Земля і МВФ: Як проти Зеленського формується проросійський "інтернаціонал"

Днями народний депутат і голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко повідомив. Що у планах монобільшості прийняти закон про ринок землі у другому читанні з 2 по 16 грудня. З огляду на те, з якими труднощами цей законопроект проходив у першому читанні, час до другого голосування всі політичні сили намагаються використати з максимально можливою вигодою для власних рейтингів. У пропрезидентської сили завдання не допустити стрімкого падіння свого рейтингу через це питання, в опозиції, навпаки, сприяти падінню рівня довіри до дій влади. І треба сказати, що останні поки справляються зі своїм завданням краще, аніж "Слуги". Які, окрім всього, ще й не можуть зупинити процеси турбулентності в своїх лавах. Більш того, можна очікувати, що до моменту голосування за земельний закон різними інформаційними вкиданнями та поширенням компромату цю турбулентність посилюватимуть.

Depo.ua проаналізував, хто може стояти за підігріванням скандалів у владі. Технологія насправді проста: анонімні (і не тільки) Телеграм-канали масовано вкидають конфліктні речі про окремих депутатів або про начебто тиск на них з Банкової, це радісно підхоплюється і роздмухується низкою Інтернет-сайтів на кшталт "Страни", потім в обговорення втягуються політики, експерти, блогери, а через теленовини і політичні ток-шоу негативом "озброюють" тих виборців, які звикли черпати інформацію з телевізора. При цьому ці теми обсмоктують навіть ті медіа, які лояльні до "зеленої" влади. Простіше кажучи, швидкими темпами в Україні формується несприятливе для влади інформаційне поле, на якому вже міцно вкоренилися кілька міфів.

Міф перший – закон про ринок землі хочуть прийняти, аби продати землю іноземцям. Провладні спікери намагаються перевести увагу суспільства на референдум щодо цього питання, однак це слабка позиція. Адже, по-перше, в парламенті досі немає пакету законів про народовладдя. За словами згаданого Корнієнка, їхнє прийняття заплановане на січень-лютий 2020-го. Натомість в опозиції зауважують, що названі закони треба прийняти до голосування за ринок землі. І не лише прийняти, а й ініціювати сам референдум. А вже за його результатами корегувати закон про продаж земель с/г призначення. З іншого боку слід розуміти, що закону про референдум дуже чекають ті сили, які роками впроваджують у масову свідомість міф про народовладдя. До них, насамперед, відносяться Віктор Медведчук і Юлія Тимошенко. Depo.ua неодноразово вказувало на грандіозні проблеми, які може отримати Україна у випадку появи закону про референдум. Ключова із них – ми можемо зіткнутися з парадом референдумів на різні теми, вигідні тим чи іншим політичним і бізнесовим групам. Котрі мають у своїх руках головне знаряддя для успішного референдуму – медіа, які формуватимуть громадську думку. У нинішньої влади своїх медіа немає, є певні лояльні канали, проте за цю лояльність доведеться платити.

Міф другий, похідний від першого – продаж землі іноземцям остаточно закріпить зовнішнє управління в Україні. Днями активно поширювалася новина, що місія МВФ поїхала з Києва невдоволеною кількома речами, серед них і, начебто, розчаруванням у нинішньому законопроекті про ринок землі. Правда це чи ні, сказати складно, адже кредитори нічого не коментують, а в уряді продовжують гнути лінію, що домовленості з Фондом будуть. На цьому фоні підігріваються пристрасті навколо теми зовнішнього управління, яке за влади Зеленського начебто ще більше посилилося. На "доказ" цього знову розігрується тема "змови" світового капіталу проти України. Змінилися лише "провідники" цієї "змови" – раніше були уряди Яценюка, Гройсмана, зараз – урядовці Гончарука. Ну і, звісно ж, "грантоїди". Були часи, коли з ними боролися Вітренко, комуністи, "регіонали". Зараз їхні тези підхопили інші. Що є свідченням двох речей: перша – у виборців коротка пам’ять, тому українці приречені ходити по граблях, друга – розуміючи цю особливість пересічного виборця, політики особливо не натужаться з пошуком креативу, а щоразу витягають ті самі популістські теми. Бо вони працюють. 

У випадку з МВФ єдине, що варто обговорювати, це можливу кризу довіри фонду до влади. Якщо справді виявиться, що із ринком землі МВФ намагалися обдурити, пообіцявши можливість продавати її іноземцям, а ухваливши в першому читанні зовсім протилежний законопроект.

Міф третій – мабуть найнебезпечніший – вирішення наших проблем завдяки примиренню з Росією. Цей міф включає в себе кілька складових. Більшість із них нещодавно озвучив Ігор Коломойський. Одна з ключових - заміть грошей МВФ можна взяти гроші у росіян. Є й інші – домовитися про прямі поставки російського газу, які здешевлять отримання блакитного палива за реверсом. Мовляв, про це Зеленський має поговорити з Путіним під час "нормандської" зустрічі. Третя складова – погодитися на ще більші поступки в питанні Донбасу, бо без завершення війни у нас не буде економічного підйому. Провідників цього міфу вистачає як серед проросійських сил, так, на жаль, і серед провладних. Прикладом можна вважати Сергія Сивохо. У сумі отримуємо прості відповіді на складні питання: землю можна і не продавати, вимоги МВФ можна буде не виконувати, тарифи знизяться, і для цього потрібно зробити лише одне – почати миритися з Росією. Зараз досить помітно, що з цих "голубів миру" формується ціла політична "голуб’ятня".

Здавалося б, їм мало б бути тісно на одному електорально полі, але – ні. Для кожного актора знаходиться своя роль, залежно від вистави. Приміром, учора стартував автопробіг проти ринку землі. Серед головних його дійових осіб була Надія Савченко, яка веде програму "Коментатор" на каналі Zik, який пов’язують з Медведчуком. У Телеграм-каналах пишуть про ситуативну дружбу "газовиків" із "групою Коломойського", що вони намагаються сконцентрувати свій вплив на проросійському полі. Є ще й Юлія Тимошенко, яку у проросійськості не запідозриш, однак їй наразі досить вигідно "пливти" в одному човні з тими силами, які також взяли на озброєння тему землі. Таким чином, схоже на те, що проти "зеленої" влади об’єднується строкатий "інтернаціонал", у якого є значний медійний або людський ресурс. У кожного гравця свої види на кінцевий результат – хтось бачить себе прем’єром, хтось хоче зробити президента більш поступливішим у питаннях власного бізнеса, а хтось відверто працює в інтересах країни-агресора.