Академічна недоброчесність. Чи може звинувачення у плагіаті стати елементом неконкурентної боротьби

Новий виток "плагіатного скандалу" пов'язаний із звинуваченнями на адресу ректора Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", доктора економічних наук, професора Володимира Онищенка. Так, 25 березня цього року Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) звинуватило його в плагіаті. Однак, як відзначають "Контракти", Онищенко — чи не єдиний науковець (з тих, до кого висунуто звинувачення), який наполягає на штучності обвинувачень проти себе та готовий до публічного діалогу щодо своєї ситуації.

Так, у коментарі виданню "Полтавщина" Онищенко припустив, що увага до його докторської дисертації зумовлена його професійною діяльністю, адже захист роботи відбувся ще в 2002 році, коли він був звичайним банківським працівником і за сумісництвом викладав в університеті, і на той час жодних претензій в академічній недоброчесності до нього не висували.

Зараз же НАЗЯВО звинувачує Онищенка та деяких інших науковців у тому, що вони не в усіх абзацах своїх дисертацій зазначили посилання на цитовані першоджерела — часто саме ця причина стає приводом для перетворення науковців на "плагіаторів".

"Діяли зовсім інші вимоги до оформлення робіт, ніж зараз. Не потрібно було додавати посилання на джерело до кожного абзацу, якщо у початковому є згадування. А у моїй дисертації є належні посилання за вимогами того часу, – відстоює свою позицію Володимир Онищенко. – Тому зараз ситуація доволі абсурдна".

Юристи також зауважують, що в Україні довгий час не існувало поняття академічного плагіату. І з юридичного погляду стосовно науковців, які захищали свої дисертації до вересня 2017-го, не можуть бути застосовані звинувачення в плагіаті.

"Лише з прийняттям Закону України "Про освіту" від 05 вересня 2017 р. на законодавчому рівні належним чином закріплено зміст поняття академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації, а також передбачено відповідальність за такі діяння. До великої кількості науковців зараз застосовується такий підхід, який суперечить положенням статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Велику кількість науковців функціонери НАЗЯВО зараз намагаються притягти до відповідальності за ті діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення", – цитують "Контракти" партнера Адвокатського об’єднання "Юридична компанія "Кредо", адвоката Миколу Книша.

Тож Онищенко наполягає: станом на 2002 рік, коли відбувався захист, дисертація цілковито відповідала нормам, що діяли на той час, і містить належні посилання за вимогами того часу. Та й спірним НАЗЯВО визнало менше 1% тексту його докторської дисертації, і йдеться саме про відсутність посилань. Між тим Онищенко відзначає, що при перевірці антиплагіатною програмою унікальність тексту дисертації складає 99,18%.

Сам науковець припускає, що через чверть століття після захисту його дисертація "зацікавила" НАЗЯВО через ректорську посаду, яку він зараз обіймає. "Можна припустити, що звинувачення в плагіаті може використовуватись як додатковий інструмент впливу у процесі інтенсивної конкуренції за певні посади", - зауважують "Контракти".

 

Пікантності ситуації додає те, що приклади академічної недоброчесності можна знайти і в роботах самих членів НАЗЯВО. Так, Depo.Ua писало, що науковець Василь Садовий виявив у бакалаврській роботі представниці Апеляційного комітету НАЗЯВО Лідії Фесенко плагіат, а також низку фактологічних, орфографічних, синтаксичних і стилістичних помилок. Нещодавно ЗМІ повідомили, що плагіат міститься і в її магістерській роботі.

Володимир Онищенко каже, що юристи знайшли плагіат у роботах 10 з 21 членів НАЗЯВО, ще щодо чотирьох членів НАЗЯВО дисертацію або не було знайдено взагалі, або автореферати було розміщено з порушеннями вимог законодавства. Отже, до 14 з 21 членів НАЗЯВО можна адресувати набагато більший обсяг звинувачень, ніж ті, з якими вони зараз звернулися до науковців.

"Цікаво, що заступник голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, член Комітету з питань етики Іван Назаров, проходив оцінювання як кандидат на посаду судді Конституційного Суду України. Дорадча група експертів визнала його таким, що не відповідає критерію високих моральних якостей", - зауважує адвокат Микола Книш. На його думку, самовідвід Назарова після складання рішення щодо Володимира Онищенка є свідченням того, що Назаров прагне уникнути участі у винесенні очевидно протиправного рішення. "Доцільність витрачання ресурсів на таку діяльність, та винесення за її наслідками рішень, що в будь-якому разі будуть визнані судом протиправними та скасованими, – окрема тема для дискусії", — відзначає правник.

Онищенко зазначає, що адвокати попереджали членів НАЗЯВО про конфлікт інтересів через виявлення численних фактів недотримання ними принципів академічної доброчесності. Зібрані матеріали вже передано до НАЗК.

При цьому Gazeta.Ua зауважує, що автором більшості скарг на дисертації українських вчених у більшості випадків є випускник Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, кандидат біологічних наук Олег Смірнов. "Смірнов не може бути ущемлений дисертаціями науковців, на яких він скаржився, адже у нього з ними різні наукові спеціалізації. Він – біолог, а об'єкти його звинувачень – економісти, юристи, медики. Загалом Смірнов подав кілька десятків скарг. Він веде тематичний сайт з "чорним" і "сірим" списками українських науковців упереміш з політиками, які мають наукові ступені", – пише видання. За інформацією "Контрактів", до січня 2024 року Олег Смірнов адміністрував свій сайт на російському ресурсі, в 2021 році видавав довідники у російському книговидавничому холдингу "Інфра-М".

Тож ціла низка видань відзначає: питання академічної доброчесності справді є вкрай нагальним, однак позиція окремих членів НАЗЯВО має ознаки упередженості, непрофесіоналізму та нехтування їхніми безпосередніми обовʼязками.

"З боку НАЗЯВО я бачу застосування подвійних стандартів, що ніяк не сприяє справжньому очищенню наукової спільноти від дійсно недоброчесних представників. Стало зрозуміло, що система обрання членів НАЗЯВО від початку є недосконалою, адже вона не передбачала аналізу на відсутність плагіату в їхніх наукових роботах і дотримання ними стандартів академічної доброчесності", — каже у своїй колонці на "Український новинах" Володимир Онищенко. І резюмує: "Якщо зараз державні органи санкціонують (а суспільство дозволить) травлю вітчизняної наукової еліти, то в нас як нації немає майбутнього. Якщо зараз суспільство "проковтне" масову травлю науковців, то це знищить систему науки та вищої освіти в Україні".