Проблеми з логічним мисленням: Чому Україні піде на користь обов'язкове ЗНО з математики

"Гуманітарії" і батьки "гуманітаріїв" в соцмережах обурюються, що це нововведення може дуже зіпсувати їм життя, і сваряться з "математиками".

Між тим, знання математики на національному рівні - це запорука заможнішого життя українців. Про це Depo.ua розповіли старша наукова співробітниця Інституту математики НАНУ, кандидатка фізико-математичних наук Ірина Єгорченко та математик і освітянин Тарас Павлов.

Нагадаємо, міністерка освіти України Ганна Новосад оголосила, що з 2021-го ЗНО з математики стане обов'язковим. Така заява послідувала за оголошенням 2020 року "роком математики", а причиною математичного порядку денного стали далеко не радісні для українців результати дослідження якості освіти PISA 2018, які наочно продемонстрували, що з математичною компетенцією в українських учнів - серйозні проблеми. І поставитися до отриманих результатів варто серйозно, адже мова йде, у тому числі, про економічний (і не лише) успіх України.

Читайте також - Українська PISA: Що коїться із середньою освітою

Як зазначає Тарас Павлов, PISA показала, що з математикою все дуже погано: якщо у читанні і природничих науках відставання невелике, то математика відстала дуже сильно. 

"Частково це може бути через специфіку PISA і те, що там вимірюється вміння використовувати її на практиці.  Але з математикою у нас дійсно погано. Причому це важливо. Просто тому, що люди б ефективніше брали участь в економічному житті країни, адже певна частина людей потім потрапляла б у наукоємні галузі і підвищувала б ВВП. А Україні це потрібно, як нікому. Тому обов'язкове ЗНО - це вимушений захід".

Ірина Єгорченко додає, що масове незнання математики занадто дорого обходиться нашій державі. "Це й масова любов до фінансових пірамід, хижацьких кредитів, всілякого шарлатанства типу астрології чи нумерології, нерозуміння принципів доказової медицини. Це масове невміння приймати адекватні фінансові та інші рішення. ЗНО з математики не є панацеєю, але без цього перетворити освіту з існуючої школи обману та імітації (на щось корисне, - ред) для більшості дітей - неможливо", - наголошує вона.

Та чи допоможе впровадження обов’язкового зовнішнього незалежного оцінювання і збільшення кількості годин на математику покращити становище? 

Ірина Єгорченко висловлює сподівання, що масова агітація в медіа та серед батьків проти вивчення математики з часом зійде нанівець.

"Мені кілька вчителів початкових класів говорили, що батьки першокласників приходять і говорять дитині, що математика непотрібна. Мовляв, не чіпляйтесь, скажіть, що переписати і напишемо.

Зараз в суспільстві потужна антиматематична агітація - батьки хочуть дітям легкого, безтурботного життя, самі не хочуть морочити собі голову з уроками і впевнені, що все куплять.  І хочуть купити/випросити/примусити поставити оцінки. Зараз багато дітей не вчить математику зовсім, невелика частина з початкової школи.

Це не жарт. Я на власні очі бачила дівчину-медалістку, яка не могла додати 5 та 8, не розуміла що означає результат на калькуляторі.

Мама дівчини дуже пишалася, що змогла купити у вчителів та директора золоту медаль при таких знаннях. Це помірно престижна київська гуманітарна гімназія. 

Ще наслідки - більш свідомий вибір професії, який не буде обмежуватись незданим ЗНО з математики - діти несамостійні у виборі предметів.  Аби не здавати нібито важкий предмет, учнів пресують і школи, яким потрібен гарний рейтинг (агітують дітей не здавати математику, що обмежує можливості вступу), і батьки, які чомусь впевнені ,що обов'язково потрібен репетитор.  Верещать проти ЗНО, бажаючі неправдивих гарних оцінок.

Немає нічого страшного, якщо дитина, йдучи у художники, матиме в атестаті погану оцінку з математики - це ніяк не завадить її вступу до художньої академії".

На думку Тараса Павлова, нинішня шкільна математика має мало спільного із справжньою математикою.

"Потрібно розуміти, що математика - це наука про абстракції і узагальнення. Як це відбувається у житті? Спочатку йде багато-багато прикладів. В якийсь момент дитина починає відчувати, що якщо 7+5 = 5+7, і 12+13 = 13+12, то, мабуть, щось за цим стоїть. Таким чином дітей підводять до певних узагальнень - що від перестановки доданків результат не зміниться. А коли діти вже відчули ці узагальнення, їм дають абстракції – кажуть що a*b=b*a для будь-яких чисел a i b. І абстракції - це метод ефективно працювати з узагальненнями. І от математика, вона - про це", - каже експерт.

