Перша прес-конференція на волі: Про що розповіли Сенцов і Кольченко

Сьогодні політв’язні Олег Сенцов і Олександр Кольченко, які провели 5 років в російській тюрмі і були звільнені з полону 7 вересня, дали першу велику прес-конференцію

Перша прес-конференція на волі: Про що р…

Depo.ua публікує найцікавіші епізоди.

Захід тривав 2, 5 години. Сенцов виступав російською мовою, зазначивши, що розуміє українську, але ще не мав достатньо розмовної практики, а Кольченко – українською, але говорив мало і здавалося, що дається йому державна мова поки нелегко. Хоча, можливо, він завжди небагатослівний.

Сенцов пообіцяв зробити все, що від нього залежить, щоб вивільнити інших полонених. Назвав росіян, які боряться за себе і вільну Росію справжніми братами. Час від часу він тролив Кольченка, розповідаючи, наприклад, як той попався в лапи ФСБ. Коли спитали, як вони планують боротися за звільнення решти в’язнів, Сенцов зазначив "Саша, тут нет офиса "Единой России". Нагадаємо, що на Росії їх звинуватили у підпалі офісу цієї партії в Сімферополі, планах підірвати пам’ятник Леніну і "Вічний вогонь".

Сенцов – про те, що всі ці 5 років зберігав спокій

Я в цьому приміщенні - втретє в житті. На початку 2000-х тут проводилися кіберзмагання, я з цієї сцени коментував ігри. Вдруге я тут був під час Майдану. Взимку 2014 року в нас тут був штаб автомайдану, я тут працював і практично жив увесь час, який не був на барикадах. І от я тут третій раз. Життя іде по колу, як і має бути, тому я спокійний і всі ці 5 років був спокійний і впевнений, що все закінчиться добре.

Сенцов: Я сподіваюся, що на мене не будуть ображатися, що я невдячний

Дякую всім українським, і не тільки, ЗМІ за вашу роботу, за вашу боротьбу. Єдиний спосіб боротьби з брехнею - говорити правду.

Я не дуже люблю подібні заходи. Тусовки, бомонди, шоу, інтерв’ю, тому я оптом вибачаюся за відмову від участі в масових заходах, я не хочу виходити в тираж, бути весільним генералом. Я не від кого не збираюся ховатися, закриватися, в мене офіційна сторінка у Фейсбуці, через яку я буду транслювати свої думки. Я буду брати участь в інтерв’ю, але це буде вирішуватися в індивідуальному порядку, щоб сто разів не говорити одне і те ж саме. Тому вибачайте ті, кому довелося відмовити, бо це буде переважна кількість ЗМІ. Я сподіваюся, що на мене не будуть ображатися, що я невдячний, приймуть мою позицію з повагою.  

Сенцов:  Про Афанасьєва і Чірнія, які свідчили проти нього

Колекціонування образ – це захоплення слабких. Якщо хочеш бути сильним, треба вміти пробачати. Тому у мене нема жодних образ і претензій до Афанасьєва і Чірнія. В кожного своя доля. Я бажаю Чірнію свободи, а Генадію Афанасьєву-  всього хорошого і жодних в мене нема претензій. Але це не значить, що я зобов’язаний з ним спілкуватися.  

Займатися двома найкращими в світі речами: знімати кіно і жити

Про плани на найближче майбутнє

Сенцов: Щодо мене, то я збираюся займатися двома найкращими в світі речами: знімати кіно і жити. Жити я буду в Києві, моя донька вже переїхала сюди, мама з сином приїхали мене провідати, мама поки залишиться, син із колишньою дружиною повернуться в Крим. Спілкуємося, вирішуємо сімейні справи, все у порядку.  

Кольченко: Я поки не будував планів. В перші дні хочу трохи відпочити і адаптуватись. Я продовжу навчання в ТНУ, де навчався коли мене арештували. Я встиг закінчити 2 курси на заочці і планую продовжити навчання за цим же фахом.

