Дифтерія в Україні: Що це за страшна хвороба і як від неї вберегтися

Резонансні новини мотивували ужгородців вакцинуватися від хвороби – всього за пів дня щепилося 500 містян.  У місті позачергово зібралася протиепідемічна комісія. 

Що ж до столичного хворого, відомо, що хлопцю дев'ять років, і він не щеплений. Школяр контактував із 45 людьми, 36 з яких – діти. 

Центр громадського здоров'я інформує, що країна забезпечена достатньою кількістю вакцин. 

Depo.ua нагадує, що це за страшна хвороба – дифтерія. 

Загалом, дифтерія відома дуже давно, до ери вакцинопрофілактики та антибіотикотерапії її епідемії викошували до 10% населення країн Європи та Азії. Дифтерію часто згадують в художній літературі (Булгаков і Чехов), її називали "зашморгом вішальника" або смертельною виразкою глотки. До появи сироватки смертність серед дітей коливалася від 70 до 100%, і чим менша була дитина, тим стрімкіше розвивалася хвороба.

Вона відноситься до гострих бактеріальних інфекцій дорослих і дітей, яка викликається особливими мікробами – корінобактеріями дифтерії. Це захворювання, при якому виникають запальні зміни на слизових оболонках або шкірі, утворюються особливі плівки і уражаються внутрішні органи – серце, нирки, нервову і дихальну систему. Як і правець, дифтерія є хворобою, при якій всі патологічні процеси запускаються не самою бактерією, а продуктом її життєдіяльності – особливим дифтеричним токсином (ДТ). Взагалі, існує кілька різновидів дифтерійної палички, і не всі вони токсичні, є абсолютно безпечні види. Однак, в лабораторних умовах дослідники довели, що при особливому збігу обставин відбуваються мутації, і безпечні форми дифтерійних паличок стають токсичними.

Про поширеність дифтерії

Багато хто думає, що дифтерія – вкрай рідкісна хвороба. До початку 40-х років, коли була введена поголовна обов'язкова вакцинація населення, смертність від дифтерії серед дітей сягала майже 100%, батьки знали, якщо малюка спіткає ця страшна хвороба, шансів видужати у нього практично немає. З середини 20 століття захворюваність різко знизилася, у 80-ті роки були відзначені два сплески захворюваності, причому 96% випадків з усіх зареєстрованих у Європі припали на Росію та Україну. З початку 90-х років у результаті потрясінь в країні було не до вакцинопрофілактики, була скасована обов'язкова вакцинація. Буквально за рік з 1990 по 1991 рік захворюваність на дифтерію зросла у 8.5 разів, і особливо серед дітей перших трьох років життя. А до 1994 року досягла свого максимуму – це 52.1 випадку на 100 000 людей, на початок року, а потім у результаті розвитку епідемії він досяг рівня до 150.5 чоловік на 100000 населення, що дуже багато. В перекладі на більш простий для розуміння рівень – хворіли кожні 1-2 малюки з тисячі, в кожній школі були як мінімум кілька хворих малюків. Крім того, на 25% зросла і кількість носіїв, тобто потенційних джерел інфекції. Все це змусило знову проводити активну вакцинацію від дифтерії, що дозволило знизити захворюваність більш ніж удвічі. Але, на рівень кінця 80-х років ми до цих пір вийти не можемо – охоплення щепленнями ще недостатнє, і захворіти на дифтерію цілком можливо.

Як можна захворіти?

Дифтерією хворіють виключно люди, від домашніх або диких тварин чи птахів заразитися не можна. Джерелом дифтерії для малюка можуть стати хворі родичі або носії токсичних форм корінобактерій дифтерії. Основним способом передачі інфекції є повітряно-крапельний, тобто при розмові, кашлі, чханні, але для дифтерії актуальні і передача через третіх осіб, предмети побуту і навіть харчовим шляхом, через інфіковані продукти харчування, особливо молочні. Найбільше число випадків дифтерії відзначається в холодну пору року, за рахунок більш сприятливих для виживання мікроба умов. Дифтерійні палички дуже стійкі в зовнішньому середовищі, на предметах в холодну пору року можуть зберігатися до 5-6 місяців, не втрачаючи своїх небезпечних властивостей. Згубними для них є пряме сонячне світло, високі температури і хімічні засоби дезінфекції.

Як хвороба виявляє себе?

Дифтерія – хвороба багатолика, розрізняють дифтерію гортані, носа, очей, статевих органів, шкіри, рідше вух, може бути комбінована форма – двох віддалених одна від одної областей.

Як лікувати?

Хвору дитину з найменшими підозрами на дифтерію обов'язково кладуть в стаціонар. При підтвердженні діагнозу проводять специфічну терапію антитоксичною протидифтерійною сироваткою АПДС. До речі, в середині 40-50 років, коли дифтерія була широко поширена, АПДС була в кишенькової аптечці всіх лікарів-педіатрів. Це було виправдано – сироватку вводили на ранніх етапах, тим самим рятуючи життя дітей. На сьогодні цією сироватці в аптечці лікаря немає, бо випадки дифтерії – радше форсмажор. 

На весь час лікування показана ізоляція і суворий постільний режим. При своєчасному лікуванні та введення АПДС прогноз сприятливий, життя можна врятувати.

Профілактика

Основним методом профілактики на сьогодні є вакцинація дітей, починаючи з тримісячного віку, окремими або комбінованими вакцинами. 

Вакцинація комбінованими вакцинами здійснюється тричі, з інтервалом у півтора місяця починаючи з тримісячного віку, а через рік проводиться ревакцинація. Крім того, кожні 10 років проводиться ревакцинація АДС вакциною для підтримки антитоксического імунітету від правця і дифтерії.

Також читайте: Спалах дифтерії в Ужгороді: Що відбувається на Закарпатті (ХРОНІКА)

Спалах дифтерії в Ужгороді: Чому закарпатці не поспішають вакцинуватися