За його словами, в українських школах дітям одразу дають абстракції, які жодним чином не пов’язуються у них з будь-якими реальними процесами у житті. 

"Відповідно, діти, у кращому випадку, вміють  (якщо вміють), рахувати усілякі многочлени й інтеграли, але вони абсолютно не розуміють, для чого це. І сенсу з таких завдань, як на мене, дуже і дуже небагато. Форма підмінила зміст, а вчителів, які це розуміють і здатні це подолати - дуже мало. Більшість просто по підручниках, по програмі подають оці алгоритми дітям, не замислюючись, для чого і як.

ЗНО цього питання не виправить, але будь-яке рішення, яке підіймає питання нагору - хороше. І, можливо, люди почнуть замислюватись, що математика повинна бути інакшою. 

Так, мабуть, якась дуже незначна кількість не здасть цей тест, але це - кілька відсотків дітей. В цілому ж, це абсолютно не змінить ситуації. Я не розумію, чому батьки бояться і переживають".

Наш співрозмовник додає, що ЗНО - хороший інструмент для порівняння, але не показник якості викладання чи інтелекту дитини. 

"Ну, ось приклад: для дітей з ліцею, які свідомо йдуть на математику, здати ЗНО менш ніж на 195 балів - це просто сором. Цей тест дуже стандартизований, абсолютно непридатний для оцінки знань саме в галузі, але непогано показує ставлення дитини до навчання, як мінімум. І то вже добре, враховуючи, що ЗНО - це, по суті, інструмент відбору саме на вищу освіту. Це не показник якості викладання у школі, оцінки інтелекту дитини, це просто показник того, чи варто на вищу освіту цієї дитини витрачати кошти. І з цією задачею тест непогано справляється", - пояснює він. 

Про прохідний бал

Ірина Єгорченко зазначає, що прохідні бали із ЗНО в Україні - смішні та ганебні, а для успішної здачі екзамену з математики достатньо знати предмет на рівні 6 класу. Втім, навіть це стає проблемою для багатьох випускників.

"З одного боку, це популізм, догоджання населенню, діти якого не вчаться в школі, а просто там відсиджуються. З іншого - догоджання слабким університетам, які хочуть набрати хоч повних неуків, але набрати, та імітувати освіту вже у вищій школі

Зараз від вчителів взагалі не вимагається вчити дітей - треба звіти, папери, фальшиві конкурси, театральні вистави та танці для начальства, гарні плакати та шоу. А от вчити - не вимагається. Єдиний спосіб хоч якось примусити пересічну школу вчитися - це незалежний контроль знань. Вчителі, особливо математики, на жаль, вже давно змирились з примусом до малювання оцінок, списуванням і самі не здатні оцінювати знання учнів. Занадто довго вчили їх брехати та пристосовуватись до вимог мати гарні показники. Так, потрібні нові програми, відмова від злочинних методик та настанов НАПН, серйозне підвищення оплати вчителям саме математики та фізики, але жодні заходи не матимуть ефекту без незалежного контролю знань учнів.

Прохідний бал надзвичайно низький - саме ЗНО просте, простіше за вимоги програми "стандарт", простіше за те, чим мало б бути ДПА. 

Масовий вереск про ЗНО говорить про те, що ДПА та виставлення оцінок в школі - суцільна фікція, якою всі (батьки та юні імітатори) були повністю задоволені - єдині незадоволені викладанням математики - це викладачі фізматів не педагогічних, а природничих та морально не розкладених технічних спеціальностей в пристойних університетах. Всім іншим вся ця суцільна імітація подобалась", - стверджує Єгорченко.

На її думку, користь від оголошення ЗНО з математики вже є, адже активно почали говорити про підручники та програми.

"Злочинні програми з ідіотськими методичними вказівками до того всіх влаштовували і неуки-вчителі, які справно малювали оцінки, теж всіх влаштовували. Також є користь від того, що самопроголошені "гуманітарії" часто демонструють нездатність прочитати та зрозуміти текст - ну от такі вони гуманітарії. Не треба називати гуманітаріями людей з когнітивними труднощами. Звідкись вони беруть, що ЗНО з математики враховується, наприклад, для вступу в консерваторію чи на історичний факультет. Зрозуміти що елементарна математика, яка потрібна для ЗНО, це  - середня освіта, вони чомусь не здатні", - зазначає Єгорченко і додає, що сподівається на перехід суспільства до цивілізованого обговорення проблем викладання математики на різних етапах освіти. І, за її словами, бажано без "методистів" з "педагогами" та іншими "гуманізаторами", які й призвели до наявної ситуації.