"В Крим – тільки на танках"

Про те, чи збираються вони навідатися в Крим

Кольченко: Доки Путін при владі, в Крим повертатись не збираюся.

Сенцов: Щодо Криму, повернуся туди тільки на танку (аплодисменти). Звісно, не треба сприймати мої слова буквально. Ви розумієте, що я маю на увазі…

Сенцов: Політики не зв’язувалися зі мною протягом цих 5 років і я їм дуже за це вдячний

Щодо мого майбутнього політичного життя, для мене самого це питання залишається відкритим. Для самого себе я це не те щоб не вирішив, але питання ще відкрите. Так вийшло, що я людина не публічна, закрита, але життя отак вивело. Я відчуваю відповідальність перед своїм народом, перед своєю країною і тому робитиму все що в моїх силах для моєї країни.

Сенцов: Про вклад обох президентів в справу обміну

Обмін - не випадковий і не раптовий, робота всі ці роки велася, буквально з перших днів. Адміністрація (президента, - ред) дуже багато працювала над цим. Не треба розглядати наш кейс окремо. Нас багато, просто ми більш відомі ніж інші. Це ніби не зовсім правильно, але так було. Були звільнені інші полонені при іншій адміністрації, але там вже справа зайшли в глухий кут, це всі розуміли. А зараз з приходом нової влади в Росії є шанси ці відношення перезавантажити. Зеленський теж робить крок на зустріч, я бачу, що він щиро хоче цей конфлікт вирішити на благо країни і без втрати її інтересів. Я вже говорив, що 100 років перемов краще, ніж один день війни.

Сенцов: Про те, чи є обмін показником того, що Росія хоче миру

Стосовного того, що Росія хоче миру – скільки би вовк не рядився в овечу шкуру, зуби в нього і далі на місці, не турбуйтеся.  Не вірте в це. Я не вірю. Я всі ці роки намагався бути в інформаційному порядку денному, читав "Нову газету" і дякую їм, бо завдяки їм я 5 років дізнавався про те, що відбувається в Україні. І листи звісно, вони дуже допомагали. Я спостерігав за ситуацією, були періоди затишшя, періоди активізації, а щодо того, що відбувається зараз – це почалося з кінця травня. В червні була крапка, коли Росія могла вийти з ради Європи, вони вирішили залишатися і плюс - зміна адміністрації в Україні дала можливість почати новий діалог. Це все збіглося і вплинуло на те, що ми тут. Це не значить, що Росія готова відпустити Україну, віддати Крим, віддати Донбас і сказати, все, живіть як хочете. Ні. цього не буде.

Про важливість листів для кожного, хто сидить в тюрмі

Кольченко: Мені дуже надавали сил листи від Олега і моїх друзів, з якими я був знайомий ще з волі. Звісно, було дуже приємно отримувати листи, відчувати підтримку, але відокремити якійсь один і сказати, що саме він біль за інші надав мені сил - дуже важко.

Сенцов: Солідарний з Сашком, тому що для будь-якого ув’язненого листи - це дуже важливо. Це найважливіше. Ти можеш не поїсти день, в тебе може не бути передач з волі, з тобою можуть щось робити, але лист… всі чекають на листи. Тому пишіть, пишіть, пишіть. Пишіть про що завгодно, просто якби це дуже підтримує. Прямо дуже.

Мені писали багато людей, я намагався всім відповідати. На жаль, не всі листи доходили до мене і від мене, вони губилися, їх знищувала цензура.

Я не стану виділяти чиїсь окремі листи. Єдине що – мені дуже не подобалося, коли приватне листування викладали на широкий загал. Треба розділяти такі речі. Дійсно близькі люди розуміли, що можна говорити, а що не треба.

Але все одно, дякую за всі листи. Всім.

