Антисоросівська коаліція: Як Україну штовхають до масштабної політичної кризи

Все більш відчутним стає вплив американської політики на українську, хоча раніше цьому явищу не надавали такого значення. Може тому, що ніхто раніше так не розкачував цю тему і ми лише подекуди чули про таке поняття як зовнішнє управління. Але сьогодні такі поняття як "грантоєди" і "соросята" стають дедалі більш уживаними, уособлюючи групу впливу, що нібито діє в інтересах невловимого американського лобі. 

Depo.ua пробує розібратись у механіці процесу "зовнішнє управління": чому саме зараз про боротьбу з цією "змовою" раптом заговорили багато різних центрів впливу і як цей хайп може бути пов'язаний з прийдешніми американськими виборами чи намаганням Росії відновити свій вплив в Україні. 

"Банда" Джорджа

Вперше про людину на ім'я Джордж Сорос, який сьогодні є головним уособленням американського впливу, в Україні почули ще до набуття Україною незалежності – в 1990 році в Києві з'явився офіс його організації Open Society Foundations. Тут його було названо міжнародний фонд "Відродження".

Наприкінці 90-х Сорос навіть побував в Києві офіційно, зустрчаючись з найвищими посадовими особами. З того часу "Відродження" дедалі більше ставало впізнаваним брендом. Згодом мало не кожен український журналіст, історик, соціолог чи представник іншої гуманітарної професії брав участі у грантових проектах з розвитку демократії, становлення свободи слова, державотворення, реформування і так далі.

Ще більш сприятливий для просування американської демократії режим в Україні був створений після перемоги Помаранчевої революції. Дедалі більше обдарованої молоді отримували гранти на навчання в американських та європейських університетах. Все більше окремих журналістів та цілих ЗМІ ставали реципієнтами допомоги на розвиток свободи слова. Як гриби після дощу росли різноманітні інститути, комітети, агенції, офіси, ради, фундації та інші установи, фінансовані різноманітними донорськими організаціями.

Незабаром ми звикли, що біля мало не кожного державного процесу виникли якісь консультативні органи. І на їх гроші ми вже реформуємо прокуратуру і поліцію, а також впроваджуємо децентралізацію. 

"Руку Сороса" та її вплив на українську політику часто представляють як певний конспірологічний фантом - на кшталт всесвітньої масонської змови. Так відбувалося всі ті роки, доки цей фінансист, якого ще називають мізантропом та сірим кардиналом світової політики, вибудовував в Україні систему впливу на державні, бізнесові та громадські інституції.

Багато років прізвище Сороса в Україні вимовляли напівпошепки: ті, хто отримував гранти на освіту, культуру, ЗМІ та інші проекти проголошували це прізвищє з пієтетом і навіть певним раболіпством. 

І симптоматичним в цьому сенсі є досвід Depo.ua, набутий під час минулої президентської кампанії. Коли ми звернулися по інтерв'ю до однієї з найповажніших українських соціологинь, агенція якої фінансується по лінії "Відродження" та супутніх структур, то отримали спочатку згоду, а потім - відмову від інтерв'ю. Промоніторивши наш сайт ця поважна науковиця відмовила під приводом того, що на нашому сайті вона знайшла "мерзотні публікації" про Сороса.

Сьогодні ж ім'я Сороса стало мало не загальною назвою, уособивши таким чином ціле суспільно-політичне явище, яке презирливо назвали "грантоїдством". При цьому активна частина суспільства поділилася на два табори: тих, хто удостоївся честі бути підтриманим американськими фондами, і тих - хто провтикав таку нагоду. 

Модель Сороса

Але помилкою було б примітизувати вплив цього діяча лише до рівня громадського сектору. Імпорт демократичних цінностей з-за океану зачепив і більш глибокі шари.

Сьогодні вже можна почути думку, що насправді Сорос вибудував ідеальну модель управління Україною. Створивши так звані осередки впровадження демократичних цінностей і виховавши на них ціле покоління політиків нового типу. Ці кадри поступово вбудовувавалися в усі впливові інституції: міністерства, парламент, правоохоронні органи, виборчі комісії, банківську систему та інші центри ухвалення рішень.

Колишній міністр соцполітики Андрій Рева днями навіть описав, як відбувалося проникнення "соросят" в органи державної влади, адже це явище стало масовим якраз у кабмінах Яценюка та Гройсмана. Рева розповів, що міністерствам нав'язували таких консультантів, які мають відповідний досвід. І казав, що на його запитання чим вони будуть займатися, він чув відповідь на кшталт: розроблятимуть політику. Простіше кажучи: бери і слухай розумних хлопчиків і дівчаток". 

Кульмінацією ж стало формування нинішнього складу Верховної Ради та уряду, який виявився мало не на 100% наповнений новими обличчями. І багатьом стало очевидно, що чимало з цих хлопчиків та дівчат є лобістами певних законів і реформ, як те ж саме відкриття ринку землі. 

За всім цим стоїть ні що інше, як прагнення грошей і влади. І байдуже яке ім'я це прагнення має - українське, російське чи американське. За ним всеодно проглядають інтереси великого і дуже великого бізнесів, які мають узагальнену назву "транснаціональні корпорації".

Випад Коломойського

Звичайний українець через низьку обізнаність і правосвідомість легко стає об'єктом маніпуляцій. І далеко не завджди здатний відрефлексувати момент, коли його "взули" і хто в тому винний. Інша справа - крупний бізнес і олігархи. Ці люди слідкують за тим, аби в них лише прибувало. Очевидно, що формалізація впливу транснаціонального бізнесу на українську владу викликала в багатьох українських олігархів побоювання за свою власність. 