                                            Про збільшення кількості уроків математики в школі

"Потрібно залучати кваліфікованих викладачів до викладання математики, починаючи з початкової школи. До реформи програми та підручників для того, щоб забезпечити хоча б простий базовий рівень для всіх дітей", - наголошує Ірина. При цьому вона вважає, що збільшення кількості годин на математику у школах - недостатня, але необхідна умова. "За нашої системи освіти багато учнів не зацікавлені у математиці, в результаті маємо нерозуміння предмету та часто страх і ненависть до нього", - каже науковиця.

На думку Тараса Павлова, без змін у системі освіти збільшення годин може навіть погіршити становище:

"Мені здається, що у такому випадку (додати більшу кількість годин без зміни системи освіти, - ред) результат буде скоріше негативним. Тому що коли людина не любить щось, давати їй цього ще більше - це дивна тактика. Проблема не в годинах, проблема у якості викладання. Дати ще години - і вчителі їх заб’ють тим самим беззмістовним натаскуванням задач. Результати ЗНО, це, мабуть підніме. А от знання з математики - навряд чи", - наголошує він.
 

Про зміну методики викладання математики

"У нас довго пропагували фальшиву гуманізацію освіти від НАПН. Насправді це - примітивізація та дебілізація. Ніякої гуманізації не було і немає, одне прославляння методу Макаренка, який по суті є булінгом.  Але під гаслом гуманізації освіту постійно примітизували, створювали хаотичні програми, неузгоджені та непристосовані до виділеної кількості годин та віку дітей", - говорить Ірина Єгорченко.

Вона додає, що МОН України варто було б "зібрати групу компетентних представників (з категоричним недопуском представників НАПН, які і є винними в розвалі фізико-математичної освіти, та, мабуть, недопуском будь-кого зі ступенями з педагогіки чи дотичних галузей) різних спеціальностей, та узгодити кілька рівнів результатів навчання, яких мають досягати учні". На цій основі проаналізувати програми та підручники. Але все це, за її словами, без незалежного оцінювання не матиме жодного сенсу.

Про руйнівну силу НАПН для української освіти зазначає і Тарас Павлов.

"У нас є академія педагогічних наук, яка робить вигляд, що щось робить. І останні кілька років найбільше палки у колеса змінам ставить саме вона.

Також у нас є педагогічні виші, які об’єктивно мають багато вигод із держзамовлень на вчителів. І при цьому роблять мінімум - підготовку вони дають дуже слабку. На це накладається те, що у педагогічні ВНЗ йдуть далеко не найсильніші діти.  Якщо у Фінляндії конкуренція - 10 людей на місце, то у нас переважно не мають кого набирати. Особливо на технічні напрямки - математику, фізику.  А якість знань дітей, які йдуть у педагогічні ВНЗ не зміниться, доки не зміняться умови роботи, доки не з’явиться якась конкуренція. А це впирається у економічну ситуацію в країні.  Академія педнаук, як на мене, має бути розпущена, як мінімум, щоб зекономити кошти і не годувати цю псевдонауку. Також зрозуміло, що педвузи мають бути реформовані, і дуже сильно. 

Наша задача - підготувати все це так, щоб мінімально залежати від вчителів і їх підготовки. Це можливо. 

Що точно варто робити - підготувати якісні матеріали. Щоб, по-перше, вчителі могли з ними працювати, не прив’язуючись до одного підручника. І щоб діти самостійно могли розібратися.

Також потрібні дуже чіткі критерії оцінки ефективності навчання. Не для дітей, а у першу чергу для вчителів. Можливо, менше, але якісніше - не вимагати знання многочленів, але вимагати, щоб дитина вміла проводити базові операції і розуміла, для чого це взагалі.  Тож я би по максимуму підготував матеріали, щоб вчителі могли обирати, як викладати, що вчити, залишивши дуже конкретні показники оцінювання. І тоді за деякий час у нас набралися б дані, які вчителі хочуть щось робити, а які не хочуть, і з цим можна було б вже працювати. 

Про "гуманітаріїв"

Тарас Павлов розповідає, що за його практичним досвідом усі діти, з точки зору батьків, діляться на два типи: "талановиті, але трошки запущені", і так звані "гуманітарії". І останніх нічого не відрізняє від решти, крім того, що вони вперто не хочуть вчити математику.

"Гуманітарій - це така дуже красива відмазка, щоб нічого не робити".

"Я припускаю, що якщо не йдеться про якісь серйозні фізіологічні відхилення, то програму з математики запросто може освоїти будь-яка дитина, - впевнений наш співрозмовник. - Але це за умови, що є хороший вчитель, що дитина математику не ненавидить і немає понаднормових навантажень з інших предметів. Що можна порадити українським вчителям? Почати замислюватися, для чого це все. Звідки взялося. Почати бачити математику у житті і, відповідно, показувати її дітям. Це точно покращить і відношення дітей до математики, і зробить її цікавішою".