Сенцов: Про те, чим займався в тюрмі

Я за 5 років проїхав різні тюрми, всюди - різний розпорядок і різні можливості. Десь була можливість почитати, подивитися телевізор, погуляти. В основному я читав, прочитав дуже багато книжок. Листувався з людьми. Дуже багато працював. Я привіз дві торби, в одній - речі, а в другій 22 кілограми макулатури – це листи, я жодного не викинув. Я їх не буду перечитувати, але зберігаю, бо мені це дорого. Ще я привіз книжки і ісписані зошити, 15 штук. Це теж велика робота.

Деякі речі я перші роки не виводив назовні, а зараз вивів – сценарій скоро піде в роботу новий, який я вислав на початку року і дві книжки, одна "Маркетер" вийде 22 вересня , буде презентація у Львові і ще один роман, він ще не оформлений і буде виданий наступного року.

Сенцов: Про поточну політичну ситуацію в країні

Важко щось коментувати, я не люблю гучні слова і швидкі висновки, маю розібратися. Виходячи зі своїх спостережень і людей, яким я довіряю, можу сказати, що труднощі є, не все добре, багато речей не було зроблено або було зроблено погано, але в цілому країна рухається і рухається в правильному напрямку.

Про участь Цемаха в обміні і доцільності того, що його віддали

Костенко: Це прізвище почув вперше у літаку. Стосовно цієї фігури, в мене ще не сформувалася власна позиція.

Сенцов: Я так само вперше почув його в літаку, від президента. Він спитав, чи не був я проти цього обміну, я сказав, що взагалі вперше про Цемаха чую. Це прізвище я дізнався в літаку, почитав новини. Мені важко це коментувати, я не любитель коментувати дії інших. Є президент, якому країна делегувала повноваження, ви знаєте, відсоток був високий і це значить, що люди йому довіряють. В нього більше інформації ніж у вас з нами, і коли він вже прийняв таке рішення, значить в тому була необхідність. Ми можемо сперечатися, і це нормально, бо це відкрите суспільство.

Сенцов: Про потенційну зміну влади на Росії

В 2014 році я побачив, як народ може змінити свою країну, звалити цю владу, тому потрапивши в російську тюрму я вирішив, що люди не можуть так жити. Але розумні люди, які жили на Росії вже давно казали, що ні, тут нічого не може відбуватися, це болото. За 5 років я переконався, що так, це болото. Переважній більшості все одно і я не знаю, чи можливі якісь зміни. Але протести були і до 2014 і зараз є. А прогнозувати тут щось неможливо. Ніхто не зможе спрогнозувати революцію, в результаті якої Путін піде на пенсію. Звісно, краще би в Гаазі його побачити, але, можливо, не вийде. Але я сподіваюся, що ця країна стане більш цивілізованою. Люди, які хочуть нормально жити на Росії є, просто їх мало.

Сенцов: Про те, як в Криму опирався окупації

Я займався достатньо широким спектром питань в Криму, комунікував з великою кількістю людей, підтримував військові частини, в тому числі -  на етапі евакуації і коли мені сказали, скільки вивезено, я зрозумів, що вивіз половину звідти. Займався акціями протестів в Криму, де стоять російські війська, всі силовики – за них, і напередодні референдуму ми проводимо автопробіг з українськими прапорами. Ми доїхали до центра де нас заблокували.

Мітинги проводили. Щоб показати, що є люди, які проти.

Допомагали журналістам, давали машини, давали людей. Я намагався робити що міг, телефон від уха не відривався. Були ще речі, про які я не можу розповідати, тому що це може вплинути на людей, які ще там. Я не знаю, хто виїхав, хто залишився. Може бути одне неуважне слово, яке може вплинути на долю людей, які там залишилися.

В мене не було начальства, командира, але були зв’язки після майдану і коли почалася нова евакуація військових, мені якось подзвонили і сказали, що військову частину виселили з гуртожитка, вони стоять біля нього з 9 ранку, 140 людей і їх нема кому вивезти. Через три години ми їх вивезли на автобусах. Закінчилося тим, що через місяць мені вже дзвонили з Міноборони і питали, хто ще залишився. Мовляв, я інформований більше.

