). Базується в селі Великий Кобилин Житомирської області – буквально у кільканадцяти кілометрах від білоруського кордону.

- 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького. Базується в місті Новоград-Волинський Житомирської області.

- 2-й окремий мотопіхотний батальйон "Горинь" (2 ОМПБ). Це формування у створене у червні 2014 року з мешканців-добровольців Рівненської області. Входить до складу 30 ОМБр. Базується у місті Сарни Рівненської області.

- 14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого. Найбільша за чисельністю бригада у складі Сухопутних військ України. Базується у місті Володимир-Волинський Волинської області.

- 1-й окремий мотопіхотний батальйон "Волинь" (1 ОМПБ),  створений у 2014 році як 1-й батальйон територіальної оборони з мешканців Луцька та Волинської області. Входить до складу 14 ОМБр. Базується в Луцьку.

Як бачимо, Україні є що протиставити зовнішній загрозі з білоруського напрямку. Була б політична воля.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"