Навіщо в дні війни говорити з дітьми про смерть

Психологи стверджують, що на війні найважливіше - постаратися максимально забезпечити дитині відчуття безпеки.

«Дуже важливо, щоб у найстрашніші моменти поруч з дитиною був хтось із дорослих - це дозволить відчути себе у відносній безпеці. Корисно взяти з собою в бомбосховище улюблену річ дитини - іграшку, ковдру, книгу. Не можна ухилятися від питань дитини, навіть якщо вони про смерть. Часто діти можуть запитувати: «Мамо, а раптом ти помреш? Що буде зі мною?». Тут не треба лукавити, краще спокійно говорити: «Сподіваємося, що такого не станеться, адже нас захищають військові. Але якщо раптом подібне станеться, про тебе подбає інший дорослий (називати людину)». Дитина має відчувати себе захищеною. Добре, якщо є можливість малювати: творчість - відмінний спосіб виплеснути емоції», - говорить психоаналітик, член Української асоціації психоаналізу Наталія Улько.

Вона наголошує: у такі моменти важливо бути особливо уважними до дитини. Якщо ви вже в мирній обстановці, спостерігати за його поведінкою. Будь-які неприємні зміни - наприклад, смуток, депресивність, безсоння або регресія (наприклад, дорослий хлопчик чи дівчинка почали смоктати палець) - привід звернутися до фахівця.

Психотерапевт Леся Науменко акцентує: по можливості треба намагатися максимально наблизити військові будні до звичайного життя.

«У ситуації постійного стресу намагайтеся розважити малюка - почитати казки, пограти в ігри, щоб дитина відчула себе у відносній безпеці. І звичайно, тут дуже важливо, наскільки стійка психіка дорослого. Якщо дитина відчуває, що дорослий все ще здатний його захистити, він буде почувати себе більш комфортно», - коментує Леся Науменко.

На її думку, більшості дітей, які тривалий час перебували в зоні АТО, знадобиться психологічна реабілітація.

«Кожен випадок індивідуальний - все залежить від психотипу, вразливості людини. Іноді отримані травми можуть вистрілювати роки потому. Дорослим потрібно проявляти щирий інтерес до дитини, включеність в його життя. Спілкуватися, соціалізуватися, розмовляти з однолітками та з дорослими - це допоможе швидше повернутися до нормального життя», - акцентує психолог.

Психолог Ірина Мельник також підкреслює значимість позитивних дрібниць в стресові періоди.

«У ситуації війни неможливо робити вигляд, що нічого не відбувається. Треба якось відволікати дітей від стресових факторів - припустимо, в бомбосховищі можна пограти в міста. Важливо не забувати про запобіжні заходи - контролювати доступ до травмуючої інформації, наприклад, сюжетам новин. Безпосередньо під час обстрілів допоможе тілесний контакт - погладжування, обійми. Це розслаблює, в якійсь мірі, зменшує стрес», - говорить психолог.

Як стверджує Ірина, переживши війну, дитина може або стати конфліктною і агресивною, або замкнутись, направивши агресію на самого себе. Другий варіант буде проявлятись пригніченим, апатичним настроєм.

«Батькам важливо проявити розуміння - не накидатися на дитину з докорами, а спробувати з'ясувати, в чому причина його вчинків, вислухати, пояснити, що така поведінка нічого не вирішує. Зменшити вплив травми допоможе арт-терапія і спорт. Під час таких занять не напружується розумовий процес, емоції виходять через тіло, творчість. Зараз багато програм допомоги сім'ям з АТО - є спеціальні групові заняття для дітей. Разом з однолітками легше подолати психологічну травму. Однак якщо розлади почалися безпосередньо між батьками і дітьми, ідеальним варіантом буде сімейна терапія», - коментує Мельник.