Чому саме вони опинився за гратами

Кольченко: Своє потрапляння в цю компанію я оцінюю скоріш як випадкове, на моєму місці міг опинитися хто завгодно з тих, хто тоді займався діяльністю проти наступу на громадські свободи. Плюс, я знехтував безпекою.

Сенцов: Чому я – я це питання часто чув і можу пояснити тим, що так співпало, ніхто мене не обирав. Вони вирахували Чірнія. Вірніше не вирахували, він сам бігав, шукав, з ким зробити бомбу і знайшов ФСБ. Вони за ним слідкували, щоб знайти, хто з ним працює, хто замовник. Але нікого не знайшли, підклали муляж, покатували його і він здав Гену (Афанасьєва, - ред) і всіх, хто був на підпалі. Сашко знав, що всіх арештовують, але не поїхав в евакуацію, сховався на кілька днів, потім вирішив, що все це закінчилося і його взяли біля будівлі ФСБ, він ішов просто пив пиво…

Для професійного революціонера це провал (сміється). Тому коли нас всіх заарештували, я знав, що Сашка не заарештували і був спокійний, що хоч Тундра на волі. А він ледь не здався!

…Ну, буває. Ніхто ж не розумів, наскільки все серйозно. Я дізнався, що Афанасьєва заарештували через три години, але була субота і не було можливості вияснити, за що. Перед цим одного товариша ми змогли з залу суду витягти, вже в той час два товарищів по боротьбі просто зникли.

Колчьенко: Я свою безтурботну поведінку можу пояснити тим, що я себе оцінував як невловимого Джо і просто думав, що я не представляю серйозний інтерес для спецслужб.

Сенцов: Я знав про арешт Афанасьєва, йому треба було допомогти, тому я не поїхав, повідомив друзям і журналістам, що коїться щось незрозуміле і треба розібратися, але були вихідні і треба було дочекатися понеділка. А потім мені пішов дзвінок від Афанасьєва, що він пропонує зустріч, я зрозумів, що мене намагаються заманити, сказав, що прийду і не прийшов. Але все одно не поїхав. Я думав, що навіть коли вони мене заарештують - ну що вони мені пред’являть? Те що я робив Росії не сподобалося, але нічого кримінального я не зробив. Але вони видумшики великі.

Гену закатували і він не витримав. На довгому протязі це витримати неможливо. Це питання часу, коли ти зізнаєшся в усьому. Показова історія Карп’юка і Клиха, їх тримали на катувальному ізоляторі у Владикавказі і довелося в усьому зізнатися, бо виходу не було.

Це відбувалося і зі мною, але я не хочу це навіть озвучувати не тому, що це не приємні спогади. Просто це у порівнянні з ними було настільки дрібним епізодом. Хлопці там пройшли через пекло, я коли летів, поспілкувався з Карп’юком, дуже хороша людина.

У Сенцова дзвонить мобільний – мелодія з "Собаки Баскервілей" і він не знає як вимкнути, Кольченко підказує. Із залу питають, чи це не Зеленський дзвонив.

В нього поки що нема мого номеру, -  відповідає Сенцов. - Я просто не бачив 5 років ці штуки, - коментує він далі і ще трохи подивившись на монітор смартфона, ховає гаджет у кишеню.

Про кіно, яке дуже хочеться подивитися

Кольченко: Новий фільм Тарантіно, "Одного разу в Голівуді"

Сенцов: На жаль за 5 років я зміг подивитися тільки 4 хороших фільми. Вночі, хоч це було і неможна, я в ростові у фсбшній тюрмі умівкнув ТНТ, показували артхаусні фільми і я одразу зрозумів, що це фільм Слабошпицького. Я з ним знайомий і знав про цей проект, він дуже складний, бо треба було знімати про глухонімих без сурдоперекладу. Це було дуже круто, я з тих пір більше не бачив жодного українського фільму, але вважаю, що це один з найкращих в Україні за останні десятки років.