А після того, як в Кабміні, Генпрокуратурі, НАБУ та інших ключових структурах опинилися власники нетрадиційних дипломів недержавного зразка, у багатьох олігархів реально почало підгорати. Адже кожен почав відчувати, що рано чи пізно до нього доберуться і почнуть вижимати з ринків.

В списку потенційних жертв опинилися не лише останні. До так званої антисоросівської коаліції вимушено долучаються і Жеваго, і Ахметов, і навіть Коломойський.

У колишнього губернатора Дніпропетровщини, наприклад, підвисло питання з "Приватбанком" через жорстку позицію МВФ. Фонд, який виконує функцію стаблізатора, однією з умов надання чергового траншу нібито виставив ухвалення закону про неможливість повернення банків їх колишнім власникам. Очевидно, що ціллю цієї умови є саме Коломойський з "Приватбанком". Олігарх натомість був змушений застосувати свої важелі впливу, аби не допустити ухвалення подібного рішення на догоду МВФ та транснаціоналам.

Всі ці процеси свідчать, що в Україні активно відбувається водорозділ по лінії протистояння зовнішньому впливу. З одного боку виступає той самий умовний Сорос як уособлення великого міжнародного бізнесу разом з провідниками його ідей тут в Україні. З іншого - місцеві олігархи і утримувані ними політичні сили. Раптово на їх боці опинилася і Росія, яка також зацікавлена у відновленні свого впливу і витісненні американців. І саме про це, до речі, говорив Коломойський у своєму недавньому інтерв'ю The New York Times, коли висловився щодо можливості замінити кредити від МВФ на кредити з Росії. Адже зараз для нього США і всі керовані нею інструменти є ворожими, та такими, що зазіхають на його кревні активи.

Фактор Росії

Американське видання Time опублікувало днями статтю, в якій аналізують вплив Росії на стосунки України та США. І як один з аспектів цих стосунків - мабутні вибори президента і пов'язаний з цим скандал навколо компанії Burisma і ймовірного суперника Трампа Джо Байдена.

Журналісти звертають увагу, що відбулося включення в публічну дискусію стосовно необхідності розслідувати справи Байдена в Україні сил, які так чи інакше асоціюються з російським впливом. Мовляв, педалюванням теми проти Байдена і американських демократів Путін намагається відвернути увагу від втручання Росії у вибори США, послабити альянс між США і Україною та підтримати республіканські напади на політичних конкурентів Трампа.

Time пише, що один з лідерів проросійської ОПЗЖ Юрій Бойко, а також впливові функціонери цієї партії Олег Волошин та Нестор Шуфрич, наполягають на всебічному розслідуванні справи Burism'и.

Також на користь активізації Росії в цій інтризі наводять численні виступи позафракційного депутата Андрія Деркача, який звинувачує так званих "соросят" в Україні та Америці у міжнародній корупції. Він наводить фактаж про те, що вже протягом багатьох років за участі українських лідерів Януковича та Порошенка і під егідою американських демократів відбувається розкрадання українського державного бюджету через систему облігацій внутрішньої державної позики.

Мовляв, вкрадені раніше по різних схемах українські гроші виводяться в офшори, а потім знову повертаються в Україну, де вкладаються в державні облігації. Причому український уряд виплачує за ці запозичення шалені відсотки (14-16%% річних у гривні). Потім зароблені гроші знову перевкладаються у облігації і таким чином утворюється гігантська піраміда, яка цілком здатна обвалити Україну в дефолт. 

Колективний антиСорос

Важко судити про того, хто насправді напоумив Деркача вже кілька разів поспіль виходити на публіку зі звинуваченнями проти Байдена, Сороса та МВФ. Не виключено, що мотивація цілком могла прилетіти з-за океану, з табору нинішнього президента Дональда Трампа. А саме від представника його оточення Сема Кісліна з яким добре знайомий тато Деркача, і який може мати свої інтереси на ринку українських ОВДП. А якщо врахувати, що Кіслін є довіреною особою Руді Джуліані та самого Трампа, то цілком складається пазл можливого використання українського нардепа проти табору демократів і особисто Джо Байдена.

Таким чином ми маємо ситуативну антисоросівську коаліцію. В якій сходяться інтереси і Путіна, і Трампа, і того ж Коломойського. Ця сторона за допомогою своїх політичних та медійних інструментів очевидно саботуватиме "реформаторську" діяльність "соросят". В публічній площині коаліціанти в першу чергу підніматимуть на щит питання землі та приватизації стратегічних підприємств. Вже зараз ми бачимо у цих лавах "Батьківщину", "ОПЗЖ" загін Коломойського в "Слузі народу", а також велику частину мажоритарників.

Виразники ж волі "сороса" намагатимуться цементувати свій вплив на стратегічні точки впливу типу Нацбанку, мінфіну та інших. А також просуватимуть ринок землі і глобальну приватизацію. В політичній площині провідниками цього табору буде "Голос".
Для них основними темами буде "зрада" на нормандській зустрічі та здача українських інтересів Путіну. Тут ці меседжі також підхоплять "ЄС" та залишки "Народного фронту". 

Ця "битва титанів" рано чи пізно ризикує перерости у масштабну політичну кризу, адже жодна зі сторін поступатись не захоче, а компроміс навряд чи можливий, оскільки на шальках терезів не лише "Приватбанк" і українська земля, а й результати президентських виборів в США, у вихор яких так невдало потрапила наша країна.

В цих умовах нам доводиться спостерігати за розвитком цієї кризи і сподіватись, що вийти з неї ми зможемо цивілізованим шляхом - наприклад через дострокові вибори. 

Читайте також: Земля і МВФ: Як проти Зеленського формується проросійський "інтернаціонал"