Ще я дивився "Левіафана", "Літо" Серебреникова і "Рай" Кончаловського, це мені сподобалося. Решту я не дивився, неможливо дивитися.

В тюрму мені надіслали 20 дисків з хорошими фільмами на моє прохання, але мені їх не віддали і я їх привіз із собою, хочу тепер подивитися.

Сенцов: Про російський паспорт

В мене не було його ніколи. Коли забрали Крим, російська влада заявила, що можна відмовитися від громадянства. Я не збирався ані брати той паспорт, ані писати відмову, все це незаконно, це маячня і я не хотів брати в цьому участь. Коли я потрапив у полон, з цього скористалися і намагалися мені нав’язати російське громадянство. В нас з Сашком не було російських паспортів.

Кольченко: Про суперечки в тюрмі щодо Кримнашу і продовження активізму

Я багато спілкувався і сперечався з іншими в’язнями щодо Кримнашу, але з часом став уникати їх, бо є люди, яким нічого не доведеш. Стосовно громадської діяльності, я маю намір продовжувати її, я зберіг свої погляди і хотів би нагадати, що досі не закрита карна справа щодо моїх товаришів з "Автономного опору" зі Львову, в них вилучили техніку і досі не віддали.

Сенцов: Про поступки, заради подальшого обміну

В полоні залишилися більше 100 хлопців, які не є відомими персонами. В нас обмінного фонду нема. На що міняти? В нас є план, я сподіваюся, що це не пусті слова, президент його озвучив. Раз нема полонених на обмін, значить треба буде десь відступити. Але я не хочу коментувати дії влади в тому плані, що їм видніше, а я поки до кінця не розібрався. Сподіваюся, Зеленський знає, що він робить і зробить так як треба.

Про російське телебачення

Кольченко: Дивитися телебачення було водночас і смішно і сумно, тому що люди сидять, дивляться із серйозними обличчями і сприймають близько до серця.

Олег: Та ж сама історія, але я ще по вихідних дивився Кисельова. В тюрмі цирку нема, театру нема, а дивитися на нього весело. Хоча таке, звісно, збочене задоволення…

Сенцов: Про спорт і плани на друге голодування

Я все життя займаюся спортом і в тюрмі займався за будь якої нагоди. Я не курю, не чефірю, алкоголю і наркотиків в тюрмі нема. З алкоголем в мене стосунки нормальні, помірковані, а наркотиків я ніколи не вживав. В тюрмі я не загонявся, тобто не думав про погане. Я думав про хороше, а це впливає. Всі чекали, що я вийду скелетом, яким я був в минулому році, але я цей рік їв і займався спортом. До речі, ніхто не знав, крім адвоката, що я в травні планував почати друге голодування. І якщо нічого б не відбувалося, готувався до нього. Якщо до попереднього я готувався, мінімізуючи свою форму, зайшов з мінімальної ваги, щоб легше було їпереносити, цього разу я хотів набрати максимальну вагу. Ну знаєте, такий варіант - сякий варіант, чим там ще було займатися, там нема інтернету, там тільки Кисельов і те раз на тиждень, а решту днів – День сурка.

Після виборів почалося просування (питання обміну полоненими, – ред.) і я вирішив притримати свої плани. Ні в якому разі не хотів перешкодити просуванню.

Сенцов: Путіну легше віддати Кремль, ніж віддати Крим

Путін не віддасть Крим. Це камінь, на якому стоїть вся його нинішня політика. Раніше він літав на стерху, вигадував двіжухи, як підняти свій рейтинг. А тут – Крим, і все. Але дракони теж вмирають і я сподіваюсь, що я це побачу. Відбудуться або корінні зміни в  політичному укладі Росії, або революція чи громадянська війна, коли відвалиться Кавказ, Кенігсберг і Крим. Я би цього не хотів, я не хочу смерті жодної людини. Я сподіваюся, що все буде мирно і сподіваюся, що Крим ми повернемо.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook